Квір-література в Україні та рекомендації ЛГБТ-книжок

Авторка: Катерина Булаєва, редакторка блогу Vivat

Червень — місяць прайду 🏳️‍🌈 Тож редакція блогу Vivat сьогодні підтримує спільноту, розповідає про квір-літературу в Україні та рекомендує цікаві ЛГБТ-книги українською, які можна почитати не тільки у червні — в будь-який місяць і день року.

Віримо, наша розповідь та книжкові рекомендації покажуть, що книги про геїв, книги про лесбійок, асексуалів, поліаморні стосунки — загалом будь-яка книга про ЛГБТ чи з квір-персонажами має посісти чільне місце на ваших поличках.

Що таке квір-література

Перш за все пропонуємо розібратися з тим, що таке квір-література. Цим терміном пропонується позначати усі літературні твори, в яких є репрезентація представників спільноти ЛГБТКІА+, а також ті, що написані квірами, звичайно.

І тут також вартує розʼяснити, що криється за абревіатурою ЛГБТКІА+. А в ній зашифровані лесбійки, геї, бісексуали, трансгендери, квір, інтерсексуали, асексуали та інші: плюсик — для людей, чию ідентичності не можна позначити однією зі згаданих літер.

Загалом, термін квір (від англ. queer — дивний, своєрідний або ексцентричний) спочатку мав негативне та зневажливе значення.

«Свого часу слово „квір“ вважалось образливим. У якийсь момент ЛГБТ-спільнота змінила його значення тим, що почала використовувати слово. Зараз „квір“ входить до абревіатури ЛГБТК-спільноти і позначає відчуття людини щодо своєї орієнтації або ідентичності, які може бути важко пояснити іншими словами. Наприклад, коли людина не хоче себе маркувати ніякими словами із абревіатури ЛГБТ, вона може називати себе „квіром“», — розповів представник організації «Гендер Зед» Костянтин Андріїв у коментарі для проєкту «Свідомі».

Як зазначається у «Вікіпедії» ним спочатку позначали «щось підозріле чи „не зовсім правильне“, а також осіб із незначними психічними розладами або тих, хто поводиться соціально неприйнятним чином», пізніше застосовували на позначення людей у скрутному фінансовому становищі. У кінці XIX-на початку XX століття термін «квір» стали вживати, коли говорили про чоловіків, які мають сексуальні стосунки з іншими чоловіками, а також про осіб із небінарною гендерною ідентичністю — все ще в негативних конотаціях «сексуального відхилення».

Позбутися образливого значення слова «квір» вирішили самі представники ЛГБТКІА+. З 1980-х років вони стали вживати слово на позначення себе, але без поганого підтексту. А 1990 року під час Маршу рівності в Нью-Йорку організація Queer Nation поширила заклик до спільноти апропріювати термін «квір».

На фото плакати з Г’юстонського відділення Queer Nation

Таким чином, зараз слово позбулося негативного значення й використовується самими представниками квір-спільноти та її союзниками, як нейтральне (просто слово на позначення) або позитивне.

Тепер квір — це «парасольковий» термін на позначення усіх, хто не є гетеросексуальними і цисгендерними особами, а також тих, хто не вписується в гетеронормативні рамки.

Та повернемося до нашої розповіді про квір-книги, зокрема, в Україні.

Квір-книжки в Україні

В Україні сучасна квір-література зʼявилася пізніше, ніж в інших країнах, уже після розпаду радянського союзу — зі зрозумілих причин. (Хоча і в цей час зʼявлялися твори з натяком на квірність персонажів — у В. Домонтовича, Емми Андієвської). При цьому говорити, що квір-письменників у нас до того не було, теж не було б розумним.

У «Докторі Серафікусі» В. Домонтович описує бажання мати дітей за межами гетеронормативного шлюбу

Літературознавці в своїх дослідженнях квір-культури іноді доходять висновків та висувають припущення про те, що хтось із українських класиків був представником спільноти або використовував у своїх текстах ЛГБТ-підтексти. Наприклад:

• На початку ХХ століття В. Домонтович досліджував листи Григорія Сковороди до свого учня Михайла Ковалинського й на основі звертань Григорія Савича до нього, як-от «турбота і втіха душі моєї», «найдорожчий», «найжаданіший», «наймиліший», «найдорогоцінніший», припустив, що Сковорода міг бути геєм.
• Квірність вбачають дослідники й в доробку Тараса Шевченка. Зокрема, говорять про його прихильність до зображення чоловічого тіла в живописному доробку митця. А також задаються питаннями щодо природи стосунків Тараса Григоровича із актором Айрою Одріджем.
• Як не згадати загадку листування Лесі Українки та Ольги Кобилянської, яким приписують закоханість одна в одну. Епістолярний спадок, листи Лесі Українки, дослідила в своїй дисертації «Дискурс модернізму в українській літературі» Соломія Павличко. Також дослідники вважають, що Леся Українка пише про одностатеве кохання у драмі «Блакитна троянда».
• Агатангел Кримський у своєму романі «Андрій Лаговський» вже просто писав про кохання між чоловіками.

У незалежній Україні книги з ЛГБТ-тематикою самі від українських авторів починають зʼявлятися в 1990-х: згідно дослідження «Читомо» та Freedom House, у 1995 році було опубліковано повість Марини Козлової «Арборетум», що включала історію кохання між чоловіками й публікувалася в літературних альманахах та збірках, пізніше — окремим виданням. Повість було перекладено кількома мовами.

2007 року (в деяких джерелах стверджують, що написано її було 2005 року) вийшла книжка Лариси Денисенко «Кавовий присмак кориці», в якій теж присутня тема гомосексуальних стосунків. Також цього року пише свою книжку «Танжер» Йван Козленко, в якій дослідники вбачають створення автором пансексуального, відкритого для квірів утопічного простору (автор продовжив роботу над «Танжером» і його було перевидано 2017 року).

А 2008-го зʼявляється книга оповідань Катерини Бабкіної «Лілу після тебе», де є історія двох дівчат, що розділяють чи то кохання, чи то еротизовану дружбу — так починається сучасна українська лесбійська література. 2013 року побачив світ роман тієї ж письменниці «Соня», де є персонажі-геї Женя і Пух, однокласники головної героїні. Також сексуальний потяг між чоловіками Бабкіна описує в одному з оповідань зі збірки «Мій дід танцював краще за всіх» (2019).

У якийсь момент ідея публікації «першого українського ЛГБТ-роману» стала дуже привабливою для авторів.

Так позиціонував свою книжку «На Марс» автор Райан Рінер (Rayan Riener), який писав її 2011 року і видавав коштом збору на краудфандинговій платформі «Спільнокошт». 

Згодом, 2015 року, як перший український роман про геїв представили інший текст — книжку «Тепло його долонь» Юрія Яреми.

При цьому, звичайно, зʼявлялися не тільки українські ЛГБТ-книги, а й перекладні твори. Так, у 2006 році:

• українською було видано роман польського автора Міхала Вітковського «Хтивня» — про життя геїв у вигаданому містечку Хтивня;
• вийшла антологія «120 сторінок Содому», в якій була зібрана ЛГБТ-література — переклади творів 30 європейських авторів. Книжку уклали українці Ірина Шувалова, Альбіна Позднякова та Олесь Барліг.

Згадаємо також про дитячі квір-книжки в Україні. Тут варто зазначити, що реакція українського соціуму на реперезентацію геїв, лесбійок, трансгендерів та інших представників ЛГБТКІА+ в дитячій літературі, на жаль, була неоднозначна:

1. 2017 року зʼявляється українська дитяча книжка з репрезентацією різних родин, — «Майя та її мами» Лариси Денисенко. Тоді всього один абзац про те, що дівчинка Майя має двох мам, а татом був секретний донор, викликав гучну реакцію гейтерів і скандал.
2. А в 2021 році депутати 4 міських рад розглядали питання вилучення з бібліотек дитячої книжки Кейті О’Нілл «Принцеса+принцеса: довго і щасливо», в якій принцесу з вежі рятує інша принцеса. А в Івано-Франківській облраді навіть погодили таке вилучення через скаргу християнських спільнот. У видавництві ЗМ на захист ЛГБТ-книги про дівчат випустили офіційну заяву: «Цей комікс — про важливість власного вибору, про усвідомлення того, що люди різні та про терпимість до цього. Але щоби зрозуміти сенси або зробити будь-які висновки, треба прочитати комікс. Жодних відвертих сцен там немає й бути не може. Вікова категорія, на яку розраховано комікс — 10–12 років, про що вказано на нашому сайті».

Зараз, під час війни, ЛГБТ-спільнота справедливо схвильована питанням видимості, представлення прав та поглядів у різних сферах життя, тим, що цю потребу можуть вважати «не на часі». Щоб представити квір-людей у воєнний час, зʼявляються різні соціальні проєкти та ініціативи, зокрема, й літературні. Так, 2022 року у 6 випуску журналу соціальних коміксів Inker «Кохання на війні» зʼявилась історія «Зцілення коханням» — про військово-гея, у якого на війні гине друг, переживання цієї втрати та те, як нове кохання допомагає впоратися з болем.

Також варто згадати видання, які вийшли цього року (2024), — янг-едалт ЛГБТ-книги українських авторів про хлопців, які закохуються один в одного: «У Штормовому — штиль» Сергія Скришевського та «Майже хороші хлопці» Дар’ї Чайки.

Тож наразі українська квір-література продовжує розвиватися, також зʼявляється більше перекладних видань про або зі згадками про ЛГБТКІА+. І хоча рости ще є куди, репрезентація квірів зʼявляється в книжках різних жанрів і на різні теми, а книжкова спільнота з ентузіазмом зустрічає ці тексти. Сподіваємося, ця тенденція збережеться і покращиться, а поки пропонуємо вам кілька книжкових рекомендацій.

Що почитати

Ми перерахуємо популярні зарубіжні та українські ЛГБТ-книги (і згадані, й ні), а також комікси. В цій частині статті шукайте ідеї, що почитати.

🏳️‍🌈 Популярна перекладна квір-література

• «Щоденники Корнеліуса Лиса» (Мемуари лісу #2), Мікаель Брюн-Арно.
• «Арістотель і Данте розкривають таємниці всесвіту», Бенджамін Аліре Саенс.
• «Червоний, білий та королівський синій», Кейсі Макквінстон.
• «Сім чоловіків Евелін Г’юґо», Тейлор Дженкінс Рід.
• «Залізна Вдова», Сіжань Джей Джао.
• «Так програють війну часів», Амаль Ель-Мохтар, Макс Гледстоун.
• «Щиголь», Донна Тартт.
• «Шістка воронів», Лі Бардуґо.
• «Припини свої вигадки», Філіпп Бессон.
• «Світ і все, що в ньому є», Александар Гемон.
• «Кармілла», Шерідан Ле Фаню.
• «Путівник по католицькій школі для лесбійок», Сонора Реєс.
• «Легенди та лате», Тревіс Болдрі.
• «Ніби ми злодії», М.Л. Ріо.
• «Крізь темряву пливу», Томаш Єндровський.
• «120 сторінок Содому», Ірина Шувалова, Альбіна Позднякова та Олесь Барліг.

🏳️‍🌈 Українські ЛГБТ-книжки

• «Андрій Лаговський», Агатангел Кримський.
• «Доктор Серафікус», В. Домонтович.
• «Танжер», Йван Козленко.
• «Лілу після тебе», «Соня», «Мій дід танцював краще за всіх», Катерина Бабкіна.
• «На Марс», Райан Рінер.
• «У Штормовому — штиль», Сергій Скришевський.
• «Емпати», Метт Кауліц.
• «Зірки й кістки», Ірина Грабовська.
• «Майже хороші хлопці», Дар’я Чайка.
• «Діва, матір і третя», Юлія Нагорнюк.
• «Майя та її мами», Лариса Денисенко.

🏳️‍🌈 ЛГБТ-комікси та мальописи з квір-героями

• «Принцеса+принцеса: довго і щасливо», Кейті О’Нілл.
• «Коли завмирає серце», Еліс Осман.
• «Ми знаходимо їх лише коли вони мертві», Ал Юінг, Сімон Ді Мео.
• «Ісола», Бренден Флетчер, Карл Кершель.
• «Легенда про Корру: Руїни Імперії», Майкл Данте ДіМартіно.
• «Гра в тебе» (Пісочний чоловік #5), Ніл Ґейман.
• «Мій лесбійський досвід самотности», Наґата Кабі.
• «Прощавай, трояндовий саде», Dr.pepperco.
• «Таємниці походження» (Чорний Молот #1), Джефф Лемір.
• «Скотт Пілігрим», Браян Лі О’Меллі.
• «The Last of Us. Американські Мрії», Ніл Дракманн.
• «Джин», Жан Дюфо, Ана Міральєс.
• «Мокрий пісок», DOYAK.

Ми впевнені, книги, де є кохання в будь-якому вигляді, описуються почуття чоловіків, жінок та небінарних осіб, твори про поліаморію, лесбійська література, тексти з трансгендерними, асексуальними та пансексуальними персонажами мають бути в бібліотеці кожного українця. Й не на окремій поличці. Бо репрезентація та рівноправність важливі, любов — це любов, а прийняття кожного таким, як він є, — норма.

Бажаємо вам кохання і більше цікавих та різноманітних книжок! 💚

Схожі статті

• Фемінізм в літературі і Букерівська премія 2019
• «Коефіцієнт поцілунку» та новинка «Випробування нареченої»: за що ми любимо ромкоми Гелен Хоанг