Тарас Прохасько – книги та біографія
Тарас Прохасько — це український письменник, журналіст, представник Станіславського феномена й лауреат Шевченківської премії. Народився 16 травня 1968 року в Івано-Франківську, а дитинство провів у Делятині. Любив мову, але радянським філологом бути не хотів, тому вступив на біологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. Згодом працював у Івано-Франківському інституті карпатського лісництва й змінив безліч робіт, перш ніж стати письменником і почати публікуватись. Спершу в журналі «Четвер», згодом «Сучасність», в антологіях «Смолоскипу», а тоді й окремою книжкою «Інші дні Анни», що здобула премію цього видавництва.
Книги Тараса Прохаська — це яскраві постмодерністські тексти, що отримали визнання і від молодих авторів, і від митців старшої генерації.
Щоразу письменник пропонує нове, уважно споглядаючи цей світ, занурюючи в химерні сюжети й вписуючи свої вигадані міста в розкішні ландшафти української історії та географії. Його доробки стануть знахідкою для всіх, хто шукає твори, просякнуті природою, духом вічності й роздумами.
Книги автора
Цікаве в біографії автора починається з його родоводу: матір була троюрідною племінницею Ірини Вільде й підтримувала з нею близьке спілкування. Ще змалечку Тарас Прохасько книги вирішив писати: у дванадцять років хлопчик знав, що літературна творчість завжди буде йти поруч. У школі він не читав радянських авторів, але звідкілясь усвідомлював, ким стане.
Так воно і сталося: тепер Прохасько Тарас Богданович — це письменник, що творить український постмодернізм, пропонує публіці сміливі літературні експерименти, а в дев’яностих був одним із митців, без яких не уявити Станіславський феномен — свято постмодерну та свободи культури, що звільнилась з-під гніту комунізму.
Зростання генія літератури в немистецькій атмосфері
У школі Прохасько майже не читав. Любив мову, добре розумів природничі науки, тому вступив на біологічний факультет у Львівському університеті, де перебував у нетворчому середовищі, однак наблизився до письменництва.
Тарас брав участь у студентському русі, прочитав Стуса й написав свої перші вірші, учителював у рідному місті, працював барменом, сторожем і познайомився з поетом Юрієм Іздриком. Ця зустріч визначила майбутній шлях автора. Іздрик розвісив оголошення про створення андеґраундного часопису «Четвер», до співпраці запрошував усіх.
Перші твори Тараса Прохаська поет не прийняв, а от оповідання «Спалене літо» сподобалося Іздрику. Дебютант опублікувався й став співтворцем літературно-мистецького журналу, що зібрав письменників у часописі «тексту і візії».
Письменник-оркестр: романи, повісті, дитячі казки та есеїстика
З часів журналу «Четвер» автор перебуває в безперервному творчому процесі, повсякчас з’являючись до публіки з текстами, які вшановують критики, відзначають премії, а читачі поспішають купити книги Тараса Прохаська, щоб зробити крок до світу магічного реалізму.
За свою збірку есеїв «Так, але…» письменник отримав Книгу року BBC 2019 і Національну премію Тараса Шевченка 2020 року. Серед інших його визначних текстів для дорослих особливе місце посідають «НепрОсті» й «Лексикон таємних знань», що ваблять своєю філософією та загадковістю бачення автора. Ба більше, Прохасько має в доробку й дитячі казки, які зберігають колоритність і автентичність дорослої творчості.