4 рецензії на горор про привидів «Вересневий дім»
Текст підготувала Катерина Булаєва, редакторка блогу Vivat
Примарний жахастик й водночас злегка комедійний трилер з осінньою назвою вийде у Vivat цієї весни. Та не хвилюйтеся: читати «Вересневий дім» можна будь-коли — буде однаково моторошно і загадково.
Це історія про вікторіанський особняк, де щовересня зʼявляються привиди, та його живу мешканку, яка попри всі залякування й загрози від примар, відмовляється зʼїзджати. Авторка — докторка клінічної психології, а книжка отримала номінацію Goodreads Choice Award 2023 у категоріях Readers' Favorite Horror і Favorite Debut Novel.
Сьогодні редакція блогу Vivat знайомить вас із дебютним романом американської письменниці Карісси Орландо «Вересневий дім» (The September House) за допомогою рецензій. Ми переклали англомовні відгуки й постаралися позбутися найбільших спойлерів, традиційно додаємо одне відеоревʼю 💚
Рецензія «Вересневий дім» від редакторки Єви Конте
Джерело: сайт Geeks of Doom
Скривавлені стіни, нічні крики та понівечені привиди — це те, з чим Маргарет і Гал стикаються у своєму новому будинку кожного вересня в дебютному романі Карісси Орландо «Вересневий дім».
Коли гніздо спорожніло, вони переїхали: цей великий, красивий і напрочуд доступний за вартістю вікторіанський будинок був домом їхньої мрії. Але з наближенням четвертого вересня у ролі власників житла Галу вже досить цього місця та його моторошних мешканців. Він хоче, щоб його дружина зʼїхала разом із ним, але Маргарет відмовляється. Як не дивно: це єдине місце, яке вона коли-небудь могла назвати своїм. Звичайно, привиди можуть бути загрозливими і в підвалі ховається якась нечисть, але тут також живе економка… Хоч і мертва — насправді вона дуже добре виконує свою роботу. Маргарет придумала «правила» будинку, яких слід дотримуватися, щоб зберегти статус-кво й дожити до жовтня; отже, вона залишається на місці. Але після того, як Гал раптово йде, їхня донька Кетрін починає щось підозрювати. Куди подівся її батько і чому він не відповідає на дзвінки? Коли Кетрін наполягає на тому, щоб відвідати новий дім своїх батьків уперше (у вересні з усіх місяців!), Маргарет стає важко тримати лице, адже переслідування примар стають все інтенсивнішими.
Те, на що Маргарет піде, щоб мирно співжити з духами й тримати їхні переслідування в рамках, іноді стає майже фарсом. Не можна сказати, що це легкий досвід для Маргарет: все ще надзвичайно темна та небезпечна сторона цього старого вікторіанського будинку серед інших запобіжних заходів вимагає частих екзорцизмів та ексгумацій могил. Але спілкування з іншими мешканцями стало звичайною частиною її повсякденного життя. Наприклад, жінка насолоджується післяобіднім чаєм із Фредрікою, послужливою домробітницею, на чиєму обличчі все ще потворно відбите її вбивство.
Однак після прибуття Кетрін Маргарет не може дотримуватися свого розпорядку дня та ритуалів. Кетрін неодноразово ловить свою матір за розмовами з людьми, яких начебто немає; на плиті завжди кипить чайник, коли нікого немає на кухні (знову той чай!); меблі та інші предмети домашнього вжитку продовжують переміщуватися кімнатами або зриватися з місця. Це викликає у Кетрін велике занепокоєння, на додачу до хвилювань про зниклого батька.
Через деякий час розсудливість Маргарет ставиться під сумнів, і незрозуміло, що відбувається насправді, особливо тому, що історія розповідається саме з точки зору Маргарет.
Повільно, але впевнено розкривається передісторія кожного, а також історія будинку. Хто там жив? Хто такі ці полтергейсти і чому вони так поводяться? Що думають сусіди? Чому Маргарет бажає залишитися в ньому за таких обставин? Чому Гал не лишився? Чи можуть художник/домогосподарка середнього віку та група спотворених привидів жити разом, не зводячи одне одного з розуму?
Карісса Орландо водночас вміщує в текст багато аспектів, очікуваних в історії про привидів, таких як кровоточиві стіни, нічні шуми й матеріалізовані духи, які хочуть прогнати людей, і пропонує свіжий погляд на жанр з його героїнею, яка не тільки відмовляється покинути житло з привидами, а й навіть не намагається очистит його від надприродних істот. Вона просто хоче гармонійно співіснувати!
Авторка має докторську ступінь із клінічної психології, і вона добре використовує її, заглиблюючись у психологічний бік — мотивацію та травми персонажів, приділяючи увагу усвідомленню психічних захворювань. Зрештою, це історія про жінку, яка неодноразово вирішує залишитися, і про пекло, через яке вона готова пройти, щоб зберегти те, що їй належить, зокрема власний розум.
Захоплююча, хвилююча й унікальна книга «Вересневий дім» — це історія про будинок із привидами, яка поєднує традиційні елементи жахів і темний гумор із психологічним відтінком.
Це приємне, швидке читання, яке ідеально підходить для — ви вже здогадалися! — вересня.
Письменник Майкл Кук: «Огляд „Вересневого дому“ — сучасна історія про будинок із привидами, яка досліджує цикли травми і насильства»
Джерело: ресурс The Geek Vibes Nation
На перший погляд «Вересневий дім» Карісси Орландо здається досить стандартною історією про будинок із привидами. І, чесно кажучи, ви все це отримаєте. Тут багато привидів, кров, що збігає стінами, і безтілесні крики — про що повʼязане з привидами не подумаєш, воно тут є. Але «Вересневий дім» насправді не тільки така історія. Натомість він набагато більше занурюється в ідеї психічного здоров’я, насильства, алкоголізму та циклів насильства.
Ілюстрація до The September House з сайту Vocal
На жаль, поєднання надприродних дивацтв та темної, суворої емоційної правди не завжди працює ідеально. Якою б страшною та захоплюючою не була книга, вона іноді викликає розчарування та стає безладною. Але «Вересневий дім» ніколи не стає чимось меншим, ніж затягуюче читання — «перегортачем» сторінок в найкращому розумінні цього слова.
Дуже сучасна історія про будинок із привидами…
Коли чотири роки тому Маргарет і її чоловік Гал купили дивний вікторіанський будинок, вони думали, що нарешті знайшли дім своєї мрії. І певною мірою вони мали рацію. Але тільки до першого вересня, коли почалися стогони та крики. І кров потекла по стінах. І зʼявилися часто жорстокі привиди. З кожним вереснем привиди ставали все гіршими й гіршими, аж поки Гал нарешті не наївся цього під завʼязку й не пішов. Тепер Маргарет навідує донька Кетрін, намагаючись з’ясувати, куди зник Гал (і чи він ще живий). Але ж якраз середина вересня, і Маргарет має захистити Кетрін від жахів будинку… й від таємниць, які вона відчайдушно хотіла зберегти.
З одного боку, «Вересневий дім» — це трилер, який читаєш на одному подиху. Це жахливо у всіх сенсах цього слова. Від моторошних появ привидів до страшних причин смерті цих людей і до ще емоційніших видів жаху. Це просто моторошне, моторошне читання; швидка книга-удар під дих.
Тип читання, коли ви просто хочете продовжувати, навіть якщо вже досить очевидно, до чого йде історія.
Орландо робить чудову роботу, справді заглиблюючись у дивацтва будинку. Більш комедійні частини її прози постають прекрасною протидією похмурим елементам історії; створюють приємний комічний рельєф. Любителі класичних історій про будинки з привидами, напевно, можуть покинути читання на першій половині книги. Але це просто чудовий, сучасний погляд на історії про будинки з привидами.
… яка розкриває цикли насильства та жорстокого поводження
Дещо зашпортується книжка десь на двох-третіх тексту, де авторка заглиблюється в більш ємні, емоційні теми. Орландо грає з ідеєю циклічної природи насильства — як у поверненнях привидів до будинку, так і в особистому житті Маргарет. (А тут оглядач додав кілька спойлерів, які ми вирішили опустити, щоб не зіпсувати вам читацький досвід ще до виходу книги українською. Якщо спойлерів ви боїтеся так само, як Маргарет привидів, зверніться до англомовного джерела — прим. ред.) […]
Заключні думки
Зрештою, «Вересневий дім» — це щось змішане. Це добре написана книга, що читається на одному подиху. Нав’язливо читається, дає мороз поза шкірою та викликає емоційне задоволення. Просто поєднання всіх його різнорідних частин часто дизгармоніює. Справедливості заради варто сказати, що остання третина книги чудова і майже все об’єднує. Але середня третина викличе розбіжності.
«Вересневий дім» цілком вартий того, щоб його прочитати, але кінцеві враження багато в чому залежатимуть від того, чого ви хочете від історії про будинок із привидами.
Якщо ви шукаєте щось більш надприродне, ви можете почуватися трохи розчарованими. Але якщо ви шукаєте міцне, глибоке дослідження циклів жорстокості та насильства, змішане з деякими класичними гострими відчуттями в стилі «Екзорциста», то «Вересневий дім» вам точно підійде.
Відгук на роман Карісси Орландо від письменника, професора і книжковий рецензента Габіно Іглесіаса
Джерело: Locus Magazine
Книги можуть змусити вас відчути щось особливе, і «Вересневий дім» Карісси Орландо справді змушує відчути багато різних речей. «Вересневий дім» — це дивний роман жахів, у якому елементи жахів здебільшого розглядаються за допомогою того роду безтурботності, яку люди демонструють, стоячи у черзі в банк.
Від жахливих видінь і сотень мертвих птахів до нічних криків і привидів, які можуть фізично напасти на вас, у цьому романі є багато що «переварити», але головна героїня змушує всі ці речі відчуватися як повсякденні, а не жахливі. Що і робить цей роман унікальним.
Маргарет та її чоловік Гал завжди хотіли мати гарний дім, який вони могли б назвати своїм. Більшу частину їхнього життя це було неможливо, тож коли все нарешті стало на свої місця і вони придбали старий гарний вікторіанський будинок, вони були дуже щасливі. На жаль, будинок виявився не без проблем.
Хоча певний час все було добре, Маргарет і Гал швидко зрозуміли: в їхньому новому домі живуть привиди, і з кожним вереснем справи стають дедалі гіршими. Виття привидів, стіни, з яких капає кров, птахи, які вбивають себе, вдаряючись об будинок на максимальній швидкості, мертві діти, що блукають кімнатами, і зло, що обжилося в підвалі — це лише деякі з жахливих речей, з якими доводиться мати справу подружжю. Коли з Гала вже досить і він хоче покинути дім, який вони так довго хотіли і врешті отримали, Маргарет не хоче про це й слова чути. Вона завжди хотіла такий будинок і тепер, коли він у неї є, кілька безсонних ночей і кілька шрамів від зубів привида не змусять її покинути улюблену обитель.
Маргарет вважає, що все можна пережити, і вона залишається сильною та вчиться орієнтуватися у всьому, що кидає їй під колеса будинок кожного вересня. Коли Галу все ж стає надто важко і він йде, Маргарет розуміє, що має вдавати, ніби все гаразд. Але її донька Кетрін починає цікавитися відсутністю Гала і все ускладнюється. Кетрін наполягає на тому, щоб приїхати в гості… у вересні. Візит Кетрін означає, що Маргарет доводиться мати справу з усім, що кидає на неї будинок, водночас вдаючи, що все гаразд, приховуючи привидів від Кетрін, наскільки вона може, і намагаючись брати участь у пошуках Гала, щоб стримати підозри.
«Вересневий дім» — рідкісна книга, яка чудово працює, а також не працює. Як не дивно, однакові елементи відповідають за обидві речі. Роман працює, тому що жах є внутрішнім і завжди присутнім. Будинок — це і сам по собі персонаж, персонаж, повний персонажів. Читачі дізнаються історію сім’ї, яка таємничим чином загинула в будинку, і вони побачать, як Маргарет відкриває, дізнається правду про кожного з багатьох привидів, які живуть у будинку, а потім справляється з ними.
Обкладинки англомовних видань «Вересневого дому»
Хоча присутність мух, мертвих птахів і крові на стінах — це жахливі кліше, Орландо робить так, щоб ці елементи добре вписувалися в її розповідь. І вони ніколи не почуваються як ледачість автора або те, що використовується, лише щоб зробити історію жахливою.
Хоча все в попередньому абзаці робить цей роман схожим на чудову, захопливу оповідь — і не зрозумійте мене неправильно, багато його частин є саме такими — для мене герої суперечать всьому, що працює в романі. Гал здебільшого відсутній, тому він як персонаж не має аж такої ваги — окрім того, що пояснює причину повернення Кетрін додому. Маргарет, яка розповідає історію, і Кетрін, руйнівну силу, яка прискорює багато речей, легко ігнорувати. Це не означає, що вони не подобаються — персонажі, які не подобаються, все одно можуть запам’ятовуватися та мати здатність штовхати розповідь вперед і робити її привабливою. У цьому ж разі, однак, для мене вони більш-менш забуваються.
Кетрін сердиться, і ми дізнаємося про те, чому вона така, як вона є, і про те, як її любовне життя зазнало краху, але я не переймався настільки, щоб емоційно інвестувати в неї. Вона — другорядний персонаж, це не надто важливо. Що стосується Маргарет, то все інакше. Маргарет живе за цими словами: «Усе можна пережити». На початку це змушує її виглядати як така собі героїчна дивачка, яка тримається свого і залишається в будинку попри все, тому що будинок — це її мрія. Ми можемо це бачити і співпереживати. Потім починається решта історії, і ми бачимо… (Спойлер, ми побачили спойлер, тому взялися за віртуальні ножиці й прибрали 2 наступні речення — прим. ред.) […]
Орландо — талановита оповідачка, і рішення, ухвалені в цьому романі, були сміливими, тому мені дуже цікаво, що вона опублікує далі.
Відеоогляд роману від книжкової блогерки Вайолет Прінн
Джерело: YouTube-канал Violet Prynne
У своєму огляді буктюберка Вайолет Прінн, яка зазвичай розповідає про книжки в жанрах горор, трилер, фантастика, про класичну та постмодерну літературу, позитивно відгукується про «Вересневий дім». Блогерка відзначає атмосферу дому з привидами, створену авторкою, всі деталі та шари історії, цілеспрямованість в характері Маргарет та гумор. В соєму аналізі Вайолет старається уникати спойлерів.
Мова огляду — англійська.
Зараз в інтернет-книгарні Vivat триває попередній продаж українського видання «Вересневого дому» Карісси Орландо — зі знижкою 15% 👻
Схожі статті