100 найкращих українських книг (за версією Українського ПЕН-клубу)

Авторка тексту: Ольга Боднар

Любителі книжкових рейтингів із задоволенням вивчають твори, відібрані провідними фахівцями літературної галузі. Для нашої країни формування такого списку мало на меті розповісти читачам (зокрема, й іноземним) про найкращі українські книги. Так 2019 року з’явився перший книжковий рейтинг за часів незалежної України.

Український осередок Міжнародного ПЕН-клубу спільно з онлайн-виданням The Ukrainians представили проект «Від Сковороди до сьогодення: 100 знакових творів українською мовою». Етапи відбору книг та голосування тривали понад пів року. З 277 пропозицій, внесених на розгляд членами ПЕН-клубу, шляхом голосування вибрали 100 найкращих українських книг.

До рейтингу увійшли книги класиків та сучасних письменників, як відомі широкому загалу, так і ті, які читачам буде цікаво дослідити глибше. Кожен знайде щось для себе — у списку є як прозові твори й поетичні збірки, так і нонфікшн-література.

Укладачі виділили п’ять основних критеріїв відбору

📚Вибрані твори, «відзначаються особливим авторським стилем, запропонували нові ідеї та смисли, вплинули на розвиток української мови та становлення України».

📚Рейтинг містить твори, написані лише українською мовою у період XVIII – ХХІ століть.

📚До списку входять поезія, проза, драматургія, есеїстика й мемуари, але не входять наукові видання.

📚Твором вважається «роман, повість, новела, оповідання, поема, а також збірки оповідань, новел чи віршів, які автор уклав як цілісний завершений твір». 

📚Кожен автор представлений одним твором.

У передмові до проекту літературознавиця та культорологиня Тамара Гундорова пише, що хронологічно відлік починається від Григорія Сковороди, оскільки його можна вважати першим модерним автором нової літератури, зважаючи на роль, яку відіграв філософ.

«Це зовсім не значить, що давній період Величковського, Довгалевського, Туптала, „Історії Русів“ і багато інших творів ми вважаємо не актуальними і не знаковими. Просто, щоби полегшити завдання, ми обрали хронологічні рамки, які водночас були б символічними. Таку символіку задав Сковорода.» — зазначає літературознавиця.

Книги, які варто прочитати кожному

На сайті The Ukrainians можна не лише ознайомитися з переліком 100 найкращих українських книг, а й прочитати змістовну довідку про кожного автора та його книжку, що увійшла до рейтингу.

До списку ста найкращих українських літературних творів за версією Українського ПЕН-клубу увійшли наступні книги:

1. Емма Андієвська, «Роман про людське призначення».
2. Софія Андрухович, «Фелікс Австрія».
3. Юрій Андрухович, «Перверзія».
4. Борис Антоненко-Давидович, «Сибірські новели».
5. Богдан-Ігор Антонич, «Зелена Євангелія».
6. Іван Багряний, «Сад Гетсиманський».
7. Микола Бажан, «Карби».
8. Василь Барка, «Жовтий князь».
9. Іван Білик та Панас Мирний, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».
10. Наталка Білоцерківець, «Готель Централь».
11. Володимир Винниченко, «Записки кирпатого Мефістофеля».
12. Юрій Винничук, «Танґо смерті».
13. Остап Вишня, «Мисливські усмішки».
14. Ірина Вільде, «Сестри Річинські».
15. Микола Вінграновський, «Сто поезій» (збірка).
16. Марко Вовчок, «Інститутка».
17. Микола Воробйов, «Без кори».
18. Василь Герасим’юк, «Діти трепети».
19. Василь Голобородько, «Летюче віконце» (збірка).
20. Іван Дзюба, «Спогади і роздуми на фінішній прямій».
21. Олександр Довженко, «Зачарована Десна».
22. Віктор Домонтович, «Доктор Серафікус».
23. Драй-Хмара, «Проростень» (збірка).
24. Іван Драч, «Балади буднів».
25. Оксана Забужко, «Польові дослідження з українського сексу».
26. Павло Загребельний, «Диво».
27. Микола Зеров, «Камена».
28. Роман Іваничук, «Мальви».
29. Юрко Іздрик, «Воццек & воццекургія».
30. Сергій Жадан, «Ворошиловград».
31. Ірина Жиленко, «Євангеліє від ластівки».
32. Майк Йогансен, «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію».
33. Ігор Калинець, «Пробуджена муза. Невольнича муза» (як один цілісний твір).
34. Іван Карпенко-Карий, «Безталанна».
35. Григорій Квітка-Основ’яненко, «Конотопська відьма».
36. Леонід Кисельов, «Тільки двічі живемо…».
37. Маріанна Кіяновська, «Бабин Яр. Голосами».
38. Ольга Кобилянська, «Valse mélancolique».
39. Василь Кожелянко, «Дефіляда в Москві».
40. Юрій Косач, «Еней і життя інших».
41. Ліна Костенко, «Над берегами вічної ріки».
42. Іван Котляревський, «Енеїда».
43. Михайлина Коцюбинська, «Книга споминів».
44. Михайло Коцюбинський, «Тіні забутих предків».
45. Агатангел Кримський, «Андрій Лаговський».
46. Микола Куліш, «Мина Мазайло».
47. Пантелеймон Куліш, «Чорна рада».
48. Олег Лишега, «Друже Лі Бо, брате Ду Фу».
49. Юрій Луцький, «Роки сподівань і втрат».
50. Аркадій Любченко, «Щоденник».
51. Євген Маланюк, «Книга спостережень».
52. Іван Малкович, «Все поруч».
53. Таня Малярчук, «Згори вниз».
54. Мирослав Маринович, «Всесвіт за колючим дротом».
55. Марія Матіос, «Солодка Даруся».
56. Тарас Мельничук, «Князь роси».
57. Аттила Могильний, «Київські контури» (збірка).
58. Кость Москалець, «Людина на крижині».
59. Віктор Неборак, «Літаюча голова» (збірка).
60. Всеволод Нестайко, «Тореадори з Васюківки».
61. Іван Нечуй-Левицький, «Кайдашева сім’я».
62. Олександр Олесь, «З журбою радість обнялась».
63. Олег Ольжич, «Підзамче».
64. Тодось Осьмачка, «Старший боярин».
65. Валер’ян Підмогильний, «Місто».
66. Євген Плужник, «Три збірки».
67. Леонід Плющ, «У карнавалі історії».
68. Лесь Подерв’янський, «Павлік Морозов».
69. Юрко Позаяк, «Шедеври».
70. Тарас Прохасько, «НепрОсті».
71. Максим Рильський, «Під осінніми зорями».
72. Ігор Римарук, «Діва Обида».
73. Богдан Рубчак, «Міти метаморфоз, або Пошуки доброго світу».
74. Степан Руданський, «Співомовки».
75. Микола Рябчук, «Дилема українського Фауста: громадянське суспільство і „розбудова держави“».
76. Улас Самчук, «Марія».
77. Євген Сверстюк, «Блудні сини України».
78. Володимир Свідзінський, «Медобір».
79. Іван Світличний, «У мене тільки слово».
80. Михайль Семенко, «Кобзар».
81. Григорій Сковорода, «Сад божественних пісень».
82. Вадим Скуратівський, «Історія та культура».
83. Володимир Сосюра, «Третя Рота».
84. Михайло Старицький, «За двома зайцями».
85. Василь Стефаник, «Синя книжечка».
86. Василь Стус, «Палімпсести».
87. Павло Тичина, «Сонячні кларнети».
88. Григір Тютюнник, «Три зозулі з поклоном».
89. Григорій Тютюнник, «Вир».
90. Леся Українка, «Лісова пісня».
91. Олесь Ульяненко, «Сталінка».
92. Іван Франко, «Мойсей».
93. Микола Хвильовий, «Я (Романтика)».
94. Гнат Хоткевич, «Камінна душа».
95. Грицько Чубай, «П’ятикнижжя».
96. Тарас Шевченко, «Кобзар» (збірка).
97. Валерій Шевчук, «Дім на горі».
98. Юрій Шерех-Шевельов, «Я — мене — мені (і довкруги)».
99. Ґео Шкурупій, «Двері в день».
100. Юрій Яновський, «Майстер корабля».

Читаємо твори з рейтингу: наші рекомендації

Вірогідно, після прочитання цього списку вам захочеться ближче познайомитися з окремими книгами. Редакція блогу Vivat вибрала десять цікавих видань рейтингу, коротко розповідаємо про ці книжки і звісно, заохочуємо вас додати їх у свій вішліст.

«Роман про людське призначення», Емма Андієвська

«Роман про людське призначення» сподобається тим, кого не лякають химерні геніальні тексти, речення довжиною у кілька сторінок та незвичайний сюжет. Цю книжку досліджували (і продовжують це робити) авторитетні літературознавці, зокрема Юрій Шевельов, який називав її «романом-рікою» та антироманом.

Книга описує події, що відбуваються з українськими емігрантами у різних країнах світу. Деякі персонажі мають особливі здібності або ж володіють магічними артефактами (як, наприклад, чаша з Господньої кров’ю, колесо долі, котушки часу). Можна зустріти й міфічних героїв, алхіміків тощо. Всього у творі налічується близько п’яти сотен персонажів, одні розмови й події плавно перетікають у інші.

Важливим є і те, що роман має виражений антиімперський характер. Авторка писала його протягом десяти років (1970-1980 рр.). У 1984 році Емма Андієвська була нагороджена літературною премією Фундації Тетяни та Омеляна Антоновичів за «Роман про людське призначення».

«Жовтий князь», Василь Барка

Василь Барка піднімав тему Голодомору 1932-1933 років у кількох своїх працях. «Жовтий князь», робота над яким зайняла тривалий час, став одним з перших прозових творів про геноцид української нації.

В основі роману — особисті спогади брата Василя Барки, який пережив час геноциду разом зі своєю родиною. Автор на той час не перебував разом з братом, але зберіг його розповіді, а тоді протягом 25 років записував спогади інших очевидців трагедії, зокрема й коли перебував у таборі Ді-Пі (переміщених осіб) в Німеччині.

У книжці йдеться про сім’ю Катранників. Внаслідок жахливих тортур, які їм довелося пройти, живим залишається лише молодший син. І навіть попри це герої твору стоять на своїх моральних принципах. До прикладу, один з героїв, знаходячись на межі голодної смерті, не виказує мучителям свого народу місцезнаходження церковної чаші.

Автор часто звертається до релігійних тем. Так, «Жовтий князь» є покликанням до уривку з Біблії, де Смерть сидить на чалому (тобто жовтому) коні Апокаліпсису.

За мотивами роману «Жовтий князь» було знято фільм «Голод 33». Фільм з’явився у прокаті на телебаченні саме у ніч 1 грудня, напередодні проведення Всеукраїнського референдуму 1991 року, в результаті якого було проголошено незалежність України.

«Сестри Річинські», Ірина Вільде

Над романом «Сестри Річинські» Ірина Вільде працювала тривалий час і, вочевидь, не переставала думати про нього — деяких персонажів можна зустріти й у інших творах письменниці. У 1965 році Вільде було нагороджено Шевченківською премією за цю книгу.

«Сестри Річинські» — історія минулого століття очима жінок, які зіткнулися з тогочасними викликами, але не боялися їм протистояти. П’ятеро сестер після смерті батька опиняються без опори та грошей. Однак ухвалюють рішення не залежати від інших людей чи шлюбних угод, а будувати своє щастя самостійно. Все це показано у контексті ключових історичних подій, згадано й епоху радянського терору 1930-х років, і Голодомор, у творі яскраво виписані представники різних ідеологій, що викликає чимало критичних дискусій. Тож читачам варто самостійно прочитати цей блискуче написаний роман, аби скласти власне враження.

«Доктор Серафікус», Віктор Домонтович

Василь Хрисанфович Комаха — вчений-самітник, заглиблений у себе, уникає будь-яких стосунків і водночас страждає від самотності. Він розвиває свою філософію та бачення кохання, проте з появою ексцентричної акторки Вер Ельснер життя героя змінюється.

Видання роману «Доктор Серафікус», представлене у серії Vivat Класика, має низку цікавих особливостей:

• Передмова та науковий коментар у кінці твору написані В’ячеславом Левицьким, поетом, літературознавцем і кандидатом філологічних наук, який підготував текст до публікації.
• Роман надруковано за «мюнхенським» виданням 1947 року, основною редакцією твору, що було звірено з іншими виданнями.
• У розділі «Інші редакції та варіанти» розміщені альтернативні уривки твору, частина з них досі не публікувалася.

«Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію», Майк Йогансен

Пародійний авангардистський роман Майка Йогансена «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію» пропонує читачам унікальну мистецьку гру, з чисельними алюзіями, каламбурами та незвичними сюжетними поворотами.

«Конотопська відьма», Григорій Квітка-Основ’яненко

«Конотопська відьма» — сатирична-фантастична повість Григорія Квітки-Основ’яненка, що стала натхненням для створення багатьох шедеврів мистецтва, театральних постановок, екранізацій. У творі йдеться про сотника Микиту Забрьоху, який після невдалого сватання до хорунжівни Олени шукає способи підкорити її серце, відкриває «полювання на відьом» разом із писарем Пістрюком та створює чимало проблем. Можливо, пізніше він зрозуміє, що не варто було провокувати Зубиху — місцеву відьму.

Видання цієї повісті у серії Vivat Класика має кілька цікавинок:

• Окрім «Конотопської відьми» містить інші твори автора.
• Упорядник видання, літературознавець Михайло Назаренко, написав передмову та переклав з російської такі твори Квітки-Основ’яненка, як «Головатий» і «Українці».
• Містить розділ «Примітки», у якому йдеться про створення кожного твору, розказано, як ці тексти змінювалися під час опрацювання аж до етапу публікації.
• Є окремий розділ з тлумаченнями рідковживаних слів і виразів.

«Шедеври», Юрко Позаяк

«Шедеври» — збірка поезій, яка точно потрібна вам на книжковій полиці. Зухвалі, дотепні й розкуті вірші добряче розважають читачів. Маєте відповідний настрій — зазирайте у зміст та починайте з розділу, який найбільше припаде до душі: тут є «Екзистенційний відділ», «Алкогольний відділ», «Політичний відділ» і «Кохальний відділ». І на завершення: «Колекція поетів», «Ілюстративний додаток до колекції поетів» та «Іноземний відділ».

«П’ятикнижжя», Грицько Чубай

«П’ятикнижжя» — збірка поезій, листів, чернеток та фотографій Грицька Чубая, одного з найяскравіших представників українського мистецького андеграунду 60-80-х років. Передмову до збірки написав Костянтин Москалець, а післямову — Олег Лишега. Збірка складається з п’яти книжок-поем: «Вертеп», «Відшукування причетного», «Світло і сповідь», «Постать Голосу» та «Плач Єремії».

«Дім на горі», Валерій Шевчук

«Дім на горі» — один з найкращих зразків химерної прози в українській літературі. Містить однойменну повість-преамбулу про незвичайний дім на горі, де у спокої проживають жінки, допоки не з’являється чоловік. Жінки з дому на горі піддаються своєрідному випробуванню, спокусі, коли зустрічають такого собі «дженжулика»-демона. Від зв’язку з ними народжуються хлопчики, що мусять блукати світом, шукати свій шлях, однак не можуть повернутися у дім. Натомість, від союзу жінок зі своїм судженим народжуються дівчатка та продовжують жити у домі.

Другу частину книжки складає збірка оповідань «Голос трави», автором яких нібито є дід Іван Шевчук, козопас, один з персонажів твору, народжений від союзу жінки і «спокусника».

Поціновувачі магічного реалізму у захваті від цього роману.

«Майстер корабля», Юрій Яновський

«Майстер корабля» — дебютний роман письменника й поета Юрія Яновського, в основу якого ліг особистий досвід роботи автора на Одеській кіностудії. Прототипами головних персонажів стали друзі й колеги Яновського. Оповідач, То-Ма-Кі (Товариш Майстер Кіно), занурюється у спогади, і ось перед читачем вже виникає Одеська кінофабрика 20-х років минулого століття. Яскраві особистості світу кіномистецтва — художники, актори й режисери, кожен і кожна зі своїми мріями й життєвими поглядами.

Видання роману «Майстер корабля» у серії Vivat Класика доповнене кількома «бонусами»:

• У передмові упорядниця видання Ярина Цимбал детальніше розповідає про роман.
• Читачі мають змогу ознайомитися з іншими варіантами окремих частин твору.
• Подобається стиль Юрія Яновського? Читайте інші невеликі тексти автора у розділі «Нариси».
• Видання також містить розділ з тлумаченням маловідомих слів.

Неможливо не захоплюватися українськими митцями, представниками класичної й сучасної літератури. Ми впевнені, що кожен знайде у рейтингу своїх авторів та авторок, про яких захоче дізнатися більше. Тож бажаємо вам натхнення для пошуків та несподіваних читацьких відкриттів 💚

Схожі статті

• Найкращі українські книги
• Найкращі українські любовні романи