Фільми за книгами, кращі за оригінал
Авторка тексту: Ольга Боднар
Можна назвати чимало екранізацій, які вдало доповнюють літературні твори — надають їм нових сенсів та глибини. Але ще цікавіше шукати фільми за книгами, які перевершують першоджерела та всіляко сприяють їхній популярності. У цій статті редакція блогу Vivat зібрала саме такі кінострічки.
До вашої уваги — найкращі фільми по книгах, які вражають, надихають та вважаються сучасною класикою кіно. Навіть якщо ви вже прочитали книжки з нашого переліку, екранізації цих сюжетів варті кожної хвилини витраченого часу.
«Форрест Ґамп»
«Форест Ґамп» (Forrest Gump) — стрічка режисера Роберта Земекіса, що вийшла на великі екрани у 1994 році. Вона й досі залишається однією з найкращих кіноадаптацій. Це історія про надзвичайне життя Форреста, хлопця з порушеннями розвитку, надзвичайно чутливого та наївного.
Попри низький рівень IQ (70), Форрест не губиться в житті — він стає успішним спортсменом, героєм війни, одружується із коханою жінкою. Поводиться абсолютно невимушено, при цьому є свідком ключових подій американської культури та історії минулого століття, навіть впливає на їхній розвиток. Так, герой у потрапляє на прийом до президента Кеннеді, а згодом президента Ніксона і стає причиною того, що останнього позбавляють посади. Форрест воює у В’єтнамі, а пізніше зустрічається з подругою дитинства, яка належить до руху хіппі. Ми навіть побачимо його на одному телешоу із Джоном Ленноном. Далі більше — герой стає багатієм та переживає ще багато пригод дорослого життя. Про це він розповідає випадковим супутникам, сидячи на автобусній зупинці.
Екранізація Земекіса, зворушлива, трагікомічна і дещо абсурдна, перевершила однойменний роман Вінстона Грума, за мотивами якого була створена. Фільм отримав шість премій «Оскар» та входить до списку 250 найкращих фільмів за версією IMDb. У книзі та фільмі є кілька відмінностей — деякі сцени додані, деяких, навпаки, немає. Тому якщо вам подобається ця історія, є сенс познайомитися з двома джерелами.
«Великий Ґетсбі»
Найкращі фільми, зняті за книгами, захоплюють своєю видовищністю. «Великий Ґетсбі» (The Great Gatsby) — фільм База Лурмана, який переносить глядача в Америку початку двадцятого століття. Богемні вечірки, життя багатіїв-капіталістів, старовинні автомобілі і величезні маєтки — кінострічка передає яскраві барви, настрій і атмосферу тих часів.
Увага до деталей і декорацій, костюми від Prada й діаманти від Тіффані, тривала співпраця з репером Джей-Зі, який створював музику для «Великого Ґетсбі», зробили кінострічку максимально ефектною. Бездоганна гра Леонардо Ді Капріо, Кері Малліган і Тобі Магуайара допомогла зачарувати прихильників творчості Фіцджеральда. Цей фільм став п’ятою за рахунком екранізацією культового однойменного роману письменника.
«Дівчина з татуюванням дракона»
«Дівчина з татуюванням дракона» (The Girl with the Dragon Tattoo) — шведсько-американська стрічка 2011 року, одна з кращих в жанрі детективного трилера, тримає глядача у напрузі від початку і до кінця. Талановита гра Деніела Крейґа та Руні Мара, саундтреки Трента Резнора і Атикуса Роса, геніальна режисура Девіда Фінчера — у цьому фільмі прекрасно все. За оцінками кіно і літературних критиків, картина вийшла не гірша, а то і краща, ніж роман-основа Стіґа Ларссона «Чоловіки, що ненавидять жінок».
Раніше роман було екранізовано у 2009 році. Шведська екранізація роману під оригінальною назвою Män som hatar kvinnor отримала ряд нагород, зокрема, премію Bafta як найкращий неангломовний фільм. Суперечки про те, яка екранізація роману, не вщухають й досі. Тут кожен глядач вже спирається на власні враження.
«Бійцівський клуб»
Культовий фільм Девіда Фінчера — «Бійцівський клуб» (Fight Club) є екранізацією однойменного роману Чака Поланіка. Фільм з’явився через три роки після виходу книжки, у 1999 році, спочатку провалився у прокаті США, однак зацікавив міжнародну аудиторію. Після виходу на DVD отримав шалену популярність, хоча й відгуки на нього були дуже суперечливі.
Глядач бачить події з точки зору Оповідача (у виконанні актора Едварда Нортона), він страждає на безсоння внаслідок частих робочих перельотів, не бачить сенсу у тому, чим займається, і взагалі терпіти не може споживацтво. Герой звертається по допомогу до психолога, той радить відвідати групи психологічної підтримки для людей, хворих на рак, щоб почати цінувати те, що є. Це допомагає, доки Оповідач не починає ходити й до інших груп підтримки, вдаючи хворого, і там зустрічає Марлу. Вона також «самозванка», це дратує його, через що герой перестає відвідувати групи — його емоційний стан знову погіршується.
Трохи згодом Оповідач зустрічає у літаку Тайлера Дердера, який займається миловарінням. Вони починають більше спілкуватися: квартира Оповідача знищена від вибуху газу, тож він переїжджає до Тайлера. Останній під час їхньої зустрічі в барі ініціює бійку. Оповідач розуміє, що після цього йому легшає.
Кадр з фільму «Бійцівський клуб», 1999 р.
Бійки продовжуються, набирають глядачів, потім — учасників. Це призводить до створення першого бійцівського клубу, згодом такі клуби починають з’являтися по всіх країні. Члени клубу також починають займатися вандалізмом та різноманітними витівками, у яких Тайлер вбачає боротьбу з суспільством споживання. Але згодом Оповідач розуміє, що вони зайшли надто далеко і це потрібно зупинити.
Кінцівки роману та фільму відрізняються. Зірковий склад стрічки додає їй балів: Бред Пітт, Едвард Нортон і Гелена Бонем Картер неперевершені.
Цікаві факти:
- На час зйомок у фільмі Бред Пітт вирішив видалити фрагменти передніх зубів (після зйомок фільму їх відновили). Також разом з Едвардом Нортоном актори вивчали миловаріння, брали уроки тхеквондо та боксу.
- Після того, як фільм набув статусу культового, почали з’являтися реальні «бійцівські клуби», зокрема і в Україні.
- «Бійцівський клуб» належить до 250 найкращих фільмів за версією IMDb.
«Список Шиндлера»
Польдеку (Леопольду) Пфеффербергу вдалося пережити Голокост завдяки тому, що його було внесено до так званого «списку Шиндлера». Тож чоловік мав на меті розповісти світу історію свого героя, німця, якому вдалося порятувати від загибелі євреїв. Пфебберг надихнув письменника Томаса Кініллі на написання роману «Список Шиндлера» (Schindler’s List), а згодом всіляко сприяв появі його екранізації.
Однойменний фільм Стівена Спілберга з’явився 1993 року, отримав ряд престижних премій, серед яких «Оскар» (1993), BAFTA (1994), «Золотий глобус» (1994), «Греммі» (1995).
Цікаві факти:
- Фільм належить до Ватиканського списку фільмів, який у 1995 році був складений Папською радою масових комунікацій. Ініціював створення такого списку Папа Римський Іван-Павло II.
- Входить до списку 250 найкращих фільмів за версією IMDb.
- Спілберг тривалий час не наважувався переходити до роботи над створенням фільму, оскільки не знав, чи готовий працювати над такою складною темою. Однак його «Список Шиндлера», безперечно, став однією з найкращих кіноадаптацій таких непересічних і важливих літературних творів.
«Щоденник Бріджит Джонс»
«Щоденник Бріджит Джонс» (Bridget Jones’s Diary) — екранізація однойменного роману Гелен Філдінґ. Головній героїні, Бріджит, уже за 30. Вона незадоволена своїм життям і прагне змін: скинути кілька кілограмів, побороти шкідливі звички, набути впевненості у собі, збудувати стосунки з надійним та достойним чоловіком. Батьки намагаються зацікавити її «женихом» — скромним та спокійним Марком, сама ж героїня у захваті від свого боса Деніела. Про те, що вийде з її плану змінити геть усе, вона розповідає у своєму щоденнику. Це дуже щира, мила, весела та життєва оповідь про сучасну жінку, її бажання та хвилювання.
Перша частина з харизматичною Рене Зельвегер у головній ролі з’явилася ще у далекому 2001 році, але про фільм говорять і досі. Світові касові збори перевищили 280 мільйонів доларів.
Готуючись до ролі Бріджит Джонс, Рене Зелвегер набрала вагу (10 кг), а також під вигаданим ім’ям певний час працювала в одному з британських видавництв.
У 2004 році на екрани вийшов сиквел за наступною книгою авторки «Бріджит Джонс: Межі розумного» (Bridget Jones: The Edge of Reason), у 2017 з’явилося продовження — «Дитина Бріджит Джонс» (Bridget Jones’s Baby).
«Чарлі та шоколадна фабрика»
Як і всі роботи Тіма Бертона, фільм «Чарлі та шоколадна фабрика» (Charlie and the Chocolate Factory) дивує, запам’ятовується і привносить свої родзинки у першоджерело. Фільм вийшов на екрани у 2005 році, це екранізація книги «Чарлі та шоколадна фабрика» Роальда Дала. Режисер запозичив для фільму і сюжетні елементи з наступної книги автора — «Чарлі і великий скляний ліфт». Роль загадкового Віллі Вонки зіграв Джонні Депп.
У маленькому дерев’яному будиночку, який давно варто було б полагодити, мешкає Чарлі Бакетт разом з батьками, двома дідусями та бабусями. Грошей не вистачає, але родина Бакетів надзвичайно дружня, це допомагає їм почуватися щасливими та цінувати те, що є. Чарлі обожнює шоколад та захоплюється легендарним Віллі Вонкою. Це власник фабрики, де створюють найкращий у світі шоколад, і він оголошує конкурс! П’ятеро переможців, які знайдуть у шоколадках Віллі Вонки золоті квитки, зможуть відвідати його фабрику. Щасливий випадок допомагає Чарлі потрапити до п’ятірки, на нього чекають справжні дива!
Кадр з фільму «Чарлі та шоколадна фабрика», 2005 р.
Цікаві факти про фільм:
- Роль Чарлі юному актору Фредді Гаймору допоміг отримати Джонні Депп. Кінозірці дуже сподобалася гра Фредді у фільмі «Чарівна країна», тож він рекомендував його Тіму Бертону.
- 1850 плиток шоколаду для зйомок фільму надала компанія Nestle. Льодяники на деревах та солодка вата у фільмі також справжні.
- Фільм був номінований на «Оскар» за найкращий дизайн костюмів.
«Диявол носить Прада»
«Диявол носить Прада» (The Devil Wears Prada) — комедійна драма 2006 року, знята за однойменним романом Лорен Вайсбергер. Молода журналістка Енді Сакс після закінчення навчання переїжджає до Нью-Йорка, сподіваючись побудувати тут кар’єру. Дівчині щастить — її кандидатуру на посаду своєї асистентки приймає Міранда Прістлі. Це редакторка модного журналу, вимоглива, сувора, але надзвичайно впливова. Енді доведеться багато працювати, щоб зануритися у закулісся модного світу, а згодом обирати, що для неї важливіше — кар’єра чи особисте життя.
Вважається, що прототипом Міранди Прістлі є Анна Вінтур, редакторка американського журналу Vogue.Роль Міранди у фільмі виконала Меріл Стріп, чудова акторська гра якої була відзначена номінацією на «Оскар» та «Золотий глобус».
Хоча фільм став найдорожчим в історії через витрати на костюми головних героїв, відома дизайнерка Патриція Філд, яка була залучена у роботу, зазначала, що деякі дизайнери не дозволяли використовувати одяг їхнього бренду через побоювання, що це погано вплине на стосунки з Анною Вінтур. Сама ж Анна спочатку була налаштована скептично, була присутня на прем’єрі фільму у костюмі від Прада. Однак пізніше назвала фільм справді цікавим, зокрема, відзначила гру Меріл Стріп.
Фільм отримав величезний комерційний успіх. У прокаті «Диявол носить Prada» заробив понад 300 мільйонів доларів і до кінця 2006 року увійшов до двадцятки найуспішніших як у США, так і в інших країнах. Крім того, впізнаваність Анни Вінтур серед широкої аудиторії значно виросла саме після виходу фільму.
«Хмарний атлас»
Один з найдорожчих незалежних фільмів усіх часів — «Хмарний атлас» (Cloud Atlas), знятий 2012 року на основі однойменного роману Девіда Мітчелла. Основна частина бюджетних коштів, витрачених на фільм, надійшла з незалежних джерел. Режисерами виступили Том Тиквер та сестри Вачовскі, вони разом працювали над сценарієм.
Фільм розповідає шість історій, які розгортаються в різних місцях та епохах, від XIX століття до майбутнього — 2321 року. Усі вони пов’язані між собою. Перехід між історіями показаний так, що кожен новий епізод органічно переплітається з попереднім, ключовою є тема реінкарнації, ми бачимо одних і тих самих акторів у різних ролях у кожній із шести історій. Тобто їхні душі проживають різні життя, щоразу змінюються, борються за важливі для них переконання.
«Спокута»
«Спокута» (Atonement) — воєнна романтична драма, знята за однойменним романом Ієна Мак’юена. Головні ролі виконали Кіра Найтлі та Джеймс Мак-Евой.
Це трагічна історія про ціну давніх помилок, кохання крізь роки, каяття та спокуту. Події розгортаються під час Другої світової війни, сюжет сконцентрований довкола відносин двох молодих людей — Сесилії та Роббі. Вони закохані, це помічає молодша сестра Сесилії, Брайоні, яка має дуже бурхливу уяву і трактує побачене по-своєму. Згодом на території їхнього маєтку трапляється трагедія зі згвалтуванням. Брайоні не бачила злочинця, однак спираючись на те, що бачила між Роббі та Сесилією, несправедливо звинувачує хлопця у злочині. Ця дитяча помилка руйнує життя усім трьом. А далі для закоханих важливо пережити Другу світову війну та не загубити одне одного.
Режисеру Джо Райту чудово вдалося показати Британію у воєнний період, це одна з тих екранізацій, які захоплюють глядача і візуально, й емоційно. Одна з найкращих сцен фільму — пятихвилинна, знята одним дублем, демонструє процес евакуації військових та цивільних з пляжу біля міста Дюнкерк, 1940 року.
Трилогія «Володар перснів»
«Володар перснів» (The Lord of the Rings) — культова екранізація епічного фентезі. Три фільми за книгами Джона Толкіна: «Братерство персня» (he Fellowship of the Ring), «Дві вежі» (The Two Towers) та «Повернення короля» (The Return of the King). Професору Оксфордського університету, захопленому філологією, вдалося створити цілий світ із багатою міфологією й історією, населений дивовижними народами. Режисер Пітер Джексон взяв на себе амбітне завдання перенести цю епопею на великий екран, і результат перевершив усі очікування.
Як і першоджерело, кінотрилогія складається з фільмів «Братерство Персня» (, «Дві вежі» та «Повернення короля». Дія відбувається в Середзем'ї, вигаданому світі, де триває боротьба за Перстень Влади. Якщо він служитиме силам зла, Середзем’я охопить морок та насилля.
Братерство персня, що складається з представників різних рас Середзем’я: людей, ельфа, гнома, гоббітів та мага Ґандальфа, вирушає до гори — Ородруїна, де у вулканічному полум’ї можна знищити перстень. На них чекає непростий шлях — битви з орками, протистояння магічним силам, а також внутрішні випробування.
Велика частина роботи над фільмом була відведена створенню спецефектів. Пітер Джексон і його команда «оживили» Балрога та водного сторожа, актори, які виконували ролі орків та тролів, носили спеціальні маски та протези, оскільки гриму було б недостатньо. Багато уваги було приділено розробці костюмів, зброї, декорацій.
Зйомки відбувалися в мальовничих парках та заповідниках Нової Зеландії — це було ідеальне потрапляння у локацію.Трохи згодом до роботи над фільмом приєдналися художники, які ілюстрували книги Толкіна — Джон Хоу та Алан Лі. Це допомогло точно передати атмосферу творів письменника, оскільки велика частина образів у фільмах була натхненна їхніми роботами.
Трилогія отримала величезне визнання як серед критиків, так і серед глядачів. Останній фільм серії став одним із найуспішніших в історії кіно, отримавши одинадцять премій «Оскар», включаючи нагороду за найкращий фільм і найкращого режисера. Загалом трилогія зібрала понад сімнадцять «Оскарів» і стала комерційним успіхом, заробивши мільярди доларів по всьому світу.
«Вбити пересмішника»
«Вбити пересмішника» (To Kill a Mockingbird) — фільм по книзі, яка стала класикою американської літератури. 1962 року режисер Роберт Малліган переніс на екран зворушливу історію Гарпер Лі про боротьбу за справедливість та людську гідність. Головне завдання роману та фільму — показати, як вплинула політика расизму на тогочасне життя, дія відбувається в Америці під час Великої депресії.
Штат Алабама, 1930-ті роки. Головний герой — адвокат Аттікус Фінч — отримує завдання захистити Тома Робінсона, темношкірого чоловіка, несправедливо звинуваченого в зґвалтуванні білої дівчини. Попри упередження серед мешканців міста, Аттікус бере на себе справу, хоча розуміє, що боротьба за правду буде важкою. За подіями спостерігають його діти, які через досвід батька відкривають для себе складний і жорстокий світ дорослих, де не завжди перемагає справедливість.
Акторська гра Грегорі Пека, який втілив на екрані образ Аттікуса Фінча, принесла йому премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль.
«Адвокат диявола»
«Адвокат диявола» (Devil’s Advocate) — психологічний трилер Тейлора Гекфорда 1997 року, знятий за однойменним романом Ендрю Найдермана. Фільм можна одночасно віднести до трилера, фільму жахів та драми. Популярності йому додав і зірковий акторський склад: Кіану Рівз, Аль Пачино та Шарліз Терон.
Головний герой, Кевін Ломакс — амбіційний адвокат, який отримує надзвичайно принадну посаду у юридичній фірмі Джона Мілтона, але при цьому йому постійно доводиться порушувати моральні та етичні принципи. Тут Кіану Рівз вдало передав внутрішню боротьбу чоловіка, який балансує між професійним успіхом і етикою.
Однак найбільше захоплення у глядачів викликав Аль Пачіно, який зіграв Джона Мілтона — харизматичного лідера юридичної фірми, втілення диявола. Монолог, у якому він розмірковує про природу зла і спокуси — один із найкращих моментів фільму. А Шарліз Терон блискуче зіграла дружину головного героя, яка вловлює зміни, що відбуваються у його житті, однак вони її дуже лякають.
Під час пошуку хороших фільмів часто можна виявити, що багато з них базуються на літературному першоджерелі. Тим цікавіше відкривати для себе нові книги. Адже вони можуть цікаво доповнити ваші улюблені екранізовані історії.
Схожі статті