Образ піратів у літературі: від класики до сучасності

Авторка тексту: Ольга Боднар

В одних історіях вони постають героями та авантюристами, в інших — морськими лиходіями з проклятими душами. Вони жили за власним кодексом та залишили по собі захопливі легенди та міфи. Життя морського розбійника — це про свободу, битви і жагу до пригод, принаймні таким його показують численні піратські романи. А як було насправді?

Ми вирішили дослідити це питання глибше. Сьогодні розповідаємо про те, якими ж були реальні пірати і наскільки цей образ відповідає книжковим персонажам, як він змінюється у сучасній літературі. А також рекомендуємо захопливі книги про піратів, які варто почитати, коли хочеться зануритися у морські пригоди з головою.

Як виникло та розвивалося піратство

Піратство — загальний термін, під яким мається на увазі морський розбій. Слово «пірат» (від латинського pirata — «розбійник») є запозиченням з грецької: πειρατής означає «випробовувати», «намагатися щось зробити». Морським розбоєм займалися у різні історичні періоди та на різних територіях:

• Перші згадки про морських розбійників з’явилися ще в античні часи, навіть згадані у творах Гомера.
• «Морські народи» (XIII–XII ст. до н.е.) відомі своїми грабіжницькими рейдами на узбережжя Єгипту та Леванту.
• У Римській імперії кілікійські пірати стали справжнім лихом для середземноморської торгівлі, аж доки Помпей не отримав спеціальні повноваження й не знищив їх у І ст. до н.е.
• Вікінги (VIII–XI ст.) захопили узбережжя Європи. Вони не лише грабували, а й засновували поселення, що пізніше виросли у потужні держави.
• Відомі також берберські корсари (XV–XVII) — мусульманські пірати з узбережжя Північної Африки (Алжир, Туніс, Триполі, Марокко). Вони нападали на християнські кораблі й узбережжя, захоплювали людей у рабство. А ще мальтійські корсари мали дозвіл Папи Римського нападати на мусульманські судна.
• Золотий вік піратства (кінець XVII – початок XVIII ст.) дуже романтизований у літературі й кіно. Пірати найактивніше плавали у водах Карибського моря.

«Корабель-фантом», Вільям Ліонель Віллі

До середини XVIII ст. піратство поступово занепало. Великі імперії створили потужні військово-морські флоти. Піратські осередки, як-от Нассау чи Тортуга, були ліквідовані. Багато капітанів потрапили на шибеницю, інші — перейшли на службу державам як приватири.

Приватири, корсари, капери та інші пірати: чим вони відрізняються

Образ пірата, сформований у культурі завдяки численним мистецьким творам, не зовсім відповідає реальності. Дехто асоціює піратів з хитрими злочинцями, що погубили свою душу, дехто будує в уяві лицарський образ відчайдушних бунтівників, які не підкоряються імперським законам та не можуть жити без моря. Ці протилежні, але романтичні уявлення переважно натхненні Золотим століттям піратства (період приблизно між 1650 та 1730 роками). Та річ у тім, що морські розбійники дійсно були дуже різними — діяли на різних територіях, у різний історичний період та за різних обставин. Не усіх вважали лиходіями саме на рівні закону.

 Серед піратів існували:

✍️ Приватири, капери, корсари. 

Це приватні особи (ті ж пірати), які завдяки підтримці уряду мали законні підстави захоплювати судна ворожих, а в окремих випадках і нейтральних країн. 

Отримавши державну ліцензію, вони плавали у відкритому морі, влаштовуючи набіги на судна й поселення противників. 

Королева Єлизавета навіть називала піратів своїми «морськими псами». Романтичні уявлення відрізнялися від жорстокої дійсності, та все ж долучитися до каперів було значно кращим з фінансового боку рішенням, ніж піти на військову службу. Проте часом вони виходили за межі своїх повноважень, нападаючи на кораблі нейтральних держав, що розмивало межу між піратством та каперством. 

Усі три терміни, названі вище, доволі розмиті, тому змішуються та перетинаються у різних джерелах. Назву більше визначають географічні особливості: корсарами називали французів, вони отримували корсарський патент, приватири — британська назва.

✍️ Буканьєрами та флібустьєрами називали тих піратів та корсарів, які вели більш осілий спосіб життя завдяки полюванню на диких тварин. 

Назва походить від французького слова boucan — коптильні для м’яса. Спочатку буканьєрами називали мисливців, які жили на території островів Гаїті та Ямайки у першій половині XVII століття. В’ялене м’ясо в тропічних умовах краще зберігалося, тож ним, а також шкурами тварин можна було торгувати. Ці території офіційно знаходилися під владою Іспанії, останні прагнули позбутися буканьєрів.

Іспанці спробували знищувати популяцію диких тварин на суші, та це лише погіршило їхнє становище. Оскільки можливості для полювання зменшилися, буканьєри почали активно займатися піратством та здійснювати напади на іспанські судна. Назва флібустьєри французькою — «той, який вільно грабує».

Згодом більшість буканьєрів провадили свою діяльність довкола острова Тортуга у Карибському морі. До них долучалися шукачі пригод та авантюр з Британії, Франції, Голландії. Коли англійці колонізували Ямайку, багато морських розбійників переселилися на цей острів. Чимало піратів отримали статус корсара від англійської корони і законну можливість здійснювати набіги на іспанські колонії та захоплювати їхні кораблі. Тож потім буканьєрами почали називати і корсарів, а далі — членів Берегового братства (Brethren of the Coast), коаліції каперів, які провадили свою діяльність, керуючись визначеним кодексом честі. 

Мемуари піратів, що жили за того часу, вплинули на роботи письменників. Одним з них був капер Вільям Дампір, який написав ряд книжок про свої навколосвітні подорожі. Даніель Дефо, наприклад, створив свій найвідоміший роман про Робінзона Крузо, надихнувшись реальною історією Александра Селькірка, який був членом команди Дампіра.

Піратський спосіб життя: символіка, кодекс та соціальна ієрархія

Пригодницькі романи показують піратів як мисливців за скарбами. Проте навряд чи в реальності вони були одержимі картами з позначками захованих скринь із зачаклованим золотом. Вони використовували техніку абордажу для захоплення суден у морі: зближувалися з іншим кораблем для ведення рукопашного бою, захоплення трофеїв. 

Найчастіше їхньою здобиччю були дуже приземлені речі: їжа й алкоголь, ліки, гроші, зброя, одяг, посуд, предмети такелажу — екіпірування для морських подорожей тощо. 

А якщо говорити про піратів у мистецьких творах, можна поглянути на морські подорожі з романтичного боку, розглядаючи скарб як метафору життєвої цілі, що надає сенс плаванню.

У книжках пірати часто зображені як морські лиходії, в бандані та капелюсі-трикутнику, з пов’язкою на оці та папугою чи мавпочкою на плечі. Ось його кроки чутно відстукуваням по скрипучій дерев’яній палубі — замість однієї ноги в нього теж деревʼяний протез. Кому не пощастить сподобатися капітану корабля, тому доведеться пройтися по дошці над морем зі зв’язаними руками й зав’язаними очима.

Якщо роздивитися зображення того часу, бачимо, що пірати носили одяг, здобутий у портах або під час рейдів, мали головні убори, прикраси та капелюхи, зброю, що збігається з романтизованим піратським образом. 

Проте найбільше інформації про зовнішній вигляд піратів можемо почерпнути саме з художніх творів, персонажів яких цілеспрямовано виписували як колоритних, а екстравагантні атрибути одягу надавали їм більше драматизму.

В одних джерелах вказують, що прогулянка по дошці є вигадкою літераторів. В інших зазначається, що такі випадки страти дійсно мали місце, однак моторошна практика не була дуже поширеною. Наприклад, згадують випадок у 1829 році, коли пірати, захопивши бриг «Ван Фредеріка», змусили екіпаж ходити по дошці, прив’язавши до ніг полонених гарматні ядра. Прогулянка по дошці кілька разів згадується в романі «Острів скарбів» Стівенсона.

«Веселий Роджер»

Щодо піратської символіки: прапор чорного кольору з черепом і кістками, «Веселий Роджер» (Jolly Roger) — пряма асоціація з морськими вовками. Ми часто бачимо його зображення у популярній культурі. 

Насправді прапорів було багато, вони були візуально схожими, але мали свої відмінності. На чорному прапорі білий череп, але внизу — пісковий годинник з людським скелетом, стрілами, гарматами, мечами, кинджалами тощо.

Піратський кодекс

Пірати могли вести організовану діяльність і не боятися анархії завдяки власному статуту, запровадженому капітаном, який мав підписати кожен член команди.

Про особливості корабельного життя можна прочитати у статтях кодексу, запровадженого Бартолом’ю Робертсом, записаних капітаном Чарльзом Джонсоном, загадковим автором книги «Загальна історія пограбувань та найвідоміших вбивств піратів» (детальніше про цю книгу розповідаємо нижче):

☠️ Кожен чоловік має рівне право голосу у важливих справах. Кожен має рівне право на свіжі продукти харчування або міцні напої, здобуті будь-коли, і може вживати їх на власний розсуд, якщо тільки нестача не змусить на користь спільного добра ввести обмеження за рішенням команди.

☠️ Кожен чоловік матиме право бути викликаним по черзі за списком, коли йтиметься про здобич, адже понад свою належну частку йому дозволено взяти зміну одягу. Але якщо він обдурить команду хоча б на один долар у сріблі, коштовностях чи грошах — його висадять на безлюдному острові. Якщо ж хтось обкраде товариша, йому відріжуть ніс і вуха та залишать на березі, де він напевно зазнає тяжких випробувань.

Пірат, залишений на острові. Ілюстрація Говарда Пайла

☠️ Забороняється грати на гроші в кості чи в карти.

☠️ Вогні та свічки слід гасити о восьмій годині вечора, а якщо хтось із екіпажу бажає пити після цієї години, він повинен сидіти на відкритій палубі без світла.

☠️ Кожен чоловік повинен завжди тримати свою рушницю, кортик та пістолети чистими та готовими до бою.

☠️ Жодного юнака чи жінки не допускати на борт. Якщо чоловіка спіймають на тому, що він спокусив жінку та привів її переодягненою в море, його слід покарати смертю.

☠️ Хто покине корабель чи своє місце в час бою — буде страчений або висаджений на безлюдний острів.

☠️ Ніхто не має права бити іншого на борту корабля, але сварка між чоловіками має бути вирішена на березі мечем або пістолем. За командою квартирмейстера суперники стають спинами одне до одного, повертаються й одразу стріляють. Хто не зробить цього — тому квартирмейстер виб’є зброю з рук. Якщо обидва промахнуться — беруться до шабель, і переможцем стане той, хто перший пустить кров.

☠️ Жоден не має права говорити про завершення піратського життя, доки кожен не матиме своєї частки в тисячу реалів. Кожен, хто стане калікою чи втратить кінцівку на службі, отримає з загального скарбу 800 песо; за менші рани — відповідно меншу частку.

☠️ Капітан і квартирмейстер отримують по дві частки з кожної здобичі; головний гармаш і боцман — по півтори; інші офіцери — по чверті понад норму; усі ж рядові — по одній повній частці.

☠️ Музиканти мають відпочинок лише в неділю — як своє право. В усі інші дні — тільки як ласку.

Піратський корабель був мікросвітом з власними законами. На кораблі панувала чітка ієрархія, проте кожен отримував свою частку винагороди та мав право голосу. А підступні дії відносно товаришів жорстоко каралися. Себто, усі мали свої обов’язки та права, як у демократичній громаді.

Найвідоміші пірати

Образ пірата, що нині існує у фентезійних адаптаціях і численних екранізаціях, значною мірою виріс із реальних історій. Серед морських авантюристів XVII–XVIII століть було чимало яскравих постатей, які й досі живлять уяву митців та читачів. До легендарних капітанів належали:

🏴‍☠️ Едвард Тіч, або Чорна Борода — найстрашніший пірат свого часу, який тероризував Атлантику й Карибський басейн. Його корабель «Помста королеви Анни» наводив жах на ворогів. Чорна Борода створив собі легендарний образ: перед боєм заплітав у бороду гніт, що димів, це надавало йому демонічного вигляду. Загинув 1718 року у сутичці з британським флотом. Чорна борода надихнув Роберта Стівенсона на створення образу пірата капітана Флінта в романі «Острів скарбів». Один з персонажів манґи «Ван Піс» — пірат Чорна Борода.

Вбивство капітана Чорна Борода лейтенантом Мейнардом 

🏴‍☠️ Френсіс Дрейк — англійський капер і мореплавець, був ключовою фігурою у розгромі Непереможної армади. Якщо пірати могли похвалитися небезпечними подорожами океаном, то Дрейн перевершив усіх, адже він першим здійснив навколосвітню мандрівку.

🏴‍☠️ Семюел Белламі, знаний як «Чорний Сем». Він здобув славу завдяки щедрості: здобич ділив чесно, тож пірати з його команди називали себе «людьми Робіна Гуда». Загинув у корабельній трощі. Гієна Белламі, один з персонажів манґи «Ван Піс», названий на честь цього пірата.

🏴‍☠️ Бартолом’ю Робертс, або Чорний Барт — один із найуспішніших піратів за кількістю захоплених кораблів, їх було понад чотири сотні. Славився дисципліною на борту, хорошим смаком та суворим кодексом.

🏴‍☠️ Генрі Моргана Іспанія вважала безжальним піратом, а Англія нагородила лицарським титулом. Він прославився захопленням Панами та іншими каральними експедиціями. А ще його біографія надихнула величезну кількість письменників на створення харизматичних персонажів. Рафаель Сабатіні писав про Капітана Блада, спираючись на історії з біографії Моргана, Джон Стейнбек написав свій перший роман «Золота Чаша», заснований на житті славнозвісного пірата. Він згадується у творах письменників та поетів Еміліо Сальгарі, Джона Мейсфілда, Ніколаса Монсаррата, Джозефіни Тей та інших.

Жінка на кораблі приносить нещастя?

Присутність жінок на піратському кораблі справді не схвалювалася, не тільки через забобони, а й через побоювання, що їхня поява може викликати конфлікти у чоловічої частини команди. Жінкам забороняли працювати на суднах, де вимагалася значна фізична сила. Також враховувався ризик виникнення сексуального насильства, оскільки пірати знаходилися в морі протягом тривалого часу в одному просторі. Стосувалися обмеження не тільки жінок, а й юнаків. Проте ці та схожі заборони не заважали багатьом жінкам таки видавати себе за чоловіків на кораблі, брати участь у морських битвах, щоб досягати значних успіхів у піратській справі. Їм доводилося грати чоловічу роль, щоб не видавати себе, битися на рівні, бути швидкими, сміливими, зухвалими.

У період Золотого віку піратства дуже багато жінок брало на себе більше зобов’язань не тільки у морі, а й на суші. Вони займалися торгівлею та контрабандою, утримували корчми, володіли кораблями і не тільки. 

Оскільки багато чоловіків залишали дім у пошуках заробітку, тож жінкам доводилося брати на себе більше роботи. Якщо пірат не мав можливості відправити здобуті скарби додому, його дружина сама шукала способи виживання.

🌊 Відомий дует жінок-піраток — Енн Бонні та Мері Рід. Вони обидві плавали на кораблі пірата Каліко Джека. Ірландка Енн Бонні славилася запальним характером і люттю, Каліко Джек був її коханцем, від якого вона пізніше народила сина. До цього Бонні була одружена з бідним моряком, від якого втекла, приєднавшись до піратів. Тривалий час жінка приховувала свою стать від команди, видаючи себе за чоловіка. Довкола біографії цієї жінки дуже багато неточностей і міфів. Історія її життя описана у «Загальній історії піратів», про яку ми вже згадували.

🌊 Англійка Мері Рід також часто перевдягалася у чоловічий одяг, щоб отримати ті чи інші привілеї, ще до свого плавання у морі. Вона також видавала себе за чоловіка, щоб служити у армії. Разом з Джеком Калліко та Енн Бонні вони успішно займалися грабежем, поки у 1720 році команду Калліко не схопили, засудивши до повішання. Калліко повісили, а обидві жінки заявили, що вагітні, і замість страти були увʼязнені. Мері Рід померла у камері, а доля Енн Бонні залишилася таємницею з різними припущеннями.

Енн Бонні та Мері Рід

🌊 В історії були особистості, які не просто прагнули приборкати морські стихії чи добре заробити, а й мали особисті мотиви для піратства. Одна з них — Джоанн де Кліссон, бретонська дворянка, яка отримала каперську грамоту, щоб помститися французькому королю Філіпу VI, той стратив за зраду її чоловіка, без надання доказів його провини. Її кораблі мали назву «Чорний флот» та атакували французькі торговельні судна, вбиваючи екіпаж, але завжди залишаючи свідків, які мали передати це королю. За це жінку називали Левицею Бретані.

🌊 «Морська королева завойованих», ірландка Грейс О’Меллі, командувала власним флотом та контролювала західне узбережжя Ірландії. Вона навіть вела перемовини з королевою Єлизаветою, відмовившись їй поклонитися, оскільки не вважала Єлизавету королевою Ірландії.

🌊 Найуспішніша піратка в історії, Чжен Ши, очолювала величезний флот у Південно-Китайському морі у XIX столітті. Вона була повією, що потім одружилася з піратом Чжен Ї та сама стала піраткою. Після смерті чоловіка очолила усі його піратські загони. Вона видала свій статут, де запровадила сувору дисципліну. Злодійство було неприпустимим, за невиконання наказів старших за званням відрубували голову. Полонених жінок зазвичай відпускали, за згвалтування призначали смертну кару. Її флот у активний період діяльності складався з 1500 кораблів і 80 000 моряків. Масштабна успішна кар’єра піратки завершилася мирно: вона вийшла заміж за капітана, отримала амністію та відкрила гральний дім.

📖 Жінки-піратки не втікали від суворого життя на кораблі, а ставали його частиною. Це надихало й письменників. Серед літературних творів про піраток, написаних раніше, можна згадати роман «Фанні Кемпбелл, капітан піратів» (1844), роман «Королева Чорного узбережжя» (1934), історичний художній роман про Енн Бонні та Мері Рід «Балада про піратських королев» (1995) Джейн Йолен. Наразі українською ці книги не перекладені.

Міфологізація образу піратів та найпопулярніші класичні твори про морських розбійників

Золоте століття піратства породило чимало міфів, основою для яких стали розповіді торговців, моряків та подорожніх. Історії у газетах, літературні твори ще більше вплинули на той образ пірата, який міцно закоренився в уявленнях публіки сьогодні. 

Мабуть, основна привабливість образу пірата у тому, що він однаково ідеально вписується як у роль антагоніста — лайливого морського диявола з жахливими зубами, папугою на плечі, так і протагоніста — свободолюбивого капітана корабля, який відстоює власні цінності, не може жити без шуму моря та запаху солоного вітру, займається благородними справами, наприклад, його діяльність є соціальним протестом імперському пануванню. Додати до цього історію про подорож, сповнену пригод, пошуки скарбів та любовну лінію — вийде літературний твір, який полонить увагу читацької аудиторії.

Однією з перших книг про піратів є двотомник «Загальна історія пограбувань та найвідоміших вбивств піратів», виданий 1724 року у Британії. Справжнє ім’я автора, що пише під іменем Капітан Чарльз Джонсон, не визначено, існують навіть припущення, що ним міг бути Даніель Дефо або видавець Натаніель Міст. 

Книга містить біографії найвідоміших піратів, однак не вважається надійним джерелом, на яке можна опиратися, коли потрібні реальні історичні дані. Саме завдяки роботі таємничого Чарльза Джонсона виникло найбільше легенд про піратів. Тут було згадано і про «Веселого Роджера», і про гонитву за скарбами, і про морських розбійників без рук / ніг. Проте публіці «Загальна історія» дуже сподобалася. І навіть надихнула Роберта Льюїса Стівенсона та Джеймса Баррі на створення їхніх найвідоміших творів — «Острова скарбів» та «Пітера Пена». Тож давайте ближче поглянемо на героїв цих та інших літературних творів.

Пірати у класичних літературних класичних творах, перекладених українською

🦜 Довгий Джон Сільвер та капітан Флінт («Острів скарбів» Р. Л. Стівенсона)

Джон Сільвер майстерно плете інтриги, постійно робить ризиковані вчинки й не бентежить себе моральними дилемами. Всі довкола згадують його як небезпечну персону, ще задовго до появи Сільвера у романі власною персоною. Він має дерев’яну ногу, а на плечі у нього — папуга, що часто вигукує фразу «Піастри, піастри, піастри!». Сільвер уміло грає різні ролі для досягнення своїх цілей: наймається працювати коком на корабель «Еспаньйола», влаштовує туди ж своїх піратів під виглядом матросів, аби вичекати можливість для бунту та заволодіння скарбами, за якими вирушили в подорож головні герої роману.

🦜 Капітан Флінт не є безпосереднім учасником подій у романі, однак про нього часто згадують і Сільвер, і інші пірати. Сільвер, який плавав разом з капітаном Флінтом, згадує його як лиховісного любителя рому, який піде на все заради дзвінких дублонів (власне, він і заховав награбовані гроші на острові, які пізніше розшукували герої твору).

🦜 Також надихнувшись книгою «Загальна історія пограбувань та найвідоміших вбивств піратів», Стівенсон назвав одного з персонажів-піратів свого роману Ізраелем Гендзом. Це ім’я члена команди Чорної Бороди, про якого йшлося в книжці Чарльза Джонсона.

🦜 Капітан Гак («Пітер Пен» Джеймса Баррі)

У творах про Пітера Пена капітан Гак (або Джез Гак) виступає антагоністом головного героя. Він плаває на кораблі «Веселий Роджер», через Пітера Пена втратив руку, тож тепер замість долоні використовує гак. Герой отримав дуже хорошу освіту й хоча пізніше став піратом, але зберіг гарні манери. Капітан Гак не має друзів, часто показаний як задумливий та жорстокий зі своєю командою. Він міг проявити і сміливість, і милосердя, але далеко не у всіх випадках. Оскільки Пітер Пен згодував відрізану руку Гака крокодилові, капітан дуже боявся цієї тварини. Пірата лякало цокання годинника (сповіщає про наближення крокодила), а ще власна кров жовтуватого відтінку.

Цього персонажа по-різному зображували у численних адаптаціях твору Джеймса Баррі, зокрема в таких екранізаціях як «Капітан Гак» (1991), «Пен: подорож до Небувалії» (2015), «Пітер Пен» (2023), серіалі «Якось у казці». Надихає цей образ навіть сучасних авторів бестселерів, які працюють у інших жанрах. Наприклад, головними персонажами роману «На гачку» (темна романтика, сучасний ретелінг про Пітера Пена), що нещодавно вийшов у Vivat, є Джеймс (Гак) та Венді.

🦜 Капітан Блад («Одіссея капітана Блада», Рафаель Сабатіні)

Капітан Пітер Блад — високий худорлявий чоловік з відмінним смаком, манерами та високим інтелектом, на початку історії він є лікарем. Пітер Блад переживає ряд пригод на морі та на суші і змінює своє становище від каторжника на Барбадосі до одного з найвідоміших піратів у Карибському морі, набуває приятелів та ворогів. Його головний опонент — полковник Бішоп, дядько коханої жінки Блада, яку звуть Арабеллою. На її честь капітан назвав свій корабель. Прихильникам авантюрного роману та сюжетів про морські подорожі радимо не оминати увагою цю історію.

🦜 Шарль Де Берні, Том Ліч («Чорний лебідь», Рафаель Сабатіні)

Міс Прісцилла Гаррадайн у компанії майора Сендса повертається до Англії з Карибів на кораблі «Кентавр». Їхнім супутником стає таємничий француз Шарль де Берні, який, як виявиться згодом, був помічником самого Генрі Моргана, одного з найвідоміших корсарів Золотої доби піратства. Та ось у їхній подорожі з’являється перепона — пірат на ім’я Том Ліч, капітан корабля «Чорний лебідь».

Шарль де Берні — сміливий, сильний та кмітливий романтичний герой, який хоче здобути симпатію Прісцилли. Однак з нею прагне одружитися майор Сендс, доволі пихатий та нав’язливий чоловік. Тож паралельно з морськими пригодами розгортається романтична історія, що проявляє характери персонажів і багато говорить про них.

Пірати у сучасній літературі: морські вовки чи космічні мандрівники?

У сучасному реальному світі більше немає ліцензій на піратську діяльність, а міжнародні конвенції стають на захист прав людини і проти насильницьких дій на борту будь-якого судна. Образ пірата давно вийшов за межі історичної прози і сьогодні став справжнім культурним кодом, упізнаваним у будь-якій формі мистецтва.

⚓ Кіноіндустрія подарувала світу один із найяскравіших прикладів — серію п'яти (наразі) фільмів «Пірати Карибського моря» (2003–2017), де капітан Джек Спарроу став майже архетипом сучасного пірата. Ці стрічки вже стали культовими та певним чином долучилися до формування піратської міфології в популярній культурі.

Шанувальники «Піратів Карибського моря» можуть не тільки переглядати улюблені історії, а й перечитувати їх. На основі фільму є однойменна серія книжок, перша частина знайомить з ключовими героями: капітаном (це важливо! ;) Джеком Спарроу, закоханими Віллом й Елізабет, капітаном Барбоссою та іншими піратами. У другій книзі дізнаємося історію Дейві Джонса і стежимо, як герої дають раду з прокляттям, насланим на Джека. Третя подорож веде до безмежного обрію, за край світу. На жаль, переклад українською мовою виходив давно, тож його придбати зараз важко. Англійською мовою виходило більше книг за мотивами цих фільмів.

⚓ «Ван Піс» — японська манґа, адаптоване за нею аніме, а також телесеріал від Netflix, що розповідає про пошуки таємничого скарбу, дружбу, мрії, свободу й готовність боротися з несправедливістю, навіть якщо весь світ проти тебе. 

Манґа One Piece, створена Еїтіро Одою в 1997 році, вже понад чверть століття лишається однією з культових історій про піратів. Вплив на індустрію та прихильність фанатів зробили «Ван Піс» найбільш продаваною серією манґи в історії. Головним героєм є юний пірат Манкі Д. Луффі, разом з командою він вирушає в морську подорож, щоб знайти легендарний скарб «Ван Піс» і стати Королем піратів.

⚓У театрі досі ставлять нові версії «Пітера Пена», а в музиці звучать твори, натхненні морською романтикою — від фолк-гуртів до симфонічних постановок.

⚓У літературі фокус також дещо змінився: персонажі стали більш непередбачуваними. Хоча сучасного пірата також можна назвати або антигероєм, або бунтарем зі своїми цінностями, який відмовляється підкорятися системі і створює власні правила. У романах останніх років демонстрація самого явища піратства як символу свободи залишається основною, але подача видозмінюється. Пірати чудово вписуються в різні жанри — від історичного роману до фентезі, наукової фантастики чи навіть любовних дарк-романів. З’являється більше сюжетів сюжети про жіночі екіпажі, героїв ЛГБТК+ та людей з інвалідністю. Змінюється і сетинг: тепер герої не тільки плавають морями, а й досліджують космічні простори. Пишуться захопливі книги про піратів для дітей, а також надзвичайна жанрова проза для читачів будь-якого віку. Тож пропонуємо вашій увазі невелику добірку романів та мальописів про піратів, що з’явилися за останнє десятиліття.

Книги про піратів від сучасних письменників

До вашої уваги кілька історій з піратським сеттингом, які, не маємо сумнівів, приваблять читачів різного віку.

📚 «Принцеса океану», Валерій Нагребінчик

З українським піратським фентезі «Принцеса океану» Валерія Нагребінчика ви зануритеся у світ Аеґону. Бурхливий океан населений русалками, грифонами, небезпечними морськими чудовиськами. Молода піратка Мерібет Вейн після смерті свого батька успадковує його корабель і має довести своє право бути капітанкою серед норовливого екіпажу.

📚 «Пітер Пен і Багряний Пірат», Джеральдін Мак-Коркран

Історія Пітера Пена розпочалася зі сцени: спершу п’єса, згодом повість. І вже на початку ХХ століття Дж. М. Баррі став одним із найуспішніших письменників Англії завдяки історії про хлопчика, який не хотів дорослішати. Як щодо продовження цієї історії від сучасної авторки?

1929 року Баррі передав усі авторські права на твори про Пітера Пена дитячій лікарні «Грейт-Ормонд-Стріт» у Лондоні. Відтоді кожна постановка п’єси чи продаж книжки приносила кошти на лікування дітей. Лише у 2004 році лікарня дозволила створити офіційне продовження класичної повісті. Після конкурсу серед авторів честь написати книгу дісталася Джеральдін Мак-Коркран. Так з’явився роман «Пітер Пен і Багряний Пірат», що продовжує магічну історію хлопчика з Небувалії та водночас відкриває нову сторінку у спадщині Баррі.

📚 «Довгий Джон Сілвер», Ксав’є Дорісон, Матьє Лоффре

Новий погляд на пірата, про якого ми вже чули, у вигляді графічного роману. Бандесіне «Довгий Джон Сілвер» переносить читачів у світ пригод, зрад і скарбів, створений у кращих традиціях франко-бельгійської школи коміксу. Леді Вів’єн після трирічної тиші отримує звістку від чоловіка-дослідника. Він стверджує, що відкрив загублене місто інків Ґайянакапак і потребує її допомоги, аби вивезти звідти неймовірні багатства.

Вів’єн вирушає на пошуки, зібравши загін небезпечних авантюристів. Серед них — легендарний Довгий Джон Сілвер, серед брутальних та підступних піратів у всьому світі він точно буде в числі перших. Шлях героїні пролягатиме через Амазонку, непрохідні джунглі та серце Нового світу, де герої стикаються з викликами, які врешті продемонструють ціну влади, свободи та людського життя.

📖 Серія «Світ звуження» («Поміж Злодіїв», «Однойменні», «Святий»), Едрієнн Янґ

Читайте серію бестселерів Едрієнн Янґ якщо хочеться відкрити для себе новий фентезійний світ та зануритися в атмосферу морської подорожі, таємниць і романтики. Тут йдеться про морських торговців, події відбуваються у водах Безіменного моря. Приквел до перших двох книжок серії зараз на передпродажу — роман «Святий», тут розповідається про життя капітана Сейнта, якому доводиться вибирати між особистим щастям та амбіціями.

📖 Читачів, які люблять історичну літературу та нонфікшн, зацікавлять книги Віктора Губарева, українського письменника-мариніста та дослідника історії піратства. Зокрема, біографії «Френсіс Дрейк. Життя та неймовірні пригоди королівського корсара» та «Генрі Морган. Хроніка життя адмірала піратів Карибського моря». Письменник також переклав українською мальописи про Джона Сільвера та численні класичні твори про піратів, включно з тими, які ми описували вище.

📖 У фентезійних творах, перекладених українською, також нерідко з’являються пірати. Хоч вони й не всюди фігурують як основні персонажі, ми все одно радимо познайомитися з надзвичайно атмосферними історіями від авторів сучасних бестселерів. Серед них: «Зруйнувати королівство» Александри Крісто, «Обитель помаранчевого дерева» Саманти Шеннон, «Тресс зі Смарагдового моря», Брендона Сандерсона, «Шрам» Чайни М’євіля (друга книга серії «Новий кробузон»), «Король-утікач» (друга книга серії «Сходження на трон») Дженніфер Е. Нільсен, «Танець вогненного моря» (друга книга серії «Мусаї») Е.Дж. Меллов.

Дитячі та підліткові історії про піратів

Пірати у молодіжній літературі, дитячих книжках нерідко постають карикатурними персонажами. Виходять і пізнавальні видання, що розповідають різні історичні цікавинки про піратів, доступно для юних читачів. Залишаємо кілька книжкових рекомендацій:

🌊 «Правдиві історії про піратів», Жак Жаб’є. Капітан Страх може все: полетіти на хвилі аж до Місяця, змагатися за звання власника найпишнішої бороди, плисти по морю у горіховій шкарлупі. Немає жодних перешкод для нашого героя, і він скористається цим на повну.

🌊 «Пірати Льодового моря», Фріда Нільссон. Події книжки розгортаються на одному з островів Льодового моря, де живе маленька дівчинка Сірі разом із батьком та сестричкою Мікі. На цих територіях слід боятися не холоду, а капітана Білоголова, що очолює банду жорстоких піратів. Вони починають викрадати місцевих дітей. Коли зникає Мікі, наша відважна героїня Сірі вирушає на пошуки сестри.

🌊 «Піратські історії», Маруся Щербина. Пригод у відпустці не уникнути, якщо ти живеш у веселій родині. Дівчинка Оля разом із батьками, братом та сестричкою зустрічають на пляжі справжніх піратів та згодом вирушають шукати скарби. Йти під вітрилами назустріч будь-яким несподіванкам і не боятися перешкод — це про наших героїв.

🌊Серія дитячих книжок «Банда піратів», Олівер Дюпен. До команди «Банди піратів» належать десятирічний Томас, капітан корабля «Чорний дракон», його сусід-розумник Віллі зі своєю сестричкою Марі та папуга Месьє Муді. На команду звалюються все нові й нові пригоди: вони і перетинаються зі славнозвісним «Летючим Голландцем», і полюють на скарби пірата Моргана, і шукають цінний діамант. Словом, маленькі читачі можуть зібрати на своїх поличках цілу колекцію книжок про цих надзвичайно симпатичних та хоробрих героїв.

В останні роки особливо помітний процес формування джентрифікованого образу пірата — харизматичної постаті, далекої від реальних морських розбійників минулого. Пірати, показані у сучасних творах, — це не стільки злочинці, скільки авантюристи, що всіляко демонструють свободу та непокору, а плавання у морі видається напрочуд романтичною справою. Мабуть, тому читачам так полюбилися історії про морські пригоди.