Три книжки, видані у Vivat за підсумками конкурсу Feel-Good Fiction
Авторка: Катерина Булаєва, редакторка блогу Vivat
Минулого року впродовж 3 місяців (з 1 березня 2023-го) видавництво Vivat приймало рукописи на конкурс Feel-Good Fiction. За цим ще 2 місяці редакція обробляла 143 заявки від учасників, а 1 серпня у видавництві оголосили — в нас є рукопис-переможець і є ще 2 книжки-фіналістки, які буде видано у Vivat.
Сьогодні, трохи більше ніж рік по тому, романи на шляху до читача: один із них уже чекає на покупців в онлайн- та офлайн-книгарнях, інші 2 дуже скоро прибудуть з друкарні.
Що це за книжки та що змусило журі літературного конкурсу звернути свою увагу саме на них? Розповідаємо у цій статті.
«Це був перший такий конкурс видавництва Vivat — для нас було і є важливим видавати не лише перекладні книжки, а й українських авторів, але у світовому контексті. Тобто якщо у світі в тренді Feel-Good Fiction, то в цій категорії ми хочемо видати і сучасну українську прозу. Якщо в тренді спортивні любовні романи чи романи із тропом „від ворогів до коханців“, то ми шукаємо ці сетинги чи тропи в творах українських авторів.
В умовах ми писали, що книжкам із категорії Feel-Good Fiction притаманні бурхливі почуття, романтичні пригоди, тілесна чуттєвість, перипетії на шляху до фіналу, відчуття тепла і радості, що покращує настрій. І в усіх трьох романах-фіналістах це є», — поділилась Катерина Ільчук, керівниця PR-відділу видавництва Vivat.
Переможець Feel-Good Fiction — роман Тетяни Бондарчук «Якби міста вміли говорити»
«Ми не змогли пройти повз щемку й світлу історію, що вкотре нагадує: любов варта всього. Роман Тетяни Бондарчук підкорює своєю багатошаровістю, прокладанням місточків між поколіннями, умінням тримати увагу читача, розповідати легко про непрості життєві історії. І, звісно, катарсисом від кінцівки, що обіцяє: усе буде добре», — каже заступниця головного редактора видавництва Vivat Олена Рибка.
«Цей роман викликає ємоції. Тобі не просто цікаво спостерігати за героями, за сюжетними лініями, ти спостерігаєш за собою, за тим, як змінюються відчуття, як трансформується ставлення до героїв: від неприйняття до співчуття і розуміння. І він про вічне — про любов», — коментує провідна редакторка Vivat Яна Шашель.
Про книжку
«Якби міста вміли говорити» — роман про людські долі та стосунки можна визначити як родинну сагу. Сюжет поєднує Україну, Японію та Бельгію.
У центрі розповіді — киянка Марічка Василишин, неймовірно захоплена японською культурою вона вивчає її та врешті вирушає до Японії. Там Марічка зустрічає бельгійця Сільвена Классенса. Сільвен виграв грант на навчання в Японії, та ця подорож для нього — ще й шанс набути власних досягнень та вийти з тіні батька-професора. Сільвен і Марічка закохуються та починають зустрічатися.
Аж ось сюжетний твіст — в Україні у Марічки лишився наречений. Колишній десантник і майбутній лікар Максим Зорій рішуче налаштований зберегти стосунки з дівчиною.
«Якби міста вміли говорити, вони розповіли б про те, як спалахують почуття, на що люди готові заради кохання і що вони ладні пробачити тим, кого люблять», — сказано в анотації до роману Тетяни Бондарчук.
Про авторку
Цікаво, що Тетяна Бондарчук вивчала японську мову та, як і головна героїня «Якби міста вміли говорити», якийсь час жила і навчалася в Японії. Також письменниця багато років викладала на кафедрі східних мов Київського національного лінгвістичного університету, а 2016 року заснувала простір альтернативної освіти «Наша Школа». Роман-переможець конкурсу Feel-Good Fiction — для Тетяни не дебют в літературі. У 2019 році світ побачила її книжка «Сніг у срібній чашці», де описується досвід життя у Японії. 2024-го також зʼявилася збірка оповідань про різні досвіди війни в Україні — «Шлях додому».
Фіналіст Feel-Good Fiction — «Любити Привида», Тіна Перон
«Обкладинка, на нашу думку, має кінематографічний вигляд завдяки сильному контрасту силуету та яскравого заходу сонця. Створюється відчуття епічності, яке можна зустріти у історіях про героїв, що стикаються з викликами долі. Силует пілота та військовий літак (це, до речі, F-16) також додають драматизму й масштабності, підкреслюючи тематику військової відваги, що часто зустрічається в кіноблокбастерах на кшталт Top Gun. Ми якраз і намагалися створити атмосферу касового голівудського фільму.
Крім того, настрій обкладинки сповнений меланхолії та надії одночасно — відчувається, що персонаж переживає складні емоції, можливо, пов’язані з війною, втратою або пошуком себе», — озвучив думки про обкладинку «Любити Привида» головний редактор Vivar Артем Літвінець.
Про книжку
У назві — Привид, а на обкладинці — льотчик та літак. Так, ви правильно зрозуміли, це роман, натхненний історіями (а може міськими легендами воєнного часу) про славетного Привида Києва.
У книзі «Любити Привида» авторка Тіна Перон знайомить читача з Артемом, Вікторією та Крістіною. Артем — це військовий льотчик, чия карʼєра переживає не найкращий період. Вікторія — волонтерка, яка в часи повномасштабного вторгнення перебуває в Ніцці та збирає гроші на ЗСУ. Крістіна — журналістка, яка пише такі популярні статті про Привида для французького глянцю.
Усі ці персонажі будуть задіяні в романтичному сюжеті та складуть пристрасний любовний трикутник.
Про авторку
Тіна Перон — псевдонім, справжнє своє імʼя авторка поки не розкриває. «Любити Привида» є її першим романом. При цьому на просторах інтернету можна знайти кілька оповідань Тіни.
Фіналіст Feel-Good Fiction — роман «Апельсин у калюжі» від Людмили Баран
Інсайдами про розгляд книжок, і зокрема роману «Апельсин у калюжі», журі конкурсу поділилась Катерина Ільчук: «Feel-Good Fiction в Україні в часи війни виглядає дещо інакше, ніж світовий Feel-Good Fiction. Ми навіть дискутували із колегами, чи може сучасний роман, в якому головні герої українці, не згадувати про війну. І чи мають авторки і автори перестати писати літератури про любов, оскільки у нас війна? Очевидно, що не мають, бо люди закохуються і розлучаються, проживають свої внутрішні любовні драми і знаходять ту / того, з ким комфортно і в часи війни також».
Про книжку
Події в романі «Апельсин у калюжі» відбуваються ще до пандемії та початку повномасштабного вторгнення. Ця книжка має дуже теплий літній настрій та розповідає про здійснення давніх мрій.
Це розповідь про інстаграм-блогерку Настю, яка вирушає до Іспанії зніматися в рекламі апельсинового соку. Там вона знайомиться з працівником апельсинової плантації Богданом, і ця зустріч змінює життя дівчини та підштовхує до рішення до дії. Настя вирішує повернутися до втілення в життя мрії дитинства — стати художницею.
Про авторку
Людмила Баран з Івано-Франківська. Навчалася архітектури у «Львівській політехніці» та журналістики в ЛНУ імені Івана Франка. Має досвід роботи в журналістиці, та зараз займається аналітикою соцмереж.
Для Людмили книжка «Апельсин у калюжі» стала письменницьким дебютом. Рукопис письменниця підготувала лише за півтора місяця — щоб встигнути подати його на конкурс. Про це, а також про те, що хотіла передати в романі, яким був перший досвід видання власної книжки та чому саме апельсин і як він опинився у калюжі, авторка розказала нам в інтервʼю, опублікованому в блозі Vivat.
Усі три романи, що отримали відзнаки на конкурсі Feel-Good Fiction від Vivat, відповідають цьому званню і змушують читача почуватися затишно та переживати щемкі почуття. Не вірите? Перевірте, замовивши чи передзамовивши книжки, про які ми розповіли 💚
Схожі статті