Хто кого: ти емоції чи емоції тебе? «Емоційний інтелект» та його роль у нашому житті
Автор тексту: Олександр Гнатюк
Вперше я почув про цю книгу зі статті, у якій директорка видавництва Vivat Юлія Орлова розповідада про лонгселери й сказала, що ця книга посідає першу позицію в категорії нон-фікшн. Тоді я подумав, що ця книга — типова «мотивашка» й до науки не має ніякого відношення. Вдруге я почув про «Емоційний інтелект» з програми на радіо-НВ. У ній було розказано з наукової точки зору про емоційний інтелект і тоді я зрозумів, наскільки помилявся щодо цієї книги.
Одразу можу сказати, що книга хоч і має пів тисячі сторінок, але читається напрочуд швидко й легко. У ній в 16 розділах розповідається, що ж таке емоційний інтелект, яка його роль в нашому житті і чи можливо його змінити. Всі знають про IQ. В книзі сказано, що IQ впливає на успішність людини приблизно на 20%. Інші ж 80% — це сума дуже заплутаних факторів серед яких є EQ (або як автор каже — EI), тобто «емоційний інтелект». Якогось навіть приблизного відсотку Деніел Ґоулман не каже, адже кожна людина різна, проте запевняє, що цей відсоток значний і, можливо, навіть набагато вищий за IQ.
У книзі розповідається, що існує два розуми — раціональний і емоційний. Відділити їх один від одного неможливо, але можливо вплинути, щоб в більшості ситуацій ми не лише виявляли емоції, а й думали як саме ми їх виявили, або думали ще перед тим, як їх виявити. Тобто сказано, що тренувати можна не лише пам’ять чи логічне мислення, а й нашу емоційність, тобто реакції на щось.
Позитивні моменти:
- Детально пропрацьований матеріал. В кожній частині є багато як теоретичного фактажу, так і практичних прикладів.
- Простота викладення. Читати було справді легко. Ґоулман зумів розповісти простими словами про складні ділянки мозку й те, як вони допомагають (чи заважають людству) бути тими, ким ми є зараз.
- Це таки в певному сенсі і мотиваційний нон-фікшн, але все ґрунтується на наукових фактах і доказах. Наприклад, чітко прописані поради як вийти з депресії, як зменшити агресивність чи збільшити коло друзів. Але ці поради не так легко виконати, адже треба хотіти і впродовж певного періоду усвідомлено тренувати, щоб навичка укріпились. По факту треба в якомусь плані стати трохи іншою людиною.
- Третя частина книги — 9,10 і 11 розділи. Про сім’ю, роботу і медицину. На мою думку, дуже цікаво розповідається щодо емоційності у сімейних та ділових стосунках. Їх точно має прочитати кожен, адже кожен з нас бажає бути кращим чоловіком/дружиною, батьком/матір’ю та керівником/робітником. Впевнений, окремо на кожну тему зараз є й інші книги, але тут вони досить гарно розкриті й можна почерпнути для себе багато практичної користі.
- Книга вчить емпатії, що без сумніву є дуже цінною рисою зрілого суспільства. Без емпатії людство, мабуть, приречене.
- Величезна частина книги присвячена дітям різного віку: від малюків до підлітків. Чи не третину книги розповідається, як бути хорошими батьками і чому останні роки батьки дещо втратили емоційний зв’язок з дітьми.
Оскільки негативних моментів я у книзі не знайшов, назву «неоднозначні моменти»:
- Книга написана 1995 року. Вона загалом актуальна й будь-кому буде корисною, але таки трішки вже застаріла в плані авторського підходу до гендерного та расового бачення. Я б сказав, що поняття інституту сім’ї видозмінилось за останні 25 років, як і відношення до афроамериканців. Ні, автор не расист, але в деяких твердженнях автор здався трішки клішованим. Напиши він так у 2020 — редактура в США навряд чи би пропустила.
- Спочатку я не помітив, але таки «водички» в книзі вистачало. Можна було б зменшити об’єм на сторінок 200, наголосивши на найважливішому.
Загалом маємо дуже актуальну в наш емоційно важкий час працю, яка дає корисні поради про те, як контролюючи і тренуючи свій емоційний інтелект можна покращити своє життя. Особисто я впевнений, що буду не раз до неї повертатись. Тому раджу усім!
Схожі статті