Марія Матіос – книги та біографія
1992 року опублікувала дебютну новелу «Юр'яна і Довгопол» у щомісячнику «Київ». Згодом світ побачили книги Марії Матіос: вона дивувала літературну спільноту глибоким психологізмом своїх творів і непересічним стилем письма.
Збірки поезій авторки виходили до 2007 року, а після мисткиня захопилася створенням прози. Її романи «Майже ніколи не навпаки» й «Солодка Даруся» перекладено багатьма мовами, а драматична історія «Мами» підкорила сучасних читачів складними темами й детально прописаними героями.
Книги автора
Марія Матіос книги обожнювала із самого дитинства. Її мати була вчителькою, а бабуся — проникливою оповідачкою, яку навіть називали Соломоном. Вдома була велика бібліотека, з якої почалася любов майбутньої письменниці до художнього слова. Рідні підтримували починання дівчини: з допомогою матері Марія опублікувала першу поезію в періодичному друкованому виданні. З пʼятнадцяти років знала, чого хоче від життя й наполегливо йшла до своєї мети. Підлітка прагнула стати мисткинею, а тому втупила до Чернівецького державного університету на філологічний факультет. Після закінчення навчального закладу перед Марією відкрилися двері до світу літератури: вірші Марії Матіос друкували в журналах, а сама поетеса приєдналася до Національної спілки письменників України.
На певний час зупинила творчу діяльність і працювала редакторкою видання машинобудівного заводу. Однак вона повернулася до письма й стала найяскравішою представницею українського неомодернізму. Її історична проза, оповідання та римовані твори увійшли до неоціненної народної спадщини.
Поезія, що пронизана етносимволізмом
Матіос Марія Василівна спочатку вийшла на літературну арену як поетеса. Її збірки віршів, яких наразі налічується сім, перейняті фольклорними мотивами. Авторці подобалося, що її бабуся вміло розповідала історії з минулого, прикрашаючи їх елементами міфів і легенд. Мисткиня прагнула зробити щось подібне, однак в унікальному стилі, який транслював би її особисте бачення на поетику. Роботи з дебютної антології «З трави і листя» та збірок «Вогонь живиці» й «Сад нетерпіння» викликали фурор серед читацької спільноти та критиків, а сама жінка утвердилася як талановита авторка.
«Жіноче письмо» в романах української письменниці
Твори Марії Матіос відзначаються тонким розумінням людської душі й психологізмом. Роман «Солодка Даруся» 2004 року публікації — це ода трагічній долі жінки, яка намагається довести, що вона не божевільна. Книга вийшла у світ загальним накладом у понад 200 тисяч примірників, за що авторку почали називати «найпліднішою письменницею України». 2015 року доробок мисткині отримав екранізацію від режисера Олександра Денисенка.
2007 року авторка потішила читачів атмосферною сімейною сагою в новелах «Майже ніколи не навпаки». До книги увійшло три оповіді, що відбивають ідею «всемогутності серця». Воно керує людиною та змушує її йти як на відчайдушні, так і на виважені кроки.
Драматична історія «Мами» була опублікована 2023 року — наразі це остання робота письменниці. Жінки з оповідей сильні, розсудливі, але горе поселилося в їхніх душах і зʼїдає героїнь зсередини. Страшні події обʼєднали пʼятьох персонажок твору, і разом вони намагатимуться впоратися з нестерпним, гнітючим тягарем
Радимо купити книги Марії Матіос всім поціновувачам українською літератури, що наповнена глибокими сенсами й змушує розмірковувати над прочитаним не один день. Творчість авторки вирізняється поетичною мовою у віршах і в прозі, що збагатить читання емоціями та почуттями.