Книги

Художня література

Українська література

Книжки для дітей

Книги для підлітків

Нон-фікшн

Комікси

Манґа

Електронні книги

Новинки книг

Передзамовлення книг

Статус товару

В наявності

Немає в наявності

Спецпропозиції

єКнига

Зимова єПідтримка

Видавництво

Фоліо

Видавництво Старого Лева

Фабула

А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

Апріорі

Чорні вівці

Автор

Іван Франко

Олександр Ірванець

Пантелеймон Куліш

Павло Казарін

Павло Казарін - публіцист, телеведучій. Народився та виріс у Симферополі, переїхав до Києва в 2014 році після окупації півострова. Сфера інтересів - пострадянський дрейф та питання ідентичності. Вважає, що задача публіцистики - упорядкувати хаос до стану сенсу. Лауреат премії Високі стандарти журналістики (2017) та Премії імені Георгія Гонгадзе (2020).

Максим Беспалов

Анастасія Левкова

Сергій Жадан

Юлія Ілюха

Юлія Ілюха – українська письменниця, журналіст, волонтер АТО. Народилася 1982 року в селі Гонтів Яр на Харківщині. Закінчила Харківську державну академію культури та Львівський національний університет ім. Франка. За першою освітою – менеджер-економіст, за другою – журналіст. З 2005 року працювала журналістом у друкованих виданнях та на телебаченні. Друкувалася у «Літературній Україні», журналах «Дніпро», «Березіль», «Кур’єр Кривбасу», збірці письменників Харкова та Львова «Потяг 111». Неодноразовий лауреат обласного літературного конкурсу ім. О. С. Масельського у номінації «Проза». Фіналіст першого книжкового пітчингу «Книголав» від 1+1. Живе і працює в Харкові.

Ірина Славінська

Ірина Славінська — сучасна українська письменниця, журналістка, перекладачка та громадська діячка. Виконавча продюсерка Радіо Культура у складі Національної суспільної телерадіокомпанії України. Освіта Закінчила факультет французької мови Київського національного лінгвістичного університету. Навчалася в магістратурі факультету літератури Піккардійського університету імені Жуля Верна. Магістерка французької філології. Журналістська діяльність Ірина Славінська працює в медіа з 2006 року. Була літературною оглядачкою «Української правди», авторкою та ведучою на каналі ТВi. З 2013 року працювала на «Громадському радіо» редакторкою програм та ведучою. 2018 року долучилася до команди Суспільного як виконавча продюсерка Радіо Культура. У 2023 році була обрана до складу Радіокомітету Європейської мовної спілки. У 2019 році за свою діяльність отримала Премію пам'яті Олександра Кривенка «За поступ у журналістиці». Громадська діяльність 2014 року долучилася до Кампанії проти сексизму в медіа та політиці «Повага».Також письменниця є членкинею Українського ПЕН. Неодноразово була кураторкою Української програми та спеціальних програм у межах Книжкового Арсеналу і Book Forum. Була членкинею Шевченківського Комітету до 2023 року. Літературна та перекладацька діяльність У 2011 році була видана перша книга авторки — «33 герої укрліт», де зібрано розмови з видатними українськими письменниками перших двох десятиліть української незалежності. У 2014 та 2015 роках вийшли дві книги «Історії талановитих людей», в яких — 22 життєві історії відомих українських особистостей. У 2019 році Ірина Славінська дебютувала в есеїстиці — вийшла її книга «Мої запасні життя», в якій письменниця рефлексує та розмірковує про історію своєї родини. Уже у 2021 та 2023 роках у видавництві Vivat вийшло дві книжки авторки з роздумами, порадами та інсайтами про дорослішання, прийняття себе, психологічне та фізичне здоров’я для жінок: «Майже доросла. Книжка для дівчат і про дівчат» та «Невже доросла: книжка для дівчат, які вже (майже) виросли». Також у Vivat готується до друку збірка есеїстики. Бібліографія авторки також багата на переклади. Завдяки роботі перекладачки, українською мовою можна прочитати такі твори як «Оргазм і Захід» Робера Мюшамбле, «Не сподівайтеся позбутися книжок» Умберто Еко та Жан-Клода Кар’єра, «Компас» Матіаса Енара, «Діти їхні» Ніколя Матьє, «Перша стать» Андре Роша, «Вибачте, на мене чекають» Аньєса Мартен-Люгана та інші. За переклад роману “Компас” «Не сподівайтеся позбутися книжок» Ірина Славінська стала лавреаткою премії «Сковорода».

Юрій Винничук – книги та біографія — Сторінка №2