Драконячий серіал: «Дракон з-поза паркану» і «Суцільний дракокаліпсис» Марцина Мортки
Здається, на білому світі розвелося так багато книжок про драконів, що бути оригінальним дитячим письменником щороку все важче і важче. «Як приборкати дракона», «Казки дракона Омелька», «Дракони, вперед!», «Про драконів і щастя», «Повелитель драконів», «Місце для дракона», «Петро і Дракон» — список можна продовжувати нескінченно. Я вже їх стільки перечитала і кожна, безперечно, цікава по-своєму. Але тут на горизонті з’явився він — Дракон з-поза Паркану, якого звати Дмухлик. Історію про нього вигадав польський письменник Марцин Мортка. І все — книжки про драконів відклала і на кілька днів зникла з радарів. Адже відірватися від книжок про Дмухлика було реально неможливо — оригінальний сюжет затягнув, як коня Вихора у Не-Зовсім-Драконячі-Болота ☺️
Хто ж цей Дракон з-поза Паркану? Дмухлик живе у Драконячій Пущі і працює у Драконячій поліції. Але, як у тому вірші Івана Андрусяка про бегемотів зі збірки «Лякація», роботи у поліції як такої особливо немає, хіба що… дрімати на сонечку. І час від часу транспортувати катапультою лицарів з Міста за Парканом (чи то пак Муром, як його називають люди), який служить кордоном між світом людей і драконів. Взагалі-то війни між людьми і драконами давно скінчилися. Але принцесі Міста за Парканом-Муром Ізабелі хочеться, щоб у неї був власний дракон (навіть цілий сад драконів!) і за того, хто його здобуде, вона і вийде заміж.
Тож історія починається з того, що лицар, якого звуть Сергій, вирушає на пошуки драконів у Драконячу Пущу (чи то пак Драконячу Пащу, як він її називає). Словом, з цього місця уже можна реготати.
Приводів для сміху буде ще багато. І так дві книжки поспіль, бо після першої «Дракон з-поза Паркану» вам терміново потрібно буде прочитати другу — «Суцільний Дракокаліпсис». Автор наприкінці першої книжки так заінтригував, що нестерпно цікаво дізнатися, що ж буде далі. Скажу чесно, таке саме враження залишилося і після другої книжки, тож вірогідно, буде ще й третя. Але, кажуть, вона ще навіть у Польщі не вийшла друком.
Чим оригінальні ці дві книжки про Дмухлика? Своїм яскравим гумором — одна тільки Чесателька чого вартує (це вихователька принцеси Ізабели, яку насправді звати Клавдія Розчесальська). Вона з’являється періодично, як той Пилип з конопель, своїм прагненням до чистоти, порядку і причесаності дуже сильно впливає на сюжет і має всі шанси стати впізнаваним дитячим мемом. Також усмішку викликає і головний герой — дракончик Дмухлик, який насправді шукає власне призначення у житті, бо бачить, що кожен з драконів у Драконячій Пущі щось вміє: хтось плюється вогнем, літає, чаклує, плаває, а Дмухлик нічого цього не вміє. І дуже через це журиться. Він боїться води, ледве розпалює вогнище полум’ям із власної пащі (мабуть, тому він і Дмухлик) і літати він ще не навчився, бо крила були заслабкі. Однак внаслідок багатьох перипетій і пригод у цих двох книжках він дещо цікаве у собі відкрив (хоча це не точноJ). Але до того часу він спробував розводити тролів, пекти тістечка з мулу і кропиви і ще багато дурниць би наробив, якби не…. лицар Сергій, який понад усе на світі мріє одружитися з принцесою Ізабелою.
Ілюстрації Войцеха Стахири в обох книжках настільки яскраві і мультиплікаційні, що читаєш, гортаєш сторінки і наче дивишся захоплюючий мультфільм, такий собі драконячий серіал: ось непричесана принцеса Ізабела, яка втекла від своєї виховательки, навіть не одної, ось кумедний лицар Сергій, який багато балакає і на все готовий заради принцеси Ізабели, ось дракони зі своїми оригінальними іменами та вміннями: Бульйончик, Кажан, Пурхавка, Триголов, Жабоїд, Крекіт, Велика Паща, Галушка, Воланчик, а також король Головко, який постійно носить з собою теку документів, в яких «фінанси співають романси», і згорблений у довгому плащі чарівник Химородник із іронічною посмішкою (хе-хе-хе). Ну і як не згадати коня Вихора, який дуже швидко бігає, а ще вміє говорити і читати.
Мені ці книжки нагадали середньовічні романи про лицарів, принцес і драконів, і недарма, адже сам автор Марцин Мортка захоплюється середньовічним епосом, скандинавськими легендами і, як бачите, чудово застосовує це у власних книжках.
Ще тут є чари, пошуки скарбів і справжній амулет тотального дракокаліпсису — ох, біжіть уже читати, бо стриматися справді неможливо!
Схожі статті