На прикладі «Шах і мат» Гейзелвуд: чи може видавництво прибрати росіян з перекладної книжки
Спойлер — може.
Як і чому російське проникає до неросійської літератури
Ті, хто читав чи читає багато перекладеної літератури, хто читає зарубіжні книжки в оригіналі, могли помітити, що часто в цих текстах є відсилання до російської культури, персонажі-росіяни, згадки рф.
Звичайно, десь ці згадки в дійсно потрібні — в документальних творах чи для документального ефекту, наприклад. Але часто без цього в книжці, здавалося б, можна обійтися, а воно там все одно зʼявляється.
Слід визнати, росія провела неабияку роботу за кордоном, просуваючи не тільки свою «вєлікую культуру», а й загалом все російське. Тож відсилання до всього цього в книжках зарубіжних авторів справді зʼявляються без особливої необхідності та впливу на сюжет. Просто заради міжнародності та екзотики автори часом додають у свої твори російських композиторів, письменників та режисерів, вигадують персонажам російське коріння, змушують говорити російською, пити vodka та взаємодіяти з представниками russian mafia.
Українці ведуть активну роботу, щоб пояснити іноземним авторам і споживачам контенту, як росіяни штучно звеличують свою культуру й чим може загрожувати додавання російського в культурний продукт. Та як показує практика, це справа не одного року — навіть після того, як рф розвʼязала наймасштабнішу за останні десятиліття війну й запустила тренд на відмову від російського, то мєдвєдь, то балалайка де-не-де а вигулькне.
Українські письменники, особливо після початку повномасштабного вторгнення, росіян та російське в своїх книжках згадують винятково як ворогів та вороже, звичайно.
А от як вчиняють видавці та перекладачі, коли готують до випуску перекладну літературу, куди потрапили згадки про московитів?
Нещодавно у видавництва Vivat трапився такий кейс — з книжкою «Шах і мат» Алі Гейзелвуд. Одразу скажемо: в українському виданні від русні позбулися.
Кейс від Vivat
За сюжетом книжки, головна героїня Меллорі, яка вже кілька років не займається шахами, одного разу потрапляє на благодійний турнір — це буде остання її гра, тільки заради подруги. А тим часом по той бік шахівниці опиняється Нолан Соєр. Читачеві пропонують дізнатися, що станеться, коли невідома гравчиня переможе чемпіона світу.
Отже, «Шах і мат» — це ромком про шахістів і в книжці були згадки росіян. Варто зазначити, що авторка не додавала їх заради «вєлікой культури» чи незвичайності: Алі Гейзелвуд в оригінальному тексті, який писала ще до тренду cancelled Russian culture, відсилається до справжніх шахових партій — які, так вже склалося, часто проходили за участі шахістів з срср.
Перед редакцією видавництва і перекладачкою Олександрою Музичук постали питання — чи видавати для українців книжку, де є московити, чи вдасться та як їх звідти прибрати?
Про розвʼязання ситуації, перекладачка розповіла у своєму Telegram-каналі one more chapter. Цитуємо Олександру Музичук:
«Питання, яке турбуватиме наразі багатьох — що по русні? А конкретніше, що по русні у „Шах і мат“?
Якщо ви знайомі з оригіналом книги, то ви знаєте, що там є згадки про русню. Так сталося, що шахи — це сфера, у якій срср процвітав (що, власне, можна було побачити в тому самому “Гамбіті королеви”). У книзі є згадки радянських шахістів, які не завжди є руснею — наприклад, латвійця Михайла Таля. Але іноді там згадується безпосередньо сама русня, і було ухвалено рішення щось із цим робити.
Тому видавництво зв’язалося з командою Алі Гейзелвуд із проханням отримати дозвіл змінити чи викинути згадки про русню. Алі відповіла, що вона на 100% це схвалює, і таким чином до тексту були внесені зміни завдяки кропіткій роботі редакторів.
Зазначу одразу, що зміни не є такими, які впливають безпосередньо на сюжет — наприклад, якщо була згадана шахова партія якогось русака, то вона була замінена на іншу схожу відому партію, яка підходить за контекстом. Або ж, наприклад, один з героїв має летіти у москву на шаховий турнір. Тут, на жаль, ми не можемо вигадати іншу країну, яка цей турнір хостить (чисто з певних географічних причин), але натомість ми максимально обіграли текст так, щоб сама країна не згадувалася. Я лишила лише одну згадку про росію, але, думаю, контекст, у якій цю країну назвали, вам сподобається.
Мабуть, найголовніше питання, яке виникне у читачів зараз — ну та й що? Русня ж в оригіналі все одно залишилася? Світ читатиме про русню, а в нас цензура?
З інстаграму авторки можна побачити, що “Шах і мат” писався ще до виходу “Гіпотези кохання” (а задум з’явився у авторки ще у 2018 році). У 2022 році вже була анонсована дата виходу книги. Як ми знаємо, книговидання — це довгий та кропіткий процес, і ми не можемо достеменно знати, чи мала Алі змогу щось змінити у тексті після лютого 2022 року. Найважливіше те, що позиція українських читачів авторці відома, і ми можемо поки сподіватися, що у наступних її книгах (написаних вже після нашого звернення або принаймні після 2022 року) цих згадок не буде та комунікувати з авторкою.
Я також раніше писала свої думки з цього приводу трохи детальніше, якщо вам цікаво. До того ж, аби іноземці перестали розмежовувати вєлікую рускую культуру від сучасної русні, українцям доводиться багато про це говорити та пояснювати, і сучасні автори стали це розуміти не одразу. Але ці розмови допомагають, і деякі автори навіть вносять зміни до оригіналу книги — про це нещодавно розповідалося в інтерв’ю #книголав.
Звісно, це вибір кожного читача окремо — читати цю книгу зі змінами чи ні. Але я зі свого боку можу сказати, що команда видавництва та зокрема я працювали над тим, щоб зробити текст максимально раша-фрі, тому, сподіваюся, ви дасте шанс цій книзі, адже вона справді чудова ❣️
Також про те, що саме змінили в тексті, розповіла провідна редакторка видавництва Vivat Тетяна Куксова:
«Єдиний невигаданий російський шахіст, якого ми у виданні „Шах і мат“ залишили без змін, — Гаррі Каспаров, із 2014 року і нині громадянин Хорватії. Як центральний доповідач міжнародної конференції, присвяченої річниці Пакту Молотова—Ріббентропа, прирівняв путінську політику щодо України та країн Балтії до колишньої політики Гітлера. У 2022 засудив скандальні твіти Ілона Маска щодо „примирення України з Росією“. Тобто Каспаров — наш, на відміну від путініста Карпова: його замінили на Фішера, а партію Корчного проти Карпова, відповідно, на партію Ларсена проти Фішера.
москви, мотрійок, ведмедів, балалайок у тексті нема; росія трапляється одноразово з маленької літери в шахово-спортивному контексті: „Ми не те щоб дали росії копняка під зад, але трохи всипали“.
Тобто політичної складової в цьому ромкомі не знайдете».
У даному випадку видавництву вдалося позбутися російського сліду в перекладі. Загалом же відбір книжок-претендентів на видання зараз не обходиться без перевірки на російське, а буває й таке, що від друку українською відмовляються саме через русню в тексті. Для видавничого бізнесу в Україні політика відміни російської культури працює і з перекладними виданнями.
Схожі статті