Порядок читання книг Джона Толкіна: Середзем'я та інші твори

«Насправді я гобіт, хіба що зросту не такого. Я люблю сади, дерева й немеханізоване фермерство; курю люльку, люблю просту добру їжу (не з холодильника), але терпіти не можу французьку кухню. Люблю візерунчасті жилети, і навіть у ці похмурі дні насмілююсь їх одягати. Полюбляю гриби (щойно з лісу). У мене простацьке почуття гумору — навіть прихильним до мене критикам воно спротивилося. Пізно лягаю спати й пізно встаю (аби тільки змога). Мало подорожую», — писав Джон Толкін в одному зі своїх листів. Та кожен, хто хоч трохи цікавиться літературою, зрозуміє, що такий самоопис — доволі скромний. Адже Джон Рональд Руел Толкін був людиною видатною.

Завдяки його письменницькому таланту книголюби отримали один з перших фентезі-творів і можливість дізнатися про та дослідити незабутнє Середземʼя. Автора трилогії «Володар Перснів» заслужено називають батьком епічного фентезі. Саме на його погляд на вигадані світи та епохи часто рівняються інші письменники, використовуючи встановлені фантастом закони жанру, спираючись на запропоновані ним фентезійні раси, прийоми письма тощо.

Пана Джона памʼятають не лише як обдарованого письменник, а й як люблячого, турботливого чоловіка й батька, доброго друга та загалом приємну, виважену людину. Він також мав неабияке обдарування до мов — викладав англосаксонську та англійську мови й англійську літературу в Оксфордському університеті. Професор Толкін обожнював філологію, займався перекладами з давніх діалектів і сам створював нові, штучні мови, зокрема, використовуючи їх у власних творах. Цікаво, що перша спроба, створити нову мову, сталася з ним у віці 13 років.

На фото Джон Рональд Руел Толкін

По собі автор лишив багату творчу спадщину — художні твори, прозові та поетичні, переклади, наукові роботи. І у цій статті для блогу Віват ми поговоримо про художні тексти автора й спробуємо розташувати книги Толкіна за порядком, зручним для поступового ознайомлення з його доробком.

Книжки про Середземʼя

Середземʼя — це континент, на якому відбуваються події вигаданого легендаріуму Дж. Р. Р. Толкіна. На континенті розташовані різні країни, їх населяють кілька рас — люди, гноми, ельфи, гобіти, енти та орки. Тут є магія, нею можуть бути наділені створіння, наприклад, представники певної раси, чарівники, а можуть — предмети. У Середземʼї Толкіна добрі, сміливі та чисті душею герої борються проти зла, що прагне залякати, викривити реальність і підкорити інших.

Назва Middle-earth походить від давньоанглійського слова middangeard і давньогерманського middangeard, що позначало місце, де живуть люди, — простір між небесами та підземним світом. Сам автор казав, що Середземʼя знаходиться не у вигаданому світі, а тут — на Землі. Однак описані в епічному циклі події відбуваються у вигадану епоху минулого, доісторичний час кілька тисяч років тому. При цьому історія Середземʼя, створена письменником, також має кілька епох (три і період до початку епох — Прадавні Часи).

Загальна мапа Середземʼя, створена Крістофером Толкіном у 1953 році для першого видання «Володаря Перснів»

Про Середземʼя є багато історій, деякі з них було видано за життя автора, інші — вже після його смерті. Велику частину доробку Толкіна про Середземʼя перекладено українською. Далі ми представляємо рекомендований порядок читання цих історій, що неспішно введе вас у лор і, сподіваємося, допоможе не втратити цікавість до Середземʼя. 

«Гобіт, або Туди і звідти»

За розповідями самого письменника, роман «Гобіт» зʼявився неочікувано, майже випадково. Професор був у себе вдома і займався перевіркою студентських робіт. В одній з них пан Джон побачив абсолютно чистий аркуш. Особливо не роздумуючи, він взяв та й написав на ньому: «У норі в землі жив гобіт». Тоді він не знав, що таке гобіт і чому він живе у норі, але хотів дізнатися. Так Толкін написав історію, яка, на його думку, могла сподобатися його дітям. У ній він використав деякі елементи з власної вигадки про світ Арди — частини майбутнього «Сильмариліона».

По ходу написання виявилося, що гобіти — це невисокі (60-90 см зросту) істоти, відмінною ознакою яких є ноги, вкриті густою вовною і з міцною підошвою, через що вони рідко носять взуття. Гобіти добродушні, люблять гарно поїсти. Не люблять незнайомців і завдяки своєму чудовому слухові та здатності швидко пересуватися й бути непомітними вчасно від них ховаються та вдало уникають небажаного спілкування. Живуть гобіти дійсно в норах — так називаються їхні домівки, часто вирубані в схилі гори, з багатьма кімнатами та унікальними круглими дверима.

«Гобіт, або Туди і звідти» (The Hobbit or There and Back Again, 1937) — це розповідь про гобіта Більбо Торбина, який цінує комфорт та не полюбляє всілякі авантюрні затії. Й якраз у такій його вмовляють взяти участь компанія гномів та чарівник Ґандальф Сірий. Вони просто благають напіврослика приєднатися до вилазки з метою повернути скарби, які у гномів вкрав дракон. Добросердний Більбо погодиться і багато разів пошкодує про це, адже на нього чекає зовсім не спокійна прогулянка, а сповнена небезпек пригода.

Крім оригінального роману про Більбо є ще мальована версія історії — «Гобіт. Графічний роман», яку створили Чарльз Діксон, Шон Демінґ. Також книгу екранізували — є серія з трьох фільмів за мотивами книжки Толкіна. Екранізація вийшла уже після фільмів за «Володарем Перснів», тому багато-хто і з романом «Гобіт, або Туди і звідти» знайомиться після епічної трилогії. Однак, ми рекомендуємо починати читання книжок про Середземʼя саме з «Гобіта». Це цікаве, пригодницьке фентезі, одиночна книга, тому з нею легко знайомитися з Середземʼям та захопитися ним настільки, щоб не розгубити бажання перейти до більш обʼємних текстів. Та й хронологія подій та порядок публікації творів, хоч і ненадовго, та збережеться.

Трилогія «Володар Перснів»

Наступною буде серія фентезі-романів про героїв, подвиги, могутній артефакт та епічну боротьбу добра зі злом — «Володар Перснів» (The Lord of the Rings).

У зачині цієї історії зʼясовується, що до рук Більбо Торбину випадково потрапив страшний і могутній артефакт — Перстень Влади. За ним полює Темний Володар Саурон, невблаганний повелитель Мордору, адже Перстень допоможе йому отримати абсолютну владу.

Єдиний порятунок для світу — знищення Персня. Його потрібно віднести з Ширу, батьківщини гобітів, до Ородруїну, де полум’я вулкана може позбавити світ від всесильного предмета. Це завдання Більбо довіряє своєму племінникові Фродо. Юний гобіт має подолати маршрут через весь континент і на цьому шляху він зустріне друзів та союзників, та при цьому й зіштовхнеться зі смертельними небезпеками.

А поки Фродо у компанії вірного друга Сема нестимуть перстень до Мордору, Середземʼя відчує наближення страшної війни. Інших героїв письменник поведе шляхом обʼєднання народів задля захисту світу від злих сил.

«Володар Перснів» — це трилогія, яку сам Толкін спочатку задумував як один величезний том, частину двотомника разом з «Сильмариліоном». Тож їх варто читати в послідовності — хронологія книг «Володар Перснів» така:

1. «Братство Персня» (The Fellowship of the Ring, 1954).
2. «Дві вежі» (The Two Towers, 1954). 
3. «Повернення короля» (The Return of the King, 1955). 

До написання цих книжок Джон Толкін взявся після великого успіху «Гобіта» й зі значним підбадьорюванням від видавців. Спочатку він пропонував до публікації деякі інші історії, зокрема й «Сильмариліон», однак видавець був переконаний, що ключем до успіху були гобіти. Тож Толкіна просили повернутися до розповіді про них. Пізніше письменник ділився: «Вони хотіли продовження. Але я хотів героїчних легенд і високого роману. Результатом став “Володар Перснів”».

Реакція на книжки тоді, у 1950-х, була неоднозначною. Роботи отримували поляризовані відгуки — від визнання їх шедевральними до скарг на те, що тексти нудні й затягнуті. Однак дуже примітним є коментар у The Sunday Times: «Світ поділяється на тих, хто вже прочитав “Володаря Перснів” і “Гобіта”, і тих, хто тільки збирається читати ці книги».

На початку 2000-х трилогію екранізували: фільми Пітера Джексона знову привернули увагу до творчості батька фентезі та жанру загалом.

«Пригоди Тома Бомбадила» та The Road Goes Ever On

Після читання трилогії про Перстень пропонуємо зробити короткий детур для трохи ближчого знайомства з гобітськими віршами та піснями й прочитати 16 поезій, зібраних у «Пригодах Тома Бомбадила» (The Adventures of Tom Bombadil and Other Verses from the Red Book, 1962), та тексти з пісенника The Road Goes Ever On: A Song Cycle (1967).

«Пригоди Тома Бомбадила» — це поетичні оповідки, які ближче знайомлять нас із творчістю гобітів і особистістю та попередніми пригодами загадкового Тома Бомбадила. Цей персонаж зʼявляється у «Братстві Персня», допомагає гобітам та навчає їх пісні-заклинання, а ще на нього не діють чари Персня. У збірці також знайдуться поезії, що зʼявляються у трилогії, наприклад, вірш про чоловіка з Місяця, який Фродо Торбин розповідає у таверні «Гарцюючий поні».

За лором Середземʼя, авторство частини віршів з цієї збірки належить Більбо Торбину та Семвайзу Ґемджі. У реальності ж поезії було зібрано до єдиного видання після прохання від тітки Толкіна, яку захоплювала постать Тома: вона запитала у Джона, чи не міг би він написати про Бомбадила книгу, яка б стала доступним різдвяним подарунком. Українською «Пригоди Тома Бомбадила» можна прочитати у книзі «Сказання з Небезпечного Королівства», де ви знайдете також короткі історії, що не відносяться до Середземʼя.

А ще у процесі додаткового дослідження поетичного спадку, повʼязаного з гобітами, можна звернути увагу на англомовну збірку The Road Goes Ever On: A Song Cycle. Вона містить слова пісень і ноти: вірші написано Дж. Р. Р. Толкіном, а музику — Дональдом Сванном. Свою назву книга отримала від першої пісні, «Дорога йде все далі й далі» або «Дорога триває вічно», що її співає у книгах Більбо. До речі, переклад цієї пісні українською зробила поетеса, літературознавиця та перекладачка Олена О'Лір.

«Діти Гуріна»

Оскільки ми вже кілька разів згадали тут «Сильмариліон» і те, що сам письменник колись давно задумував його, як наступну книгу після «Володаря Перснів», ви могли очікувати, що порядок книг Толкіна продовжить саме вона. Однак під час свого дослідження ми виявили, що деякі толкіністи цілком обґрунтовано радять читати наступними «Дітей Гуріна» (The Children of Húrin, видано 2007) й вирішили пристати на цю пропозицію.

Нас переконали і, думаємо, вас переконають такі аргументи:

• Роман «Діти Гуріна» за обсягом трохи коротший за «Гобіта». Так, оповідання про ті ж події також вміщене в «Сильмариліоні», однак у ньому історію подано стисло, немає багатьох подробиць, діалогів.
• Цей текст за складністю десь посередині між «Гобітом» і «Володарем Перснів», тож стане гарною проміжною точкою між трилогією та монументальною роботою Толкіна, що нею є «Сильмариліон».
• Оповідь дійсно цікава та драматична. В «Дітях Гуріна» ви дізнаєтеся більше про попередника Саурона, лиходія Морґота, і злого батька драконів Середземʼя Ґлаурунґа. Сюжет містить не лише пригоди, а й багато трагічних поворотів.

Історія розгортається у Першу епоху Середземʼя, задовго до подій «Гобіта» (що відноситься до Третьої епохи). Передумови до трагічних доль нащадків Ґуріна полягають у його увʼязненні Темним Володарем Морґотом. Після великої битви чоловік потрапляє в полон до Морґота, той намагається переманити його на свій бік, а коли це не вдається, лиходій проклинає родину великого героя. Схований у землях ельфів син Ґуріна, Турін, стає сильним відважним воїном. За його відсутності вдома народжується й зростає ще одна дитина Ґуріна — дівчинка Нієнор. Та прокльон Морґота переслідуватиме їх обох багато років аж до гіркої розвʼязки твору.

Толкін почав писати цю розповідь ще у 1910-х роках, але завершеної версії за життя письменника так і не зʼявилося. Після смерті автора його син Крістофер обʼєднав записи батька у єдину історію — так роман побачив світ окремим виданням у 2007 році. 

«Сильмариліон»

«Сильмариліон» (The Silmarillion, 1977) для Джона Р. Р. Толкіна був роботою цілого життя. Та видана вона була вже посмертно: у 1977 році тексти підготував до публікації Крістофер Толкін, послуговуючись прижиттєвими задумами батька. Як зазначає у своїй інструкції до читання книг про Середземʼя, опублікованій на UAGeek, Данило Судин: «Крістофер згодом шкодував, що видав “Сильмариліон” 1977 р., адже опісля він знайшов низку чорновиків, які виявилися новішими версіями тих чи інших історій». Проте рішення зробити з розрізнених чернеток цілісну книгу шляхом віднайдення найактуальніших версій, редагування записів Джона та подекуди дописування виявилося вдалим. «Сильмариліон» таки дійшов до читачів, як того сподівався за життя автор, та віднайшов відгук у них, ставши основоположною для розуміння міфології, законів, історії Середземʼя книгою.

На фото Крістофер Толкін

Ще на додачу до історії видання доцільно привести цікавий факт: Джон Толкін задумував цю роботу збіркою міфів, що існує й у його вигаданому часопросторі. За лором, автором багатьох текстів був ельфійський мудрець та хроніст Пенголод Мудрий, а укладав та редагував їх Більбо Торбин.

Отже, в «Сильмариліоні» розповідається про зародження й розвиток толкінівського світу. Описані в цих оповідках події здебільшого передують розгортанню Війни за Перстень з трилогії «Володар Перснів». Книга складається з 5 частин: 

• у першій, «Айнуліндале», йдеться про те, як було створено цей світ — Арду, те, як і ким було порушено гармонію, в результаті чого у світі зʼявилося зло;
• у другій, під назвою «Валаквента», на читача чекає пояснення ієрархії божественних сил;
• третя, «Квента Сильмариліон», містить історії про Сильмарили — дорогоцінні камені, що несуть у собі світло Дерев валарів: читач дізнається про їхнє створення, боротьбу за Сильмарили та їхню втрату (Перша епоха);
• у «Акаллабет», четвертій частині «Сильмариліону», розповідається про падіння великого острівного королівства Нуменор наприкінці Другої епохи;
• пʼята — «Про Персні Влади та Третю епоху» — відповідно до назви коротко описує перебіг Війни за Перстень.

«Сильмариліон» — це не легке читання. Крім того, що книга містить великий масив важливої інформації, вона ще й сповнена таких любих Толкіну власних назв: імена, географічні назви, найменування історичних подій у автора дуже важливі й практично завжди щось означають. Видатний мовознавець і свою фентезі-реальність будував на фонетиці та етимології слів, що часто зʼявлялися раніше, ніж ставали назвами чогось / когось. Толкін навіть створив «Путівник перекладача» (Guide to the Names in The Lord of the Rings), в якому пояснював значення власних імен у своїх текстах та особливості роботи під час їхнього майбутнього перекладу. Тож читати «Сильмариліон» доведеться вдумливо, роблячи помітки та повертаючись до тексту за потреби.

«Берен і Лутієн»

Після ознайомлення з їхніми короткими версіями у «Сильмариліоні» пропонуємо повернутися до читання трьох «Великих сказань» Прадавніх Часів. Якщо ви дотримувалися наданих тут рекомендацій про те, в якому порядку читати Толкіна, то вже знайомі з сюжетом «Дітей Гуріна». Наступними пропонуємо взяти «Берена і Лутієн» та «Загибель Ґондоліна». Обидві ці книги є реконструкціями, створеними Крістофером Толкіном на основі уривків, чернеток, інших прозових та поетичних творів батька.

«Берен і Лутієн» (Beren and Luthien, видано у 2017) — це епос про кохання смертного Берена і ельфійки Лутієн. Берен до безтями закохується у дочку ельфійського короля й хоче одружитися з нею. Проте батько не готовий віддавати Лутієн за смертного, тому ставить хлопцеві умову: дозвіл на шлюб закохані отримають, якщо Берен здобуде для короля потужний магічний артефакт — корону лиходія Морґота, інкрустовану каменями Сильмарилами.

Події епічної повісті «Берен і Лутієн» розгортаються в Першу епоху Середземʼя, при цьому відголоски їхнього легендарного кохання досягають Третьої епохи — сюжетна лінія про Араґорна та Арвен у «Володарі Перснів» має багато схожого.

Знімок Джона та Едіт Толкінів

Перші чернетки історії Берена й Лутієн Джон Толкін написав у 1917 році, невдовзі після повернення з фронтів Першої світової війни та одруження. В образах головних героїв — чарівної ельфійки та звичайного смертного — письменник втілив дружину Едіт Мері Бретт і себе. За заповітом Толкіна, на надгробку його з Едіт могили викарбувано «Берен» і «Лутієн». А син письменника та упорядник окремого видання «Берен і Лутієн», Крістофер, присвятив його своїй дружині.

«Загибель Ґондоліна»

«Загибель Ґондоліна» (Fall of Gondolind, видано 2018) — це збірка текстів Дж. Р. Р. Толкіна, повʼязаних сюжетом про падіння величного прихованого міста ельфів, укладена його сином Крістофером і доповнена коментарями. Це найдавніша історія з легендаріуму: вперше пан Джон взявся за написання приблизно у 1916 році, перебуваючи у відпустці, коли був солдатом у Першій світовій війні. Той варіант тексту досі лишається єдиною повною розповіддю про знищення міста. І водночас це остання книга, підготована до видання Крістофером, який помер у 2020 році.

Ця міфопоетична оповідь відноситься до Першої епохи Середземʼя. За сюжетом, Туор, звичайний смертний, ведений волею могутнього Володаря Вод — божества Ульмо — вирушає на пошуки схованого ельфійського міста Ґондолін. Він має попередити ельфів про небезпеку: величне зачароване поселення вабить захопницькі амбіції лиходія Морґота. Та загроза, про яку застерігає герой, не видається дуже реальною: Ґондолін має бути добре захищеним завдяки маловідомому розташування і неприступним стінам. Однак зрада таки приведе до міста нищівну навалу навалу драконів, орків і балрогів — Ґондоліну судилося падіння.

Після читання «Загибелі Ґондоліна» книжки про Середземʼя, видані українською, закінчаться: на момент написання цієї статті подальші видання ще не перекладено, їх можна читати мовою оригіналу. Проте це може змінитися, адже видавництво «Астролябія» оголосило своєю метою видати українською весь доробок Толкіна.

«Незавершені оповіді Нуменору і Середзем'я» та «Падіння Нуменора: та інші оповіді з Другої Епохи Середзем'я»

Закінчивши з історіями, що відносяться до Першої епохи толкінівського легендаріуму, пропонуємо перейти до ближчого ознайомлення з подіями Другої та Третьої.

Зробити це можна зі збірками текстів Толкіна «Незавершені оповіді Нуменору і Середзем'я» (Unfinished Tales of Númenor and Middle-earth, 1980) та «Падіння Нуменора та інші оповіді з Другої Епохи Середзем'я» (The Fall of Numenor: And Other Tales from the Second Age of Middle-Earth, 2022). 

Це вже тексти не для початківців, для досвідчених читачів-толкіністів, адже з ними на вас чекає глибше пірнання у творчість письменника — дані книги містять мінімально відредаговані та доповнені коментарями оригінальні тексти Джона Толкіна: 

• Книга «Незавершені оповіді Нуменору і Середзем'я» вийшла 1980 року під редакцією Крістофера Толкіна. У ній зібрано короткі оповіді походження Ґандальфа та інших магів, розповідь про смерть Ісілдура і втрату Персня Влади, легенду про заснування королівства Роган, а також єдину історію, події якої розгортаються в Нуменорі до його падіння, — про Алдаріона і Ерендіс.
• «Падіння Нуменора та інші оповіді з Другої Епохи Середзем'я», видана 2022 року (до виходу першого сезону серіалу «Володар перснів: Персні Влади») під редакцією Браяна Сіблі, містить тексти, які охоплюють заснування, історію та руйнування землі Нуменор, кування Перснів Влади й Останній Союз проти Саурона. Багато інформації для цієї книги укладач взяв з тих же «Незавершених оповідей», «Сильмариліона», а ще «Історії Середземʼя» та «Природи Середземʼя», які ми згадаємо далі. Цінність «Падіння Нуменора» у тому, що Сіблі розташував події в хронологічному порядку, це зробило інформацію легшою для сприйняття.

При цьому залишаємо на ваш розсуд порядок ознайомлення з цими книгами (або вибір читати лише одну з них) і регулювання інтенсивності вашого занурення в Другу та Третю епохи з ними, адже у своїй рецензії на «Падіння Нуменора: та інші оповіді з Другої Епохи Середзем'я» автор блогу «гобіт, гном та Самотня гора» пан Ігор застерігає: «В своїх умовах пан Браян зробив чудову роботу і включив всі можливі матеріали з історії Другої епохи Середзем’я в один не надто великий том (хоча й я, можливо, в деяких моментах вчинив би інакше). Але я точно не раджу вам читати “Падіння Нуменору”, наприклад, після “Незавершених сказань”. Між цими книгами треба витримати певну дистанцію — півроку, а то й рік і більше».

«Природа Середземʼя» та «Історія Середзем'я»

Якщо наша розповідь про послідовність книг Толкіна, присвячених Середземʼю, завела вас аж сюди, думаємо, ви серйозно налаштовані прочитати їх усі. Тому далі за планом — надзвичайно глибоке занурення у світ та хід думок батька фентезі: книга «Природа Середземʼя» (The Nature of Middle-earth, 2021) і 12-томник «Історія Середзем'я» (The History of Middle-earth, 1983-1996).

«Природа Середземʼя» — одна з новіших збірок текстів Дж. Р. Р. Толкіна, що розʼяснюють закони, особливості світу, розповідають про тих, хто його населяє. У цій книзі на вас чекає розгляд багатьох тем: від географії земель, особливостей безсмертя ельфів до того, хто з рас Середземʼя носить бороди і чому. Замітки та роздуми пана Джона упорядкував у цьому виданні один з найвідоміших дослідників його творчості — Карл Ф. Гостеттер.

«Історія Середзем'я» — серія з 12 книг, у якій Крістофер Толкін зібрав різні не видані раніше чернетки батька. Якщо «Сильмариліон» — це канон, то багато вміщених тут текстів можна вважати протоканоном. За ними можна простежити зміни в легендаріумі Середземʼя, дізнатися багато цікавих подробиць, краще осягнути, яку монументальну роботу проробив Джон Толкін за своє життя. До серії входять:

1. «Книга Втрачених сказань» (The Book of Lost Tales, part 1, 1983);
2. «Книга Втрачених сказань» (The Book of Lost Tales, part 2, 1984)
3. «Балади Белеріанда» (The Lays of Beleriand, 1985);
4. «Улаштування Середзем'я» (The Shaping of Middle-earth, 1986);
5. «Втрачений шлях та інші історії» (The Lost Road and Other Writings, 1987);
6. «Повернення Тіні» (The Return of the Shadow; «Історія Володаря Перснів», том 1, 1988);
7. «Зрада Ізенгарда» (The Treason of Isengard; «Історія Володаря Перснів», том 2, 1989);
8. «Війна персня» (The War of the Ring; «Історія Володаря Перснів», том 3, 1990);
9. «Саурон переможений» (Sauron Defeated; «Історія Володаря Перснів», том 4, 1992);
10. «Перстень Моргота» (Morgoth's ring, 1993);
11. «Війна самоцвітів» ( The War of the Jewels, 1994);
12. «Народи Середзем'я» (The Peoples of Middle-earth, 1996).

І ще є 13-й том — алфавітний покажчик, що допоможе з розумінням, про кого йдеться в тій чи іншій історії, адже Толкін міг змінювати імена персонажів в ході роботи.

«Листи Дж. Р. Р. Толкіна» та «Дж. Р. Р. Толкін. Біографія», Гамфрі Карпентер

Як завершення збору інформації про Середземʼя та плавний перехід до іншої частини спадку Толкіна, пропонуємо взяти до рук книгу листів письменника або / та його біографію від Гамфрі Карпентера.

У книзі «Листи Дж. Р. Р. Толкіна» (The Letters of J. R. R. Tolkien, 1981) Карпентер за сприяння Крістофера Толкіна зібрав епістолярний спадок пана Джона. У виданні представлено листи до дружини та дітей, професійні послання як професора англосаксонської мови й як письменника — до видавців, та ті, що мають найбільшу цінність для фанатів Середземʼя, — листи про влаштування цієї реальності й легендаріум. У даних записах знайдеться багато цікавих фактів та роздумів автора, що не зʼявляються у інших виданнях.

Листи Дж. Р. Р. Толкіна» наразі українською не перекладено, однак українське видання його біографії, теж написаної Гамфрі Карпентером, вже є.

Книга «Дж. Р. Р. Толкін. Біографія» (J.R.R. Tolkien: A Biography, 1977) охоплює юність Толкіна, його участь у воєнних діях під час Першої світової, роботу над Середземʼям, вихід та успіх «Гобіта», «Володаря Перснів», а також роботу професора в Оксфордському університеті, його любов до мов. Книга завершується описом останніх років життя письменника.

Художньо-літературний спадок Толкіна поза Середземʼям

Ознайомившись з біографією Дж. Р. Р. Толкіна, ви, напевне вже знаєте, що його творчість аж ніяк не обмежувалася історіями про гобітів, ельфів та персні. Хоча це і була величезна її частина, Толкін ще створив значний обсяг творів поза межами цієї легендарної сфери. У його доробку є дитячі оповідання, поезія, переклади середньовічних текстів і навіть сатирична література.

Навіть шанувальники творчості автора часто не знають про ці його твори, адже за життя вони публікувалися в журналах, потім відправлялися в архів, поки Крістофер Толкін чи інші редактори не віднаходили їх і не пропонували до друку.

У цій частині матеріалу хронологія книг Толкіна відійде на другий план, ми поділимо видання за жанрами та розповімо окремо про дитячі оповідання, твори, засновані на старовинних текстах тощо.

Книги для дітей

Разом із дружиною Едіт пан Джон виховав чотирьох дітей. Він був турботливим, уважним та грайливим батьком, який старався зробити дитинство Джона Френсіса, Майкла, Крістофера та Прісцілли щасливим. Саме для своїх дітей він першопочатково створював чарівні казки — щоб розважати малечу й читати історії на ніч.

Родина Толкінів у 1940-х роках

Цікаво, що ще в дитинстві Крістофер дуже уважно слухав оповідки батька й за потреби вказував на нестиковки. У вступі до ювілейного видання «Гобіта» Крістофер писав: «Він також згадував, що я (тоді мені було від чотирьох до п’яти років) дуже переймався дріб’язковою послідовністю в розгортанні історії і що якось я перебив його: “Минулого разу ви сказали, що вхідні двері Більбо були синіми, а в Торіна була золота китиця на капюшоні, але ви щойно сказали, що вхідні двері Більбо були зеленими, а китиця на капюшоні Торіна була срібною”; у цей момент мій батько пробурмотів: “От клятий хлопчина”, а потім почимчикував через кімнату до свого столу, щоб зробити нотатку».

Тут ми хочемо згадати три книги Толкіна для молодшої аудиторії, всі їх вже видано в Україні.

«Пан Щасливець»

У дитячій повісті «Пан Щасливець» (Mr. Bliss, видано 1982) розповідається про пана, який щойно придбав свій перший автомобіль і вирушає на ньому в гості до друзів. Проте на шляху Щасливця постають різноманітні оказії — перешкоди на дорозі, неприємні сусіди, розлючені крамарі й навіть трійко ведмедів. 

Цю історію, як кажуть, письменник створив на основі свого власного досвіду як водія першої машини, придбаної у 1930-х роках. Він власноруч ілюстрував казку і пропонував видати її наступною після «Гобіта», однак через малюнки друк виявився задорогим, тож книга вийшла вже посмертним виданням у 1982 році.

Збірка «Сказання з Небезпечного Королівства»

Видання «Сказання з Небезпечного Королівства» (Tales from the Perilous Realm, опубліковано 1997) вже згадувалося у цій статті, коли ми говорили про «Пригоди Тома Бомбадила». Однак, крім гобітських віршів, ця збірка також містить твори для дітей і філософські оповідання:

• «Ровенрандом» (Roverandom, написано 1925) — дитяча казково-фентезійна повість про песика Ровера, якого в покарання за образу чарівника переторюють на іграшку. 
• «Фермер Джайлз із Гема» (Farmer Giles of Ham, 1949) — оповідка про фермера, який живе в країні казкових велетнів та драконів. Він неохочий і випадковий герой, який хотів би насолоджуватися звичайним розміреним життям, однак ненароком відганяє від свого селища велетня й стає відомим.
• «Коваль із Великого Вуттона» (Smith of Wootton Major, 1967) — філософська казка про сина коваля, який ковтає зірку, що дозволяє йому потрапити та мандрувати Країною Фей неушкодженим.
• «Листок пана Дрібнички» (Leaf by Niggle, 1945) — алегоричне оповідання про художника, одержимого однією картиною, яку він, здається, ніколи не може завершити. Цей твір називають одним з найособистіших для автора, адже алегорія добре зрозуміла: пан Дрібничка — це Толкін, а картина — міфологія Середземʼя.

Також видання «Сказання з Небезпечного Королівства» включає додаток — есей «Про чарівні казки», в якому Толкін розмірковує про засади жанру та власної творчості.

«Листи Різдвяного Діда»

«Листи Різдвяного Діда» (The Father Christmas Letters, 1976) — це збірка листів, які Джон Толкін писав та відправляв своїм дітям на Різдво з 1920 до 1943 року. Він писав їх від імені Різдвяного Діда, який живе на Північному полюсі. Часом додавав приписки від Білого Ведмедя чи Ілберета Ельфа. Ці листи містили дивовижні історії з різдвяною атмосферою: «Як північні олені зірвалися з прив’язі й порозкидали подарунки по всій околиці; як безталанний Білий Ведмідь видерся на крижаний полярний шпиль і гепнувся звідти на будиночок Різдвяного Діда, провалившись крізь дах; як той Ведмідь розбив Місяць на чотири шматки, і через це Місячанин упав із неба в Дідів садок; як велися війни з полчищами капосних гоблінів, котрі жили в печерах під будинком».

Послання рясно ілюстровані малюнками Північного полюса, білих ведмедів та різних пригод. Для видання окремою книгою листи упорядкувала друга дружина Крістофера Толкіна — Бейлі Толкін.

Сатиричне фентезі: «Фрагменти Бовадію»

Окремо тут розповімо «Фрагменти Бовадію» (The Bovadium Fragments, опубліковано 2025) — це коротке сатиричне фентезі, яке Джон Толкін писав у 1950-1960-х роках. Ідея цієї історії виникла внаслідок суперечки щодо планування, що спалахнула в Оксфорді наприкінці 1940-х років. Спочатку це була оповідка для власної розваги, в якій одначе проглядається гостре засмучення професора через зростання кількості автомобілів у місті, що порушувало спокійний уклад життя, якому він надавав перевагу.

«У той час як вчені вивчають фрагменти, виявлені під час археологічних розкопок у Бовадії, кілька документів, написаних двома мовами, розкривають таємниці цього стародавнього місця, які століттями лежали поховані. Очевидно, колись давно в сусідньому Вакципраті виник Демон, який своєю хитрістю винайшов огидні машини, які він назвав Моторами. Мешканці Бовадії спочатку захопилися цими машинами, але незабаром стали їхніми рабами; і оскільки дороги були сповнені заторів, а місто забруднене їхніми вихлопами, кінець Бовадії був близький», — сказано в анотації роману.

Цей твір 60 років залишався прихованим, його опублікували лише нещодавно — восени 2025 року.

Художні переклади й перекази давніх текстів

Мовами Джон Толкін захопився ще у школі, коли зразу почав опановувати зразу кілька — латину, грецьку, валлійську, давньофінську, давньонорвезьку, готську. Згодом він став філологом та професором у Лідському, а потім Оксфордського університетах. Знання давніх мов науковець застосовував не лише в роботі, а й у творчості. Його перу належить низка перекладів давніх текстів, переказів та заснованих на них творів. 

Далі згадаємо кілька з них, починаючи з виданих українською.

«Сер Ґавейн і Зелений Лицар, а також Перлина і Сер Орфео»

Видання «Сер Ґавейн і Зелений Лицар, а також Перлина і Сер Орфео» містить переклади середньовічних англійських поем. Воно вийшло після смерті автора, до друку книгу підготував його син Крістофер. Під обкладинкою знаходимо три тексти з коментарями:

1. «Сер Ґавейн і Зелений Лицар» (Sir Gawain and the Green Knight) — переклад алітераційної поеми невідомого автора, оригінальний текст відносять до XIV століття. Це лицарський роман, в якому розповідається про пригоди та випробування, які проходить сер Ґавейн, племінник короля Артура.
2. «Перлина» (Pearl) — поема, в якій розповідається чоловіка, який йде на цвинтар, щоб оплакати смерть своєї маленької доньки, яку він втратив, немов перлину в траві. Оригінал також створено анонімним автором наприкінці XIV століття.
3. «Сер Орфео» (Sir Orfeo) — переклад середньоанглійської лицарської поеми (у деяких джерелах — бретонський лай) XIII–XIV століть, в якому переповідається історія короля Орфео, який рятує свою дружину від короля фей. Оповідь є сумішшю грецького міфу про Орфея з кельтською міфологією та фольклором про фейрі.

«Легенда про Сіґурда і Ґудрун»

До книги «Легенда про Сіґурда і Ґудрун» (The Legend of Sigurd & Gudrún, видано у 2009) увійшли поеми, засновані на давньоскандинавському епосі. Час написання текстів Толкіном — невідомий, уже після його смерті Крістофер відшукав чернетки батька та сформував із них книжку, додавши власні коментарі й примітки.

«Нова пісня про Вольсунґів» та «Нова пісня про Ґудрун» — це версії історії, засновані на поезії Норвегії та Ісландії, відомої як «Старша Едда», а також пізнішій «Сазі про Вельсунгів», в якій поєднано прозу та вірші. Для своїх творів Дж. Р. Р. Толкін використовував віршовану форму коротких строф.

З «Пісні про Вольсунґів» читач дізнається про долю Сіґурда — великого героя, вбивці дракона Фафніра. Описано його зустріч та заручини з валькірією Брюнгільд, прихід до двору великих князів, яких називали Ніфлунгами, братання з ними й кохання до чарівної Ґудрун, а також розбрат, що призводить до загибелі героя. У «Пісні про Ґудрун» розповідається про її долю після смерті Сіґурда та випробування, які персонажці судилося пройти.

«Падіння Артура»

«Падіння Артура» (The Fall of Arthur, видання 2013) — це незакінчена поема Толкіна, базована на легенді про Короля Артура. Написано її алітераційним віршем і вважається, що саме в «Падінні Артура» автор показує найвищу майстерність у цій формі викладу. Точно не відомо, але припускають, що Джон Рональд Руел працював над поемою у 1930-х, повертався до неї у 1950-х, однак інші проєкти потребували його уваги, тож текст так і лишився незавершеним. Попри це, у 2013 році його було опубліковано разом з есе Крістофера Толкіна про контекст та композицію поеми. Українське видання від «Астролябії» — двомовне: з паралельною подачею оригінального тексту (стилізованого професором Толкіном під давньоанглійську мову) та перекладу.

У збереженому фрагменті поеми йдеться про останній похід короля Артура. Оповідь починається з того, що герой повертається додому з походу і виявляє: поки він був відсутній при дворі багато чого змінилося. Його королева Ґвіневер мала роман з лицарем Ланселотом і цей факт призводить до руйнування лицарського товариство Круглого Столу. Ще один лицар, Мордред, планує зрадити Артура й хоче сам стати королем. 

«Беовульф», «Битва при Мальдоні» та інші не перекладені українською

А ось ще кілька робіт письменника, які поки що не отримали українського перекладу:

• «Історія Куллерво» (The Story of Kullervo, видано 2015). Переказ оповіді з фінського епосу «Калевала» вважається першим прозовим твором Толкіна, який до того часу писав поезію. Захоплений фінським епосом у 1913-1914 році молодий автор, як пише в рецензії на цей твір письменниця та колумністка Елізабет Греем, «почав перекладати та адаптувати одну частину “Калевали”, що його особливо привабила: історію юного Куллерво, нещасного хлопчика, який, здається, знищує все, до чого торкається».
• «Беовульф» (Beowulf: A Translation and Commentary, Together with Sellic Spell, опубліковано 2014). Прозовий переклад ранньосередньовічної епічної поеми «Беовульф» зі староанглійської на сучасну англійську, над яким Толкін працювавав у 1920-х роках. Видано його було посмертно, під однією обкладинкою з «Селлікське заклинання» — коротким текстом, в якому автор спробував реконструювати народну казку, що лежить в основі перших 2000 рядків давньоанглійської поеми «Беовульф». 
• «Балада про Аотру та Ітрун» (The Lay of Aotrou and Itroun, 1945, видано 2016). Це поема, в якій оповідається про подружжя бретонської знаті, які звертаються до відьми, бо мріють мати дітей. Твір засновано на відомій бретонській баладі «Лорд Нанн і Корріган», а імена пари — це бретонські слова на позначення «лорд» та «леді».
• «Битва при Мальдоні» (The Battle of Maldon: together with The Homecoming of Beorhtnoth, видано 2023). Книга містить прозовий переклад фрагмента давньоанглійської поеми про реальну битву між англосаксами та вікінгами, що відбувалася наприкінці X століття. А також авторське продовження від Толкіна у вигляді віршованого діалогу — «Повернення додому Беорхтнота, сина Беорхтельма», яке він написав у 1930-х роках.

Більше поезії: тритомне «Зібрання віршів Дж. Р. Р. Толкіна»

А завершити розповідь про доробок Толкіна у художній літературі ми хочемо нещодавнім великим виданням поезії у трьох томах — «Зібранням віршів Дж. Р. Р. Толкіна» (The Collected Poems of J.R.R. Tolkien, 2024), редакторами якого виступили Крістіна Скалл та Вейн Г. Хаммонд.

У цих книжках, які зазвичай продаються набором, на читача чекають понад 200 віршів. Принаймні 77 з них ніколи раніше не публікувалися. До видання включено поезії, повʼязані з Середземʼям, уривки згаданих тут раніше поетичних перекладів пана Джона, як, наприклад, «Падіння Артура», твори, натхненні його життєвим досвідом. У інформації від видавця зазначено: «Найдавніший твір у цій збірці, написаний для його коханої, датується 1910 роком, коли Толкіну було вісімнадцять. За роки навчання в Оксфорді з'явилося більше віршів, деякі з яких були дуже складними та ексцентричними. Ті, що він написав під час Першої світової війни, в якій він служив у Франції, як правило, стосуються не окопів та битв, а життя, втрат, віри та дружби, його туги за Англією та дружини, яку він залишив».

Крім поезій, іноді поданих в кількох варіантах, у книзі також є розгорнуті коментарі й пояснення. Тритомник українською ще не перекладено.

Дж. Р. Р. Толкін досі лишається одним із найпопулярніших авторів у світі. Цікавість любителів фентезі до його книг про Середземʼя й цікавість прихильників давніх текстів та філологів до його інтерпретацій не спадає. Дитячі книжки письменника досі можуть захопити малечу й стати гарним подарунком до свят. Якщо раніше ви глибоко не цікавилися творчістю цього автора, сподіваємося, ця стаття дасть вам натхнення до читання його книжок.