«Неосяжний світ»: 5 дивовижних фактів про тварин з книжки Еда Йонґа
Авторка тексту: Ольга Боднар
У 2022 році побачила світ книжка наукового журналіста, лауреата Пулітцерівської премії Еда Йонґа — «Неосяжний світ. Як органи чуття тварин розкривають приховані світи навколо нас» (An Immense World: How Animal Senses Reveal the Hidden Realms Around Us). Українською мовою книга вийшла 2024 року у видавництві Vivat.
Завдяки цій роботі автора нагородили медаллю Карнеґі за видатні досягнення в галузі нонфікшн літератури, Йонґ здобув наукову премію Лондонського королівського товариства за найкращу наукову книгу.
На фото автор книги «Неосяжний світ» Ед Йонґ. Джерело знімка: The Royal Society
Книга захопить вас, навіть якщо ви не цікавитеся науково-популярною літературою. Бестселер за версіями The New York Times і The Sunday Times, має рейтинг 4,47 на Goodreads на основі понад 26,5 тисячі голосів.
«Вам не відчути радості польоту птахів, бо ви живете в обмеженні своїх п’яти відчуттів»
Цю цитату з твору «Неосяжний світ» Вільяма Блейка автор невипадково використав в якості епіграфа до своєї книжки. Йонґ розповідає, наскільки по-різному сприймають світ усі живі істоти. Все тому, що органи чуття надзвичайно різні — те, що і як бачить, чує, відчуває кожна тварина, ми навіть не спроможні до кінця зрозуміти, адже нас обмежує власний мозок. Однак це не зупиняє науковців досліджувати нове й захоплюватися результатами своєї праці.
Ед Йонґ говорить про видосвід, або ж умвельт, цим терміном позначають частину реальності, яку може відчувати та переживати конкретна тварина (як каже автор — «її перцептивний світ»). Завдяки особливостям будови свого організму окрема тварина сприймає саме ті сигнали з навколишнього світу, які допомагають їй виживати.
5 цікавих фактів про тварин з книжки «Неосяжний світ»
До вашої уваги — кілька цікавих фактів про тварин, які населяють різні куточки нашої планети. Сподіваємося, вони надихнуть прочитати цю дивовижну книжку повністю.
Зміїний язик не має смакових рецепторів
Змії не насолоджуються їжею так, як ми це собі уявляємо. Автор розповідає про відкриття, яке зробили вчені у 1920-х роках: за допомогою язика змії відчувають запах. Висування язика можна ототожнювати з процесом вдиху у людини.
Коли дитинчата змії лише народжуються, перше, що вони роблять — висувають язик. Цей важливий орган також допомагає самцям вистежувати самок — вони відчувають феромони язиком.
Для позначення перешкод на іподромах часто використовують помаранчеві мітки. Але коні не бачать цього кольору
Коні, як і більшість ссавців, є дихроматами, тож мітки у полі їхнього зору зливаються із загальною картинкою.
Автор стверджує: якби іподроми проектувалися з урахуванням зору коня, маркери були б яскраво-жовтими, яскраво-синіми чи білими.
Риби відчувають біль
Книжка обіцяє нам відкрити здібності тварин, які тривалий час здавалися неможливими або фантастичними. Ось і підтвердження:
«Раніше наукові статті, рибальські журнали та текст пісні гурту Nirvana поширювали думку, що риба не відчуває болю. Боротьбу риби, яка потрапила на гачок, вважали простим рефлексом, а не ознакою страждання. Ніхто не знав навіть, чи є у риб ноцицептори, поки команда Снеддон не підтвердила, що вони є».
Читаючи книгу, ви дізнаєтеся про революційний дослід, проведений на початку 2000-х років. Науковиця Лінн Снеддон та її колеги вводили бджолину отруту у губи форелі, що помітно змінювало поведінку риб, вони страждали від болю. Така реакція припинялася після введення морфію. Вченим вдалося довести, що риби мають ноцицептори — рецептори, подразнення яких викликає біль.
Тринадцятисмугі ховрашки, поширені в Північній Америці, витримують температуру від 2 °C до 7 °C протягом пів року
Їхні родичі, арктичні ховрахи, ще витриваліші — переносять температури до -2,9 °C. Ці милі звірятка впадають у сплячку, така стійкість до холоду допомагає їм вижити.
У цій книжці автор наводить ще багато прикладів того, як різні види ссавців пристосовуються до навколишніх умов завдяки особливостям свого організму.
Жуків приваблюють місця лісових пожеж
Ед Йонґ зауважує, що «прилетівши на місце пожежі, жуки здійснюють, можливо, найграндіозніший процес спарювання у тваринному царстві, коли навколо горить ліс». Згодом самиці відкладають яйця на обвуглену кору дерев. Після появи потомства дерева стають джерелом харчування. Інші тварини при цьому не становлять загрози, оскільки їх відлякує дим. Врешті, личинки жуків підростають та вирушають на пошуки інших пожеж.
У даному виданні автор не просто перелічує сухі факти (хоча дані, які він вибирає, самі по собі надзвичайно захопливі), а запрошує своїх читачів до наукових лабораторій, розповідаючи про найцікавіші дослідження, бере інтерв’ю у науковців, які вивчають конкретні вузькоспеціалізовані теми. Читач вирушатиме у морські глибини, найнедоступніші куточки планети. І всі наукові дива Йонґ описує надзвичайно доступно та красиво. Ця книжка надихає по-іншому подивитися на життя, що вирує довкола, автор вдало цитує американського натураліста Генрі Бестона:
«Тварини — не наші менші брати й не бідні родичі, вони — інші народи, що разом із нами потрапили в тенета життя, в тенета часу; вони — такі самі, як і ми, бранці земної пишноти та земних страждань».
Схожі статті