Марко Вовчок – книги та біографія
Марко Вовчок — це псевдонім письменниці та перекладачки Марії Олександрівни Вілінської. Майбутня авторка класичної української літератури народилася 22 грудня 1833 року в Орловській губернії. У дванадцять років переїхала до тітки Катерини Мордовиної, яка називала племінницю «нещасною дитиною з бідної родини». Жінка змушувала Марію виконувати хатні справи та піклуватися про її дітей. Коли мати Вілінської дізналася, що дочку сприймають як хатню робітницю, то відправила дівчинку до приватного пансіону в Харкові. На канікулах Марія поверталася до Орла, де жила Мордовина, й познайомилася зі своїм першим чоловіком — фольклористом Опанасом Марковичем. Саме він відкрив для Вілінської культуру та побут українського народу.
Перші книги Марка Вовчка вийшли у світ 1857 року: антологія «Народні оповідання» містила понад десяток творів про долю кріпаків і життя українців. Існує теорія, що псевдонім для Марії Олександрівни вигадав Пантелеймон Куліш. «Нове» імʼя жінка не любила, але ставила його під кожним рукописом.
Згодом авторка написала низку творів, які увійшли в історію, а повісті «Гайдамаки», «Маруся» та «Інститутка» стали для українців важливою культурною спадщиною.
Книги автора
Марії було сімнадцять років, коли вона взяла шлюб із культурним діячем Опанасом Марковичем. Чоловік став для авторки не лише надійним партнером, а й підштовхнув її до написання перших творів. Деякі літературознавці висували припущення, що співавтором дебютної збірки Вовчка був її коханий, однак сама мисткиня не підтвердила їхніх здогадок.
Через роботу Марковича, який був етнографістом, жінка часто подорожувала. На створення першої антології її надихнула мандрівка містами й селами України, де вона спостерігала за тамтешніми жителями.
Пантелеймон Куліш став редактором і видавцем жінки, а також подарував їй імʼя «Марко Вовчок», хоч і Марія не сприймала це прізвисько. Пантелеймон Олександрович називав мисткиню не лише відомим псевдонімом, а й «мовчущим божеством». Чоловік закохався у Вілінську й покинув дружину. Він писав про неї зворушливо й ласкаво, а згодом інші відомі чоловіки присвятили Вовчку низку віршів.
Жінка в патріархальному суспільстві: феміністична революціонерка
Марко Вовчок книги почала писати, коли перебувала в етнографічних експедиціях із Марковичем. Її дебютна збірка «Народні оповідання» про трагізм життя селян проклала шлях до знайомства з великою літературною спільнотою. Жінка товаришувала з багатьма письменниками, а деякі з них входили до Кирило-Мефодіївського товариства. Марія спілкувалася не лише з митцями слова, а й з науковцями та художниками. Всі вони захоплювалися творчістю Вілінської, натхнення для якої вона черпала з фольклору та історії.
Письменниця стала першою емансипанткою української літератури, що не могло захоплювати тодішню інтелігенцію. Твори Марка Вовчка відзначалися глибоким психологізмом, який допомагав детально зобразити долю жінки. Традиційний світогляд, що транслював «володарювання» чоловіка, розбивався на сторінках книг авторки.
Найпопулярніші роботи Марка Вовчка
Психологічна проза «Інститутка» 1862 року була видана в журналі «Основа». Доробок мисткині спричинив фурор, оскільки став першою українською соціальною повістю. Авторка звертає увагу читачів на живі образи персонажок, які не збираються підпорядковуватися чоловічим ідеям, а прагнуть жити за власними правилами.
Повість «Маруся» написана в 60-х роках XIX століття. Не можна точно визначити оригінальну мову твору, однак фактом є те, що вперше історію опублікували російською. Сюжет побудований навколо головної героїні Марусі та її спроб допомогти Україні за часів Руїни.
Історична проза «Гайдамаки» побачила світ вже після смерті авторки. Твір відбиває прагнення письменниці сповна зобразити життя простих людей в умовах суспільних і державних трансформацій.
Радимо купити книги Марка Вовчка всім, хто цікавиться класичною українською літературою, що порушують гострі теми. Повісті авторки відстоюють антрикріпацьку позицію, а також правдиво відбивають життя жінки у традиційному суспільстві.
Повчальні оповідки видатної письменниці
Казки Марка Вовчка для дітей, а саме історія «Дев'ять братів і десята сестриця Галя» засуджують прагнення до збагачення та просувають ідею щодо шанування рідного краю. Авторка засуджує жорстокість панства й красномовно описує український народ.
У творі «Ведмідь» яскраво прослідковуються бажання письменниці підкреслити фемінні риси головної героїні та посилити їх маскулінністю. Такий крок був нетиповим для тогочасної публіки, але знайшов своїх поціновувачів через виховні та моральні елементи казки.