Буде боляче і не тільки: відгук на «Таємні щоденники лікаря-ординатора»
Авторка: Роза Туманова
Напевно, кожному з нас випадало бувати в лікарні. У тягучих чергах до лікарів, які, здається, геть не хочуть працювати й лише те й роблять, що байдикують час до обіду, а то й до кінця робочого дня. Та чи так це направду?
Трохи відхиляє завісу для чужих очей в медичному бутті книга «Буде боляче. Таємні щоденники лікаря-ординатора» британського письменника Адама Кея.
Це книжка, написана з життя, бо автор сам був лікарем, акушером-гінекологом, що робить матеріал ще цікавішим, бо з невигаданого та й специфіка відповідна. Ми можемо захоплено спостерігати за розповіддю Адама Кея, як він починає звичайним інтерном, а потім поступово зростає до старшого ординатора.
Протягом цього тривалого часу він зустрічає безліч людей та реальних історій хвороб та одужань, своє перше врятоване життя та неминучу першу смерть одного з пацієнтів. Книжка написана в дружній манері викладу, мов говориш з другом, та присмачена добротним англійським гумором.
Тобто буде не лише місцями сумно чи боляче, а й весело також, бо цілком можливо, що ви буде реготати, читаючи цю книжку, як робила це я (що аж приходив син та запитував причину такого заливистого сміху наодинці з собою).
Словом, широкий спектр почуттів при прочитанні цієї історії гарантовано.
Ще якщо ви любите лікарські історії на подобі «Доктора Хауса», то велкам — це точно для вас.
Мало того, ця книга точно зробить обізнанішим в гінекології, бо автор не полінувався знайомити з медичними термінами у відповідних зносках доступною мовою.
Якщо гадаєте «та куди там британським медичним реаліям до українських», то помиляєтесь. У них так само є проблеми з нестачею персоналу, невнормованим графіком, недостатньою оплатою роботи, не гнучкістю державної системи. І разом з тим постають питання вибору родини чи рятування інших, якщо навіть з того в тебе самого своє життя іде шкереберть і майже завжди це не дуже добре для особистих стосунків з рідними чи коханими.
Дочитувала, мушу констатувати — з жалем, що вже закінчується розповідь. Мабуть, це і є показник гарної книги — що читала б ще.
І, знаєте, після цієї книги трохи більше розумієш лікарів. Навіть якщо знову згадати нудотно-довгі черги в медичний кабінет. Бо вже маєш більше уявлення про їхню не тільки величезну відповідальність за життя, а й все, що вона тягне за собою. І що, зрештою, це теж люди зі своїми проблемами та труднощами. Можливо, банально прозвучить, але так — лікарем бути кожен не зможе і це, направду, до біса важко.
Схожі статті