Абсурд у боротьбі зі стереотипами: «Бандера Distortion»
Автор: Олег Коцарев
Ви точно не чекаєте, що під обкладинкою роману «Бандера Distortion» Олега Шинкаренка на вас чекає Степан Бандера, який сидить у концтаборі… на далекій космічній станції, а його дочка, гуляючи баварським лісом, зустрічає, як у давній казці, сірого вовка і мисливців.
Ви побачили роман зі словом «Бандера» в назві. Спробую спрогнозувати ваші очікування.
- Варіант 1: ви чекаєте монументальної епопеї, де Степан Бандера однією лівою рукою нищить ворогів нації, рятує українських дітей і старих, а наприкінці передає прапор боротьби в мускулясті руки наступників.
- Варіант 2: нетерпляче розгортаєте сторінки, сподіваючись на їдку викривальну патетику — книжку, яка розкаже правду про те, як Бандера і його посіпаки снідають російськими дітьми, обідають польськими дітьми, вечеряють єврейськими дітьми, а на перекуску без особливого апетиту перебиваються дітьми російськомовних українців.
Але ви точно не чекаєте, що під обкладинкою роману «Бандера Distortion» Олега Шинкаренка на вас чекає Степан Бандера, який сидить у концтаборі… на далекій космічній станції, а його дочка, гуляючи баварським лісом, зустрічає, як у давній казці, сірого вовка і мисливців.
Що ж, абсурд, гротеск і непередбачувані віражі фантазії — це неодмінні елементи характерного та впізнаваного стилю письменника Олега Шинкаренка. І тут можна продовжити наводити приклади: скажімо, одному з героїв роману, проросійському пропагандисту, який живе в Києві, здається, що київськими вулицями за ними женуться одразу двоє Степанів Бандер. Принцип і підхід зрозумілий. І він, мабуть, чітко поділить потенційних читачів на зацікавлених та тих, хто махне рукою.
Події книжки «Бандера Distortion» відбуваються одразу в кількох часових і просторових вимірах. Отже, згаданий вище російський пропагандист, не витримавши тематичних галюцинацій, вирішує тікати з Києва до Росії. Але сідає не в той поїзд — і опиняється на Донбасі, на лінії фронту, де з ним відбуваються всілякі дивакуваті історії.
Правда, химерність не заважає Шинкаренкові зачіпати тут серйозні питання, наприклад, про життя мирних мешканців у зоні бойових дій, про стереотипи, які починають керувати людьми на війні і т.ін.
Дорогою герой знаходить текст роману про Степана Бандеру — і вже тут читачі опиняються в очудненому та радикально перетвореному письменницьким калейдоскопом світі двадцятого століття. Та знову ж таки: дивакувата й забавна Шинкаренкова «котляревщина» (або «метамодернізм» — сам письменник воліє так означувати свою стилістику і вже навіть написав метамодерністичний маніфест) заважає привертати увагу до суперечливих історичних моментів на кшталт взаємин між різними ультраправими рухами Європи першої половини минулого століття, історії спроби проголошення незалежності у Львові в перші дні німецької окупації чи цікавих, неоднозначних дискусій між різними націоналістичними діячами.
Тут зазначу, що роман супроводжується примітками з абсолютно серйозними посиланнями на історичні та наукові джерела. Тобто, прочитавши книжку, відвідавши ігровий естетичний простір, читачі отримують деякі дороговкази, з яких можуть самі пошукати власне ставлення до Степана Бандери та українських націоналістів, вільне від стереотипів, від ідеалізації та від демонізації.
Власне, розвіяння стереотипного туману, мабуть, одна з головних місій роману.
Цікавий момент: попри іронічне і критичне ставлення до всіх своїх персонажів, автор роману фактично визнає, що справа Степана Бандери великою мірою перемогла.
А чому «Distortion»? Це слово в рок-музиці позначає ефект змінення звуку для того, щоб зробити його драйвовішим і грубішим. Десь так Олег Шинкаренко модифікував історичний матеріал.
Схожі статті