Жанри та різновиди романтичної літератури — найцікавіше з лекції Юлії Типусяк
Які міфи довкола романтичної літератури давно слід розвіяти? Чи багато різновидів має романтичний роман і за якими ознаками їх класифікувати?
Книжкова блогерка Юлія Типусяк на фестивалі «Книжкова країна» провела лекцію на цю тему. Ми перевели найцікавіші тези спікерки у текстовий формат, тож запрошуємо вас до читання. Також обов’язково радимо переглянути запис лекції повністю на ютуб-каналі Vivat Publishing.
Міфи довкола романтичної літератури
Можливо, ви теж вірили в те, що всі книжки про кохання — це романтична література. Чи думали ви колись так? Тому що насправді це міф. Так само міфом є те, що романтична література — це завжди книжки 18+ без будь-якого смислового навантаження. […]
Наступний міф — те, що можна дуже легко і точно визначити жанровий різновид будь-якої романтичної книжки. Мене дивує іноді, коли люди кажуть: «От я точно впевнена, що це ромком, на 100%» або «я на 100% впевнена, що це не ромком».
Як з’явився жанр
Ми поговоримо про те, що таке жанр в класичному значенні, звідки він береться, від чого він походить. Тому що ми такі: «Жанр, жанр». А що це таке? […]
Я вирішила зробити три кроки назад і нагадати вам про роди художньої літератури. Їх є три. Це епос, лірика і драма. […]
Якщо говорити простою мовою, лірика — це здебільшого вірші і вона про почуття. Там немає сюжету. Якщо у віршах буде сюжет, він вже називається ліроепосом. Це, наприклад, поеми і думи. Епос — завжди про дію, розповідь про події. Драма — це зазвичай зображення через дію. І драму ставлять де? На сцені, у театрі.
Коли ми говоримо про епос, йдеться про більшість прозових творів. Коли говоримо про драму — це зазвичай все, що ставиться на сцені. Лірика — про почуття. Це три кити, на яких стоїть вся література. […]
Як бачите, це ще не жанри, а види літератури. З жанрів у ліриці є, наприклад, сонети, гімни, поеми, легії, оди, ліричні вірші. В епосі є романи, повісті, оповідання, новели і нариси. І драма — трагедія, комедія, трагікомедія і драма. Як ви помітили, ромком — це щось з драми, але називаємо ми так книжки, які взагалі відносяться до епосу. І вже відповідно до цих речей ми підбираємо жанри.
По суті, жанр — це як прикметник, яким ти описуєш щось із цих речей. Наприклад, соціально-побутовий роман, соціально-побутова повість, щось філософсько-психологічне. Це і є, по суті, жанр — тобто це тип художнього твору, який розрізняють за певними сталими, повторюваними змістовими і сюжетними штампами. Наприклад, якщо ми говоримо про детективний жанр, в нього є багато змістових і формальних ознак. Тобто зазвичай він є певного обсягу, в ньому є певний тип героїв і певна сюжетна лінія. У нас є персонаж-детектив, який обов’язково розслідує справу, все йде лінійно. В кінці ми знаходимо злочинця. Таких творів було настільки багато, що в нас зрештою з’явився жанр.
Є ціла наука, яка називається ґенолоґією, вона вивчає жанри, тому що визначати їх доволі складно.
Для того, щоб назвати жанр книжки, має зібратись багато літературознавців. […] І цим я хочу вам перш за все показати, що жанр — поняття доволі розмите.
Як впізнати романтичний роман
У нас є проблема із визначенням романтичного роману. […] Це епос за родом, тому що це розповідна література. За видом це роман, тому що це великий за обсягом твір, і за жанром це романтичний роман. Тобто, центральною темою є любовна історія із емоційно задовільним фіналом.
Коли я готувалася до одного зі своїх проектів, я «перерила» всі свої літературознавчі словники, за якими вчилася в університеті. І приблизно в нулю із них було визначення бодай любовного роману.
Я називаю це петлею Мебіуса, тому що літературознавці беруться вивчати тільки ті твори, які нібито визнані критиками. Любовна і романтична література зазвичай не становить об’єкт інтересу в критиків. І, відповідно, вона ніким не визнана. Тому літературознавці не беруться її вивчати, не береться вивчати ніхто. І відповідно в нас не створюється певна якась вже наукова парадигма, за якою її вивчають.
Тобто це таке замкнуте коло. І коли дивитися в українські літературознавчі словники, ви там знайдете фентезі, ви знайдете там детектив, ви знайдете дуже багато жанрів, які начебто теж масова література, але любовного роману ви там не знайдете. Хіба що хтось додав його, знаєте, з зірочкою в підпункт до бульварного.
Це дуже прикро, насправді, і я не можу сказати, що це тільки в нас так відбувається, тому що насправді за кордоном теж не те щоб багато наукових праць або сталої думки, де ми як літературознавці можемо це вивчити. […]
У нас є одне єдине визначення, яке я дуже довго шукала. В Асоціації письменників-романістів Америки (RWA) є великий сайт, вони виділяють саме таке визначення:
«Кожен романтичний роман має дві основні складові — центральну історію кохання та емоційно задовільний і оптимістичний фінал».
Піджанри романтичного роману
У лекції пані Юлія розповіла про вісім піджанрів романтичного роману, що з’явилися за останній час.
💘Ромком
Є така тенденція, що в нас всі книжки про любов називають ромкомами. Просто: «Це ромком». Вони його навіть не читали, там навіть авторка і подумати не могла, що це ромком. […]
По-перше, ромком — це завжди про гумор і легкість. Там зазвичай дотепні діалоги, кумедні ситуації та іронічний погляд на стосунки. […] По-друге — це романтична лінія з щасливим фіналом. […] Третє (це теж дуже цікава історія) є хімія між героями і meet cute (незвична перша зустріч). […]
Є поширена думка про те, що коли ти плачеш від подій ромкому, він перестає бути ромкомом. Це, мабуть, найбільший міф. Якщо ви згадаєте традиційні ромкоми нульових, на зразок «Коли Гаррі зустрів Саллі» або «10 способів позбутися хлопця», у них завжди є мінорні моменти.
А ці книжки якраз народилися скоріше за все із фільмів. Тому коли є якийсь сумний момент наприкінці книжки, це абсолютно характерна риса для тих ромкомів, які показують на екранах і для книжок також. Якщо в книжці не весь час смішно і весело, це абсолютно нормально, тому що це якраз і є наші основні риси ромкому.
💘Дарк-роман
Найголовнішим для дарк-роману є те, що у книжці обов’язково повинні бути морально сірі персонажі та важкі теми. […] Часто поширена тема мафії, яку романтизують. Буває мотив помсти.
Те, як розвиваються стосунки в дарк-романах — взагалі окрема історія, тому що, по-перше, це мають бути дуже напружені стосунки і вони не йдуть рівно: «Я люблю тебе!» — «Ні-і-і, ти не любиш мене! Ні, будь ласка, я небезпечний і я зіпсую тебе». Я називаю це емоційні гойдалки. Це все притаманно різним дарк-романом і загалом тут темна атмосфера. […]
Те, про що забувають всі: не обов’язково стосунки між головними героями повинні бути аб’юзивними. Тобто, не обов’язково хтось з них сталкер, не обов’язково головний герой щось там з головною героїнею робить. Дарк-атмосферу вже створює будь-який тип насилля, згаданий в романі, навіть якщо він не відбувається із головними героями прямо зараз. Просто це завжди дуже важкі теми і дуже важкий шлях зцілення через всю книжку.
В дарк-романах не завжди головний герой погано ставиться до героїні.
💘Романи з мільярдерами
Вони свого часу були дуже популярні, та трохи не в такому форматі, як зараз. Здається, пік популярності припав на «П’ятдесят відтінків сірого», де головна героїня питає в головного героя: «Коли ти останній раз був в магазині, що ти купив?». А він: «Авіакомпанію». І читач такий: «О, цей тип чоловіків!».
Є три основні речі, за якими ви можете сказати, що ця книжка — роман з мільйонером або Billionaire Romance, як дуже часто це називається:
- По-перше, головний герой надзвичайно заможний і впливовий чоловік. Від скількох грошей починається оце «впливовий і заможний», ніде не сказано. Всі звикли називати мільярди, але це не основна умова. Він має володіти компанією, мати приватні літаки, водіїв, гардероб.
- Дуже часто це дуже холодні і владні чоловіки, які такі: «Любов? Ніт. Не сьогодні взагалі».
- Головна героїня повинна бути звичайною дівчиною. Тут вся фішка у тому, що головні герої різних соціальних станів. У «Дрібним шрифтом» головна героїня підлегла. Часто ці романи саме з підлеглими. Наприклад, вона асистентка головного героя або вона працює в його компанії. Вона може бути і з його кола. Тут важливий просто рівень влади. Тобто головна героїня, наприклад, може бути десь приблизно теж з багатої родини, але в головного героя набагато більше впливу. Значно більше. Його бояться всі її родичі, хоча вона теж донька якогось багатія. Головного героя зазвичай зачаровує щирість дівчини. Вона розтопить його лід. В «Кохання. Twisted» саме така історія.
💘Паранормальний любовний роман
Мабуть, одним із перших популярних паранормальних любовних романів були «Сутінки».
Одна із його основних ознак — те, що в романі повинні бути надприродні істоти або надприродні сили. Тобто, наші головні герої — не зовсім звичайні люди. Це здебільшого представники міфів: вампіри, вовкулаки, русалки — все, що в є в міфології. Але у творі вони обов’язково повинні існувати в нашій з вами реальності.
Романтика повинна бути центром сюжету. І основна сюжетна лінія — саме кохання. Дуже часто це заборонене кохання, стикаються два світи: людський і надприродний.
У «Нареченій» є всі ознаки паранормального любовного роману, тому що там головна героїня вампірка, а головний герой — вовкулака. Теж стикаються два паранормальні світи, водночас вони живуть у сучасному світі, на їхніх здібностях не так сильно акцентують увагу, як на їхніх стосунках і тому, як вони вживаються одне з одним.
💘Регентські любовні романи
Я хочу наголосити, не всі розуміють — це не історичні любовні романи. Історичний любовний роман — це трохи інше. Коли ми говоримо про регентський любовний роман, найперше, — дія має відбуватися в Англії початку XIX століття. Це обов’язково. Я колись розповідала, чому обирають саме цю епоху — тому що це була відносно ще вільна епоха в сексуальному плані.
Після епохи Регентства прийшла Вікторіанська епоха, де змінився одяг, стали набагато строгіші правила залицяння. Регентство — це ще й епоха, про яку писала Джейн Остін, тому вона так приваблює письменниць. Це час балів, етикету, віял — ідеальна історична епоха для того, щоб писати любовні романи.
Головна героїня в таких творах зазвичай розумна, незалежна і не така, як всі. От, наприклад, всі шукають шлюбу, а вона не шукає. Або всі дуже красиві і гарні, але її одну чоловіки чомусь сприймають як найкращого друга.
Вона може бути бідною аристократкою, може бути навпаки кимось, хто кидає виклики суспільним нормам. Зазвичай це хтось дуже «не така, як всі». І ще дуже важливо в таких романах напружені діалоги, тому що пам’ятаємо: не те щоб багато розпусти можна було собі дозволити в ті дні.
Серія «Бріджертони» Джулії Куїнн — абсолютні бестселери серед любовних регентських романів
І також оці соціальні танці навколо шлюбу. В таких романах зазвичай все закінчується весіллям. Завжди всі завжди одружуються і все пов’язано й крутиться навколо сезону видання, коли дівчата шукають собі чоловіка. І це якраз Англія, епоха Регентства.
💘Роментезі
Роментезі, чим воно відрізняється від паранормального любовного роману? По-перше, магія і інші світи є повноцінною частиною сюжету. […]
Так само у роментезі важлива епічна історія кохання у центрі всього. В цьому і суть: у нас є пара, яка живе в певному світі. Вони зустрічаються, грають за правилами, які автор або авторка встановили, і ми спостерігаємо за їхнім розвитком як пари у цьому фантазійному світі. […]
У центрі роментезі в 90% випадків стоїть жінка, яка готова врятувати світ. Я думаю, з цих причин воно так сильно і затягує. Саме тому «Двір шипів і троянд» читають всі, навіть дівчата гонщиків Формули-1, абсолютно всюди. Це дещо нове і це те, чого жінкам і дівчатам не вистачало — щоб жінка була тою самою обраною, яка врятує світ. В епічному фентезі цього значно менше, ніж в романтичному, тому ми його так любимо.
💘Спортивні романи
Нова хвиля, яка з’явилась минулого року — це спортивні романи. […] Ви тут бачите три чудові книжки (йдеться про романи «Стіна Вінніпеґа і Я», «За сіткою», «І зійде крига», — прим. ред.), дві з них про хокей. Основні показники, що ви читаєте спортивний любовний роман: один або обидва герої пов’язані зі спортом і це має значення для сюжету. […] Пристрасть, напруга є як в спорті, так і в коханні. Тобто і в тій, і в тій сфері щось відбувається постійно.
Також піднімаються теми підтримки, довіри, особистісного зростання, адже герої змінюються один біля одного, стають кращими у своїй професійній сфері — тобто у спорті.
А тепер щодо хокею.
Є переконання, що хокей насправді — це вид спорту із дуже-дуже складними правилами. Це по-перше. По-друге, хокей — доволі закритий вид спорту. Не можна сказати, що він найпопулярніший і не можна сказати, що він масовий. […]
Хокей і в Америці не був надто популярним, але саме через такий флер загадковості (ми знаємо, що існує хокей, але що там в тому хокеї, ми в принципі не дуже розбираємося) чомусь це дуже добре працює. Тому хокейні романи стали такі популярні. Це одна із багатьох теорій.
Але якщо ви звернете увагу, останнім часом не тільки хокей стає в центрі, в нас є американський футбол, в нас є книжки про «Формулу-1» і про дуже багато різних видів спорту.
Це дуже класно, тому що ці книжки дозволяють розвивати інтерес до певних видів спорту, особливо до таких, знаєте, дуже «чоловічих», в яких не звикли до того, що в них можуть бути жінки-фанатки.
💘Романтичні романи-ретелінги
Ми вже тисячу разів бачили і чули історію Красуні та Чудовиська і п’ять мільйонів разів про Аїда і Персефону, але готові перевдягнути їх ще у якийсь сюжет, в інший контекст і прочитати це ще п’ять тисяч разів. У романтичних романах-ретелінгах зазвичай кохання в центрі переосмислення. […] Зазвичай в таких ретелінгах жінки беруть ініціативу на себе. І саме вони дуже часто виступають рятівницями світу.
Хто визначає жанри і різновиди
Дуже багато різновидів, піджанрів — це такі собі маркетингові ходи. Тобто, оскільки в нас немає широкої класифікації, якою можна послуговуватись, великі видавництва за кордоном — це нормальна практика — можуть, наприклад, поставити ще якийсь новий різновид на цей роман. […]
Класно мати таку невеличку класифікацію і вміти в ній орієнтуватися, тому що я впевнена, буде з’являтися ще більше різновидів, піджанрів, про які будуть говорити люди. І дуже сумно, що ніхто не займається цим із наукової точки зору.
Про стигматизацію романтичної літератури
У нас є упередженість до жанрової літератури. Особливо упередженість до книжок про кохання, тому що їх дуже часто записують в «жіночу літературу».
Зрозуміло, чому романтична література має в собі одну велику привабливість для жінки. І вона не полягає в тому, що ти зустрінеш кохання свого життя. Якщо ви звернете увагу, то зазвичай жінки в романтичних книжках — реалізовані. Це жінки, які досягли всього в кар’єрі. Це жінки, які змогли знайти партнера, який їх розуміє.
Це жінки, котрі виконали якесь своє бажання або знайшли своє призначення. Вони реалізувались в чомусь.
На відміну від багатьох, наприклад, класичних книжок (там жінка або десь на фоні, або виступає таким невеличким рушієм сюжету, але ніколи не є в центрі), романтичні книжки — це зазвичай ті книжки, де в центрі сюжету стоїть жінка і вона врешті-решт не має нещасної долі, як люблять робити наші класики. […]
Це та література, яка допомагає жінкам зміцнювати і підтримувати їхній дух. І це, я вважаю, суперсила романтичної літератури. Вона насправді об’єднує багато людей: ми бачимо багато книжкових клубів, ми бачимо фан-спільноти, ми бачимо людей, які роблять якісь теорії, створюють арти, пишуть пісні. В тіктоці артисти недавно почали саундтреки до книжок писати. Все це дає жінкам відчуття спільноти, якого нам буває часто не вистачає. Це почуття сестринства.
Якщо вам хочеться дізнатися більше про романтичну літературу, обов’язково переглядайте повний запис лекції на ютубі, а всі згадані у тексті та відео бестселери чекають на вас в інтернет-книгарні Vivat.
Більше цікавих статей