Оксана Забужко – книги та біографія

Забужко Оксана Стефанівна змалку цікавилася творчістю: дебютну збірку поезії «Весняна акварель» могли б опублікувати, коли їй було всього девʼять років. Однак випуск зірвався через включення батьків мисткині до «чорних списків». Пізніше авторка навіть була вдячна владі, що вона не дозволила видати антологію й тимчасово зупинила її карʼєру. Оксана Забужко книги перестала писати, оскільки була впевнена: радянщина перетворилася б на стіни з потужною шумоізоляцією, які б не пропускали її голосу, диктуючи власні правила.

Поки аркуші й перо були заховані в далекій шухляді, жінка займалася освітньо-науковою діяльністю. Навчалася в Київському університеті імені Тараса Шевченка, за декілька років підвищила свою кваліфікаю, коли захистила кандидатську. Довгий час була викладачкою в українській державній консерваторії, а також в чотирьох престижних вищих навчальних закладах у Штатах. Згодом альма-матер прохала Забужко посісти місце лекторки з літературної майстерності, жінка погодилася.

Повернення до мистецтва слова: непересічна поетика авторки

Вірші Оксани Забужко побачили світ 1985 року. Поетичні твори зі збірки «Травневий іній» відкрили шлях до великої літературної подорожі. Невдовзі авторка видала антологію «Дириґент останньої свічки», яка пронизана постмодерною естетикою та філософією. У своїх доробках поетеса відбивала ідеї національної ідентичності та рівноправʼя — ця концепція яскраво прослідковується в її наступних напрацюваннях. Поезія Оксани Забужко відзначається унікальною інтерпретацією подій минулого, що поєднується з проблемами сучасності. 

Гендерна тематика й постколоніальні дослідження в найвідоміших творах Оксани Забужко

Пострадянська інтелектуальна проза «Польові дослідження з українського сексу» 1996 року спричинила фурор і викликала чисельні дискусії в межах літературної спільноти. Не всі читачі й критики були готові до висвітлених сенсів, якими була наповнена історія. Дебютний роман авторки мав досить провокативний характер, оскільки порушував табуйовану феміністську теорію. Однак це не завадило доробку стати першим бестселером за історію вільної України.

Роман «Музей покинутих секретів» 2009 року публікації розгортається в просторі трьох ключових подій для країни: сорокові й сімдесяті роки XX століття й початок XXI століття. Книгу вважають одним із найважливіших прозових творів Східної Європи після розпаду СРСР. Письменниця відкриває важку, вкриту пилом завісу, яка приховувала від світу всю жорстокість радянської влади. Ця історія — родинна сага декількох поколінь, що боролися за право залишатися людьми.

Інші роботи авторки: есеїстика й філософські праці

Твори Оксани Забужко — це не лише поетика, романи, повісті та оповідання. Письменниця володіє мистецтвом створення абсолютно різних текстів. У нонфікшні «Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій» авторка аналізує постать Лариси Петрівни Косач в контексті національної ідентичності, розмірковуючи про буття країни. У «Хроніках від Фортінбраса» зібрані есеї, дослідження й доповіді, що відбивають стан культурного колапсу. Остання робота, «Найдовша подорож», була написана 2022 року для висвітлення подій російсько-української війни.

Радимо купити книги Оксани Забужко всім, кого захоплюють доробки представників українського неомодернізму.