«Гумор та еротика — це особлива відповідальність у перекладі» — інтервʼю з перекладачкою «Неонових богів» Марією Маргуліс
Героїня інтервʼю: Марія Маргуліс, письменниця, перекладачка, авторка букблогу Reading Mary
Авторка: Катерина Булаєва, редакторка блогу Vivat
Кому сподобається новий любовний роман «Неонові боги», як у ретелінгу зробили так, що Персефона і Аїд мають здорові стосунки, чим відрізняється написання власної книжки та перекладацька робота, як перекладачеві не перетворити еротичні сцени на кринж і чому це насправді важко.
Про це редакторка блогу Vivat поговорила з перекладачкою «Неонових богів», а також письменницею, книжковою блогеркою та менеджеркою інстаграм-сторінки видавництва Vivat Марією Маргуліс.
На фото Марія Маргуліс
— Маріє, як ти стала перекладачкою роману «Неонові боги»?
— Я зацікавилася, коли почула що у Vivat є потреба в перекладачах. Зрозуміла, що можу бути корисною і написала відповідальній особі. Я тоді ще не працювала у Vivat, але раніше мене запрошували модерувати подію по «Пристрастям Олімпу», ретелінгу про Аїда та Персефону. І от коли я звернулася з запитом, що не проти зробити тестове на перекладача, мені запропонували, як відсилку на ту подію, інший ретелінг історії Аїда і Персефони — власне, «Неонових богів».
До цього я читала у Кейті Роберт інші роботи, але саме цю серію ні. І це зробило роботу над перекладом ще цікавішою.
— Це була твоя перша велика перекладацька робота? Маючи досвід письменницький і перекладацький, розкажи, будь ласка, як вони відрізняються.
— Я до того була перекладачкою на різних проєктах, але вони були не художнього характеру, за рідким винятком. А от такий масивний проєкт на переклад цілої художньої книжки — це було вперше.
Позаминулого року я писала свою книжку (роман «Біла кімната» вийшов 2024 року — прим. ред.), а минулого року — перекладала «Неонових богів».
Що в письменницькій і перекладацькій діяльності схоже — це те, що треба побудувати собі графік і бути дисциплінованою. З перекладацькою справою трішки легше, бо ти одразу наперед знаєш, який у тебе об’єм, чітко можеш собі порахувати, скільки слів або сторінок тексту за день треба зробити, щоб вкластися в дедлайн. Але і там, і там потрібна дисципліна. Кожного дня або декілька разів на тиждень сідаєш і робиш певний об’єм.
В обох випадках треба дуже багато копирсатися у словниках, шукати синоніми, добирати вирази, думати про те, як правильно формулювати. З перекладацькою справою легше, бо тобі не треба думати про те, що ти пишеш — тільки про те, як ти це пишеш.
Але при тому й складніше, бо коли ти пишеш власний текст і натикаєшся на якийсь момент, який не знаєш, як описати, ти завжди можеш його видалити, переписати, змінити, адаптувати під себе, відкласти на потім — що завгодно. А з перекладацькою справою такого нема: є оригінал — ти маєш його дотримуватися. І твоя задача — перекласти так, щоб зрозуміли місцеві читачі, українці, але при тому збереглася тональність оригіналу, метафори і так далі. І от це може бути проблемою. Особливо, коли мова про сленг, якісь неологізми, оказіоналізми або ідіоми, відповідників яким в українській мові або немає, або є, та цей вираз занадто інакше звучить. Ось в цьому складність.
Напевно, найстрашніший сон будь-якого перекладача — це гра слів. Тобі дуже пощастить, якщо у твоїй мові саме ці слова грають схоже, але частіше воно ніскілечки не збігається.
Мені пощастило, що в «Неонових богах» такої гри слів було мінімум. Але є книжки, які прямо багаті таким, і я не уявляю, як їх перекладають.
Банальна гра слів з території еротичних сцен — це coming, який і «кінчаю», і «приходжу», і «планую піти». Як часто в англомовній літературі обігрується момент, що це слово може двояко звучати. А у нас це в принципі різні вирази. Слава богу, тут обійшлося без такого.
— Ти в своєму блозі докладно розповідала про піджанри любовних романів, до якого з них можна віднести «Неонових богів»?
— Це еротичний любовний роман. Попри те, що він весь такий про нестандартні, скажемо, сексуальні практики, це книжка про здорові стосунки.
Я не вважаю цей роман темним, хоча у нього і така «темна» обкладинка й він є ретелінгом про темного бога. Але це ні в якому разі не dark-роман: там немає жорстокості, важких тем, він дуже легко читається, герої гарно ставляться одне до одного, а всі проблеми і нюанси вони проговорюють словами через рот.
Так, у них розкуті і дуже сексуально-наповнені стосунки, але менш здоровими вони від того не стають.
І хочу ще наголосити, що «Неонові боги» — це не фентезі. Тому що є такий місконцепт, ніби оскільки це ретелінг міфу, то книжка є міським фентезі. Ні, це помилкове судження. Там є одне малесеньке містичне припущення, яке займає буквально одне речення і практично ні на що не впливає. В романі немає ні міфічних створінь, ні магії. Те, що там персонажів звуть, як грецьких богів, і вони відіграють плюс-мінус ті самі ролі, що в грецькому пантеоні, справи не міняє. Імена богів там здебільшого грають як титули чи посади, які можна успадкувати чи навіть бути на них вибраними.
— Наскільки загалом цей ретелінг відходить від грецького міфу?
— У книзі описується сучасний світ: Олімп тут це не гора, а назва міста. Саме тому в книзі можна помітити не «на Олімпі», а «в Олімпі», що звучить трішечки дивно, ріже слух, але українською ми не кажемо «на місті», тому переклад має саме такий вигляд. На відміну від міфу, в якому Зевс організовує Персефоні та Аїду шлюб за домовленістю, а нетерплячий Аїд викрадає дівчину раніше часу, у цій книзі Персефона сама тікає до Підземного світу, в ролі якого в романі виступає Нижнє місто.
У деяких версіях міфу Аїд пропонує Деметрі чи Персефоні угоду, а в інших варіаціях домовленість не фігурує як така. В «Неонових богах» Персефона сама пропонує Аїду взаємовигідну угоду.
Ще за міфами Аїд є її дядьком, а Зевс, відповідно, батьком. Але в цьому ретелінгу такого немає — вони не родичі і сама втеча Персефони стається через те, що її збираються проти волі видати заміж за Зевса.
— Продовжи, будь ласка, речення «Книжка сподобається тим, хто…»
— Вона 100% сподобається шанувальницям і шанувальникам любовних романів та еротики, любителям ретелінгів, прихильникам тропу «сонечко та буркотун» і в цілому історій, де вона хороша дівчинка, а він — поганий хлопчик. І прихильникам книжок про здорові стосунки «Неонові боги» теж зайдуть.
Арт до спеціального видання Neon Gods англійською. Авторка ілюстрації Isabell Bartnicki
— Перейдімо до еротики: чому у нас часто при перекладі такої літератури еротичні сцени стають кринжовими?
— Бо в нас немає сталої лексики для опису еротичних сцен. В українській літературі еротика як така зустрічається, але не так вже і часто. І не так часто вона графічно описана, з термінами на позначення статевих органів. Це зазвичай евфемізми або щось штибу абстрактного «вони любилися».
Вся сучасна еротична література до нас останні 30 років, до вторгнення умовно, надходила через російські переклади. Українські видавництва майже не брали на переклад, як мені здається, еротичні любовні романи, написані саме сучасною мовою. Тільки останні кілька років це почало практикуватися.
Зараз таких книжок стає все більше і ми, по суті, знаходимося в розпалі процесу, де цей лексичний мінімум встановлюється. І ось у чому проблема: український читач не звик до цих слів — він звик їх бачити або російською, або англійською.
А другий момент — це сексизм. Бо якщо подивитися на синонімічний ряд для чоловічих статевих органів, то там ми знайдемо величезне різноманіття: буде варіація статевого органа і гумористична, і лайлива, і вихвальна, і зневажлива, й еротична — будь-яка. Якщо подивимося на прийнятні синоніми слів на позначення жіночих статевих органів, їх буде втричі менше й здебільшого вони будуть анекдотичними, лайливими або принизливими.
Тобто еротичних слів для опису жіночих статевих органів у нас майже немає. І зараз перекладачі намагаються їх знаходити або вигадувати.
Десь це вдається краще, десь гірше. Коли гірше, то у людей це викликає не збудження від прочитання, а сміх або зневагу, або й припідняті брови.
Одні перекладачі вдаються до специфічних термінів, які до цього ніхто ніде не вживав або вживав в анекдотах, тому воно, відповідно, звучить смішно. Інші, щоб відмежуватися, напевно, від таких евфемізмів, ідуть в анатомічні терміни, які ми чуємо тільки на уроках біології або на прийомі у лікаря. Маю на увазі слова типу «вульва», «піхва» і так далі.
Я проти обох цих підходів. Тому що перший, знову ж таки, викликає сміх, а не збудження. А другий — асоціацію з походом до гінеколога. Тож перекласти еротичні сцени в «Неонових богах» стало для мене задачею з зірочкою.
— А як ти сама в цій перекладацькій роботі старалась уникнути кринжу?
— Я спочатку дуже багато прогортала словників, шукала всі можливі синоніми. Опитувала знайомих: а які еротичні слова вони використовують, як називають чоловічі та жіночі статеві органи. І яких я тільки варіацій не почула. Звісно, для чоловічих геніталій їх було в рази більше — патріархальний світ дещо на цьому зациклений. З жіночими було важче.
Врешті я пішла шляхом найпрямішого перекладу, який мені здався найлогічнішим у даному випадку. Тобто, якщо там написано англійською «кицька», я перекладаю це як «кицька». Я не буду перекладати це як «розкішниця» чи «вульва» — двох цих крайнощів уникала. Я розумію, що навіть це слово деяким читачам буде різати вухо, але, по суті, з усього того, з чим я могла працювати, це було найадекватніше, плюс воно відповідало оригіналу. «Член» та «клітор» я перекладала відповідно як «член» та «клітор». Так, це з розряду анатомічних термінів, але саме ці слова вже настільки розповсюджені у повсякденній мові, що для них краще інших синонімів не шукати.
Можу сказати, що коли я бралася за переклад, то нервувала стосовно еротичних сцен, дуже боялася зробити кринжово. Я хотіла перекласти цей текст красиво, адекватно і гаряче.
Через це я навіть наперед шукала в тексті ці слова: коли вони вперше там згадуються і скільки загалом разів. Нарахувала, наприклад, що в оригіналі клітор згадується 27 разів. І зрозуміла, що у мене буде як мінімум 27 приводів відчувати особливу відповідальність.
Арт до спеціального видання Neon Gods англійською. Автор ілюстрації Syd Mills
В принципі, одна з причин, чому я зраділа, що мені запропонували саме цей проєкт — я побачила в ньому можливість долучитися до процесу формування цього еротичного словника, культури опису і перекладу еротичних сцен. І зрозуміла, що у мене є можливість зробити щось хороше. Так, було дещо нервово, бо звісно ж я боялася, що не впораюся. Але бажання долучитися перемогло. Бо я багато читаю такої літератури — в принципі, дуже люблю жанр любовного роману. І мені безмежно сумно, коли я чую, що якась класна історія була перекладена так, що люди, замість того, щоб відчувати відповідні емоції, сміялися або кринжували.
І, чесно, я задоволена результатом. Здавала цей переклад з відчуттям, що зробила все так, як потрібно. Над кожним словом я сиділа і продумувала, як використати його так, щоб воно звучало класно.
Й на етапі редагування я була непохитна: якщо редакторка, особливо в еротичних сценах і в жартах, щось міняла так, що мені не лягало на душу, я боролася, щоб знайти якийсь консенсус. Бо описи описами, думки думками, але гумор та еротика — це особлива відповідальність у перекладі.
Книжковий мерч до роману Кейті Роберт «Неонові боги» — закладинка від Vivat
— Мало синонімів до жіночих статевих органів — це про нерозвиненість культури жіночого задоволення?
— Так. Це прямий наслідок сексизму. Коли жіноче тіло, жіноча анатомія не сприймалися як щось гідне пари-трійки слів у словнику для позначення її насолоди, її пристрасті, її особливостей. Натомість у нас були тільки матюки або анекдотичні синоніми — щоб посміятися або обізвати когось «п**дою».
— Тоді можна сказати, що знайомство з хорошою еротичною літературою позитивно впливає на загальну сексуальну освіченість тих, хто її читає?
— Я б сказала, що це стосується романтичної літератури в цілому. Особливо сучасних творів, які написано за останні 5-7 років. Бо 20 і навіть 10 років тому було значно більше сексизму в любовних романах, і значно більше токсичності.
Зараз все ж таки дуже багато письменниць, які стараються демонструвати через свої книжки і здорові стосунки, і культуру згоди, і культуру рівноправ’я, цінування себе, свого тіла і так далі. От в «Неонових богах» мені це відчувалося.
— І наостанок про перекладацькі мрії: чи була якась книжка, яку ти читала англійською і думала, от якби перекладали, то я б хотіла це робити?
— У мене так співпало якраз — я читала книгу і подумала: «Господи, нашому ринку це дуже треба, я дуже хочу побачити ці книжки у нас».
І згодом Артем Літвінець (головний редактор видавництва Vivat — прим. ред.) якимось чином просто це відчув. Не знаю, яким чуттям — сьомим, восьмим, десятим? Коли Vivat придбав права на цей твір, він одразу запропонував мені проєкт на переклад. Я мало не застрибала від радості і одразу ж погодилася.
Але оскільки ця історія ще не анонсована видавництвом, назву її поки триматиму в секреті. Слідкуйте за анонсами Vivat — у відповідний час все розкажемо.
Дякуємо Марії за розмову та бажаємо успіхів. Дякуємо вам, що прочитали це інтервʼю, і нагадуємо, що «Неонових богів» Кейті Роберт можна замовити в інтернет-книгарні Vivat.
Більше цікавих статей