Тамара Гундорова

Тамара Гундорова — літературознавиця та культурологиня, професорка, докторка філологічних наук. Членкиня українського ПЕН. Народилася 1955 року на Полтавщині. У 1977 році закінчила Київський національний університет імені Т.Г.Шевченка. З 1980 року є науковою співробітницею в Інституті літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України, у 2003-2022 рр. – завідувачка відділу теорії літератури. Ступінь докторки філологічних наук має з 1996 року, а з 2003 року є членкинею-кореспонденткою НАН України. 2017 року затверджена членкинею Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій при Кабінеті Міністрів України. У 2019- 2023 рр. – членкиня комітету Національної премії імені Тараса Шевченка. Тамара Гундорова є деканом Вільного Українського університету в Мюнхені, головою правління Інституту Критики, асоційованою співробітницею Українського наукового інституту Гарвардського університету. Викладала в Торонтському, Гарвардському, Принстонському університетах та виступала як спікерка в багатьох українських, європейських та американських університетах. Авторка 10 монографій, численних статей та розділів з питань сучасної й модерної української літератури, модернізму, постмодернізму, постколоніальної критики, кічу, чорнобильської тематики, фемінізму. Одна із засновниць гендерної і постколоніальної критики в Україні, студій кічу і чорнобильської травми. Серед відомих праць – «Транзитна культура. Симптоми постколоніальної травми», «Франко не Каменяр. Франко і Каменяр», «Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодернізм», «Кітч і література. Травестії», «ПроЯвлення слова: дискурсія раннього українського модернізму», «Femina melancholica. Стать і культура в гендерній утопії Ольги Кобилянської» та інші. У 2023 році у видавництві Vivat вийшла книга авторки «Леся Українка. Книги Сивілли», в якій біографія видатної культурної діячки розглядається на тлі модерністської культури fin de siecle і аналізується через призму хвороби, жіночої дружби, курортного туризму, а також антиколоніальної критики та політичної й інтелектуальної школи Михайла Драгоманова. Починаючи з 2002 року, книги Тамари Гундорової шість разів ставали переможцями Всеукраїнського рейтингу «Книжка року». Авторка є володаркою золотої медалі і премії для молодих вчених НАН України (1986), премії журналів «Світовид» (1995) і «Сучасність»(2001), премії імені Ковалевих від Союзу українок США (1996), премії імені Івана Франка Національної академії наук України (2005). Відзначена стипендіями імені Фулбрайта (США) та Гумбольдта (Німеччина), стажувалася в Гарвардському і Принстонському університетах, в університетах Монаша (Австралія), Хоккайдо (Японія) і Торонто (Канада).