Микола Хвильовий – книги та біографія
Прозаїк, поет і політичний діяч Фітільов Микола Григорович, відомий як Микола Хвильовий, народився 13 грудня 1893 року в селищі Тростянець, нині Сумщина. Зростав у родині інтелігенції — вчителів, які змалку прищеплювали сину любов до літератури, але робили акцент на закордонних, також російських, авторах. Майбутній письменник завжди мав проблеми з навчальними закладами: його ідеалістичні погляди та стійка впевненість у тому, що українське слово має бути автономним ставали причиною виключення зі шкіл і гімназій. На цьому етапі академічна освіта стала для Хвильового недоступною, тому в підлітковому віці він почав шукати роботу, а згодом опинився у вирі гнітючої Першої світової.
Минають роки, письменник стає одним з основоположників революційного українського руху й починає активну літературну діяльність: засновує організацію «Гарт», а із часом «ВАПЛІТЕ». Проблема історичного буття найбільше турбувала Миколу Григоровича, він був заклятим москвофілом і проголошував орієнтацію на Європу, заперечуючи всі постанови москви. Українська література має транслювати самобутність, а не дублювати стилі жорстокого сусіда — тепер ця мрія втілена в реальність, а книги Миколи Хвильового пробили шлях до становлення української ідентичності.
Книги автора
Микола Фітільов (Хвильовий) — автор численних оповідань, повістей, памфлетів, він тримав у серці надію про відродження нації, і доклав титанічних зусиль, аби подолати виклики долі, які постали перед країною. У підліткові роки обрав професію слюсаря, паралельно займався просвітництвом, але у 1916 році увійшов до лав бійців Першої світової війни. Саме на війні чоловік став зовсім іншою особистістю, вона зламала його внутрішні прагнення, перекроїла й перетворила на більшовика. Згодом ця болюча сторінка з минулого розгорнулася в новелі «Я (Романтика)», де Хвильовий не приховував своїх помилок. Переїзд до Харкова повністю змінив життя письменника і його особистість: він став тим, про кого розповідають із гордістю.
Микола Хвильовий книги створював із глибоким впливом історії, своєю чергою епоха Українського Ренесансу підсилила ідеї письменника до впровадження політики українізації, яка занепадала на тлі радянщини. До неї входили не лише формування низки літературних обʼєднань, а й написання антисоціалістичних творів.
Один зі стовпів творення гідності країни
Бунт, самостійність мислення та щира віра у власні ідеали — це все частина української літератури й історії в унікальних романах і поезії письменника Розстріляного відродження. Репресії не змогли відвернути еліту творити й бачити світле майбутнє, так само не могли стримати Фітільова від його прямої просвітницької дискусії й висловів про ганебних спекулянтів. Митця звинувачували в антипартійності, назвали ворогом через причетність до «буржуазного націоналізму».
Творча еволюція автора поділена на декілька етапів, де в першому твори Миколи Хвильового насичені лірико-імпресіонізмом і романтизмом, а в другому центральна манера письма зосереджена в майстерній іронії та сатиричних образах. Улюблений жанр автора — новела, це прослідковується за сюжетопобудовою робіт, які обрамлені врівноваженою конкретикою.
Вразливість міцної криці
Проза віддзеркалювала стан державності й труднощі існування в лакузі терору, але певні вірші Хвильового транслюють зовсім інші цінності, вони просякнуті теплотою. Його музою була пасербиця Любов Уманцева, дівчинку поет любив як свою рідну дитину. В кінці життєвого шляху Фітільов висловив власні тривоги на двох клаптиках паперу: в передсмертній записці чоловік звернувся з вибаченнями за скоєне самогубство тільки до «золотого Любистка», тоді як інший лист мав політичний характер.
Рішення письменника не було імпульсивним. Напрацювання автора були під забороною, нотатки знищували, навіть імʼя не можна було вимовляти. Микола Григорович переживав смерть однодумців, а 1933 року побачив наслідки Голодомору: все зливається воєдино, і 13 грудня цього ж року автор не витримує тиску.
Найвідоміші твори Миколи Хвильового: поєднання зворушливого й жорсткого
- «Повість про санаторійну зону» — робота, яка найточніше зображає жахи громадянської війни, а сюжет розгортається навколо нотаток ізольованої від життя химерної персонажки.
- «Сині етюди» — опублікована 1923 року збірка прози, до неї увійшли 17 новел, які розкривають індивідуальний стиль автора.
- «Сентиментальна історія» — новела про дівчину, яка прагнула віднайти своє місце у світі, пізнати його. Але все не так казково, як можна уявити: декорації таємниці у відтінках багряного огорнули подорож героїні.
- «Я (Романтика)» — психологічна новела, центральна ідея якої — хибні вчинки, прощення і любов. Пропонуємо ознайомитися із цією роботою після прочитання кількох попередніх із переліку.