Леся Українка – книги та біографія
Леся Українка — це псевдонім видатної письменниці, поетеси, перекладачки, публіцистки, драматургині й громадської діячки Лариси Петрівни Косач. Майбутня авторка модерної української літератури народилася 1871 року у Волинській губернії, зростала в заможній родині інтелігентів. Освіту здобувала вдома: мати поетеси, письменниця-націоналістка Олена Пчілка, навчала своїх шістьох дітей за власною програмою й помічала, що Лариса насилу опановує матеріал. Жінка вважала доньку малорозвиненою, але змінила свою думку, коли дівчинці було п'ять років. Тоді вона вже вміла читати й писати та навіть почала працювати над замальовками драматургічних композицій.
Перші вірші Лесі Українки були опубліковані 1884 року у львівському часописі «Зоря». Поетичний дебют вразив тогочасне коло інтелігенції, що надихнуло авторку на створення нових ліричних текстів, а згодом — на осмислення української історії, інтерпретацію філософських тем і пошуку зв'язку людини з природою у великій та малій прозі.
Твори Лесі Українки стали важливою культурною спадщиною народу, вирізняючись об'ємним символізмом, проникливими роздумами про вічність і сенс буття, глибокими ідеями боротьби за свободу й протистояння гніту.
Книги автора
Ларисі Косач було тридцять шість років, коли вона взяла шлюб з українським фольклористом і музикознавцем Климентом Квіткою. Олена Пчілка не благословила пару й повсякчас переконувала доньку, що цей чоловік її не гідний. Для матері поетеси він був звичайнісіньким простаком і «жебраком», але для самої Лесі Українки він був порятунком. Клименту вдалося зцілити розбите серце жінки, що тужило за першим коханням — журналістом Сергієм Мержинським, який помер від сухот.
Відмовившись від матеріальної підтримки родини, Лариса Петрівна Косач-Квітка почала подорожувати у супроводі свого чоловіка. Іноді поїздки подружжя мали суто робоче призначення, та здебільшого вони мандрували світом у пошуках кращих медикаментів для лікування туберкульозу кісток, який діагностували в Лесі ще в десять років. Письменниця мала проблеми зі здоров'ям усе своє свідоме життя, але знайшла у хворобі не трагедію, а можливість пізнати справжню силу духу. Це інтерпретоване тлумачення природи волі стало лейтмотивом лірики й драми Лесі Українки.
Міфологізм і народний символізм у класичних віршованих творах
Римовані композиції авторки стали каноном модерної української поезії. У коротких і розлогих художній текстах мисткиня розкриває особистий конфлікт між творчістю та реальністю. Вона щиро й без прикрас говорить про свої почуття, обов'язок і роль митця та покликання поета, пронизуючи рядки роздумами про кохання й зраду, свободу й волю, національну ідентичність і боротьбу за справедливість. Поезія Лесі Українки рясніє глибокими сенсами й виразним символізмом, які свого часу мисткиня відшукала у міфології та історії нашого народу.
Серед найяскравіших зразків творчості авторки варто окреслити її ранні збірки «На крилах пісень», опублікованої 1893 року, та «Думи і мрії», виданої 1899 року. У віршованих композиціях, що увійшли до цих антологій, Леся вперше представляє себе публіці як сильна жіноча постать, що переосмислить традицію української літератури. Вже тоді її поеми вражали концептами модернізму й неоромантизму, які зміцніли в третій збірці — «Відгуки» 1902 року.
Модерна українська проза, що оспівує сутність мистецтва
Драма боротьби за свободу, емансипації жіноцтва та особистих творчих пошуків продовжує розгортатися в прозі письменниці. Книги Лесі Українки почали виділятися не тільки змістом, а й концептуальною формою: в оповіданнях, повістях і казках чітко прослідковувалися мотиви народних пісень. Крізь ці тексти авторка відбиває ідеї фемінізму, руйнує патріархальні стереотипи та показує, яким потужним є мистецтво пера, розгортаючи перед читачами не лишень реальні, але й чарівні світи.
Сила слова жінки в драматургії та публіцистиці
Драматичні твори Лесі Українки є важливою спадщиною нації. У глибоких сценічних композиціях мисткиня вдається до переосмислення класичних сюжетів, метафорично інтерпретуючи плинність буття, духовну сліпоту, політичні та феміністичні ідеали. Утім, в розкритті важливого й метафізичного Леся знаходить місце для прекрасного, втілюючи концепт краси й незбагненності вічності у драмі-феєрії «Лісова пісня». Художня композиція, створена 1911 року, стала найвпізнаванішою роботою авторки та увійшла до канону української драматургії.
Значущим для культурного надбання народу залишається епістолярій Українки. Він налічує понад сімсот п'ятдесят листів, завдяки яким Леся підтримувала зв’язки з друзями, рідними, членами літературного кола та всією інтелігенцією. Найціннішими зразками цих текстів є кореспонденція Українки та Ольги Кобилянської, які листувалися після трагічної смерті Сергія Мержинського, коханого Лесі. Деякі елементи епістолярію було помічено в публіцистиці Лариси Косач, в якій вона сміливо порушувала гострі політичні теми. Існує теорія, що саме за ці статті жінку заарештували у 1907 році.
Радимо купити книги Лесі Українки усім, хто захоплюється модерною українською літературою.