Джеф Кінні – книги та біографія
Комікс наштовхнув його на ідею створення «Щоденників слабака», які розповідали б про Ґреґа Гефлі — хлопчика з буденними проблемами шкільного життя. Спочатку мальопис виходив як інтернет-видання, а згодом автор підписав угоду на друк. Невдовзі книги Джефа Кінні стали хітом. Станом на 2020 рік було продано понад 250 мільйонів примірників, а у 2009 письменник з’явився у списку найвпливовіших людей світу за версією журналу TIME. Його історії повні гумору, дотепності, талановитих ілюстрацій і легкості, яка зробить читання легким і захопливим проведенням часу.
Книги автора
Письменник описував свої юні роки як «типові», а виховання як «абсолютно звичайне». Батько працював на уряд у Пентагоні, а мати була вихователькою. Зростав разом із двома братами й сестрою — це згодом допомогло йому детально описувати життя у великій родині. Джеф Кінні книги вперше опублікував у 2007 році: автор переймався, що роботи будуть видавати лише в США. Однак «Щоденник слабака», що з гумором розповідає про повсякденність дитинства, легко подолав кордони.
Підліткова проза, насичена комедією
Кінні вважав, що класичні персонажі дитячої літератури — надто ідеальні герої. Його Ґреґ не такий: він має недоліки, інколи помиляється та не завжди вчиняє правильно. Це робить Гефлі цікавим, кумедним і напрочуд реалістичним хлопчиком. Малий Джеф захоплювався зразковими вчинками людей з книжкових сторінок, але прагнув створити того, хто більше нагадуватиме про щось справжнє й життєве. Автор втілив свої мрії в реальність і написав історію про школяра Ґреґа Гефлі.
«Щоденники слабака»: пригоди Ґреґа Гефлі
Для автора підлітковий вік був доволі нестерпним. Середня школа здавалася страшним місцем і, на відміну від початкової, нагадувала в’язницю. Гумор у поєднанні з малюнками зробили цей досвід джерелом натхнення для «Щоденників слабака», які здобули шалену популярність. За мотивами книги існують екранізації: чотири повнометражні фільми про Ґреґа Гефлі й три анімації від Disney.
Купити книги Джефа Кінні варто за ту дотепність, з якою автор говорить про переживання школяра Гефлі. Митець зізнається, що не ставив собі за мету заохотити до читання: лише хотів розважити публіку.