Магія зимових свят: Різдво та різдвяні традиції у світовій літературі

Авторка: Яна Кубишкіна, копірайтерка в інтернет-книгарні Vivat

Різдво — це сакральне свято, що сповнює серце теплими почуттями та єднає у затишку й радощах людей, які вірують і не вірують. Вбрані колядники вже порадували сусідів дзвінким співом і зібрали солоденькі подарунки. Господарі й господині зготували кутю. А редакція блогу Vivat підготувала матеріал, у якому ми дослідимо, які сюжети розгортають письменники у декораціях свята, чим відрізняються традиції літературного Різдва у різних частинах світу та крізь яку трансформацію пройшло християнське торжество в українській культурі.

Зі святом повʼязаний масив традицій і обрядів, що різняться від регіону до регіону, відтак Різдво в літературі залишає великий відбиток, про що ми сьогодні й поговоримо. У тексті ви також знайдете книги про Різдво, що допоможуть пізнати це свято і відчути його атмосферу навіть у складні часи.

Література і формування уявлень про Різдво

Існують різні версії того, коли святкування Різдва почало ставати важливою частиною загальнолюдської культури. Торжество крокує поруч з цивілізацією вже століттями, зазнаючи великих трансформацій, однак зберігаючи свою важливість. Обряди та традиції неабияк змінювались: з карнавального хаосу Середньовіччя святкування прийшло до Різдва родини, у якому головне значення надається сімейному теплу й більш спокійному уславленню народження Ісуса.

Різдвяна література відіграє не останню роль у тому, з якими образами, мотивами й символізмом асоціюється це свято. Крізь сюжети у декораціях урочистості письменники й письменниці затверджують важливі цінності милосердя, прощення й співчуття. Однак, звісно ж, без політичного контексту Різдво не обходиться.

Наприклад, у масці 1616 року Christmas, His Masque Бен Джонсон представляє Різдво як чоловіка з десятьма дітьми, кожен з яких є уособленням певних сезонних атрибутів. Довгий час цю виставу відкидали, вважаючи нісенітницею. Та у суспільному контексті тієї доби текст набуває зовсім інших барв, адже Джонсон витворює їдку сатиру над антиріздвяними настроями, що панували в англійському суспільстві. Пуритани відкидали пишне святкування й ходіння ряджених, вважаючи звичний тон торжества недоречним. Натомість автор маски підтримував цю традицію, чим потішив тодішнього Короля Якова I.

Фіксація цього звичаю у Christmas, His Masque була рухом проти течії, адже в Англії традиція ряджених відновилась по-справжньому тільки у XIX столітті.

Вітальна листівка, Джон Колкотт Хорслі, 1843, Англія

З відродженням традицій і повсюдним зверненням до обрядової спадщини різдвяні історії ввійшли в епоху свого розквіту. Повідаємо про деякі з них і дослідимо цінності, які письменники закладали у ці сюжети:

• A History of New York від Вашингтона Ірвінга була опублікована в 1809 році й мала унікальне значення для розвитку традицій Різдва у Штатах. З одного боку, у своєму пародійному тексті письменник висміяв ранніх голландських поселенців Нью-Йорка та їхні святкові звичаї. Та його кепкування, а згодом створення власних історій про Різдво поступово змінило ставлення до святкування в американців. Різні конфесії не могли визначитись з власним поглядом на свято. Однак Ірвінг прагнув впровадити традиції, схожі на англійські, які б гріли людей у похмуру добу. Так Різдво перетворилось на надзвичайно важливу частину культурного коду американців.
• Old Santeclaus with Much Delight — анонімний дитячий вірш 1821 року, що був опублікований у Нью-Йорку. Саме цей сюжет вперше зображує оленів Санта Клауса та прибуття чарівника напередодні свята. Стався важливий момент у класичній літературі, адже відтоді ці атрибути і різдвяні твори крокують завжди поруч.
• Різдвяні вірші не уявити без римованого тексту A Visit From St. Nicholas 1823 року від американського автора Клемента Кларка Мура, адже саме у ньому Санта Клаус вперше стає дарувальником.

• Сучасні різдвяні казки своїм існуванням точно завдячують «Різдвяній пісні» англійського письменника Чарлза Діккенса. Крізь історію про скупого чоловіка письменник повчає читачів, що диво життя — у щедрості, доброті до інших і навіть найбільш жадібна людина може пройти оновлення, переродження, коли отримає шанс поглянути на свою реальність з боку.
• «Лускунчик та мишачий король» 1816 року від Ернеста Гофмана розгортається в різдвяній атмосфері, однак пропонує незвичайний сюжет про існування, смерть і біль життя.
• Роман «Маленькі жінки» 1869 року від американської авторки Луїзи Мей Олкотт не є повністю святковою історією, однак містить надзвичайно пронизливий епізод, коли сестри вирішують віддати свій різдвяний сніданок родині по сусідству, що голодає у часи Громадянської війни.
• «Про Грінча, який украв Різдво» 1957 року від Доктора Сьюза — історія небезпечного створіння, що вирішило позбавити людей дива свята. Письменник закладає важливі цінності добра, надії та щастя в різдвяні урочистості.

Відтак на різних континентах і на відстані епох письменники класичної зарубіжної літератури та сучасних текстів використовують Різдво, щоб поговорити про важливі цінності а також осмислити різні поточні соціальні й політичні проблеми.

Європейські традиції Різдва в літературі

У цьому тексті ми вже встигли трохи підсвітити тему літературного Різдва у Європі, адже говорити про це свято без згадки Англії та інших країн континенту — це як влаштовувати вертеп без зірки.

Святкування пережило неабияку трансформацію. У середньовічні часи свято було шаленим фестивалем, що тривав днями й охоплював міста, села. У Скандинавії, наприклад, панувала традиція жахати людей ночами у чудернацьких костюмах. Французи натомість обирали проводити Різдво за грою у своєрідний футбол, змагаючись із сусідніми громадами. Щоправда, шкіряний м’яч можна було переміщувати кулаками, палицями, відтак травми й смертельні випадки траплялись часто.

Алкоголь і їжа посідали надзвичайно важливе місце. Звичайний люд виставляв на столи найкраще, а королівські родини ласували екзотичними делікатесами і запивали страви цілими діжками вина. Різдво дещо втратило свою популярність в Англії, адже її тодішня церква не любила веселощі. У XIX столітті свято повернуло панування, однак вже в іншому амплуа — торжества сімейного вогнища й спокою.

Відтак у європейській літературі панує образ сімейного Різдва, яке супроводжується бенкетами, родинними зустрічами і співом колядок. Свято посідає важливе місце в культурі континенту, тому часто з’являється в історіях, що не обертаються навколо Різдва.

Сімейне святкування для письменників і письменниць слугує простором для дослідження взаємодій між героями в атмосфері особливої інтимності й вразливості.

Хоча Різдво дещо втрачає свою християнську конотацію, воно все ще зберігає атмосферу дива. Святвечір стає часом, коли можливе здійснення мрій і найбільш потаємних, наївних бажань. Декорації змінюються у сучасній літературі, однак чи не головне місце у циклі річних свят залишається за Різдвом.

Перше видання «Різдвяної пісні» (1843 рік), що зберігається у Музеї Чарльза Діккенса

Ділимося списком європейських книжок, що або ж мають у центрі своїх сенсів свято, або ж мають атмосферні сцени з ним:

1. «Гаррі Поттер і філософський камінь» від англійської авторки Джоан Ролінґ запрошує читачів на святкування Різдва у Гоґвортсі. На дітлахів чекає розкішне застілля, поки Візлі бешкетують. У стінах магічного закладу головний герой пізнає піклування і отримує подарунок.
2. «Буремний перевал» від письменниці Емілі Бронте містить теплий опис Різдва оповідачкою Неллі. Це, можливо, єдина приємна мить протягом роману, тому атмосфера відчувається особливо теплою.
3. «Щоденник Бріджит Джонс» від британської авторки Гелен Філдінґ має епізод Різдва, такий знайомий для сучасних людей: коли сімейне святкування стає надзвичайно незручною оказією.
4. «Різдвяна пісня у прозі. Святкова повість із Духами» — вже згадувалась у тексті, однак цей список не може існувати без історії Діккенса. «Посмертні записки Піквікського клубу» також містить згадки Різдва.
5. «Листи Різдвяного Діда» від англійського письменника Джона P. Р. Толкіна — надзвичайно затишна і ніжна книжка, у якій відомий автор звертається до своїх дітей від імені Санти.
6. «Сніжний Кролик і різдвяне шоу», «Сніжний Кролик і різдвяний подарунок» та «Сніжний Кролик та різдвяне бажання» від британської ілюстраторки Ребекки Гаррі занурює у затишок Різдва разом з білим пухнастиком.
7. «Дари волхвів. Останній листок. Вибране» за авторством О.Генрі — збірка містить культову історію про пару, що за будь-яку ціну прагне порадувати одне одного на Різдво.
8. «Любовні листи на Різдво» від німецької авторки Сью Муркрофт — драматична історія трьох жінок, що переживають біль і складнощі, врешті здобуваючи омріяне щастя у святкову пору.
9. «Наче сніг падаємо» від письменниці Айли Дейд — про кохання двох вразливих і зранених людей, якому суджено статися в різдвяну пору.
10. «Різдвяні канікули» відомого англійського прозаїка Вільяма Моема — сюжет з оманливою назвою, адже читач, що прийде до цієї історії з очікуванням атмосфери свята потрапить у бентежну драму Чарлі Мейсона, який пізнає трагедію буття.
11. «Три чоловіки для Вільми» від норвезької письменниці й піаністки Гюдрун Скреттінг — про звичайну жінку, в життя якої раптово приходять три чоловіка. Один з них, щоправда, вже мертвий. Інший збурює у серці статечної пані почуття закоханості. І, звісно ж, наступному ланцюжку дивних і чудернацьких оказій у житті Вільми суджено статися у пору Різдва.
12. Серія «Різдвозавр» від британського музиканта Тома Флетчера — це цілий цикл пригод святкового динозавра, який приходить у життя звичайного хлопчика Вільяма і пронизує його буття чарами.
13. «Хто поцупив шапку Санти» від Еммануель Рей — дарувальник збирається у традиційний похід, однак хтось викрав його головний убір.

Сторінки з українського видання книги 'Qui a volé le bonnet du Père Noël?'

Європейська література, особливо у зимову пору, дихає Різдвом. Трансформуючись і навіть потрапляючи під заборони, свято осмислюється письменниками знов і знов.

У дитячих книгах Різдво також з’являється часто, слугуючи інструментом для навчання малечі добру, надії і вірі в найкраще. Сучасна література також щедро послуговується одвічним образом важливого дня, використовуючи його як декорації у найбільш різноманітних жанрах. Та це більше властиво книжкам від американських авторів і авторок, про яких ми говоритимемо далі.

Американські різдвяні мотиви

Різдво в американській культурі прийшло шляхом імпорту від європейської. Відтак у всіх обрядах, пишних урочистостях і мистецьких рефлексіях свідомо чи ні часто панує бажання виробити власний культурний код свята. Американцям це, звісно ж, врешті вдалося. У Штатах Різдво перетворилося на надзвичайно комерціалізоване явище, де подарунки посідають центральне місце, а сусіди змагаються у красі масштабного декору фасадів, що не так властиве для Європи.

Хоча початково й американське Різдво було заряджене духовними сенсами, згодом воно стало радше ілюстрацією того, до якої фатальної стадії капіталізму крокує соціум. Сучасна література Штатів пропонує багато історій, що розгортаються на різдвяні канікули. Серед них знаходяться тематичні історії на будь-який смак.

Та на думку, звісно ж, відразу спадають ромкоми та історії кохання, які автори щороку стараються представити до святкового сезону. Радимо кілька таких книжок, з ними можна загорнутися в плед і хиготіти від ніжних, гострих взаємодій героїв у пору дива:

• «Ферма „Лавлайт“» від авторки Б. К. Борісон — сюжет про дівчину, що намагається врятувати улюблену ферму, вигадавши для неї романтичну історію. Ідея про збереження чогось важливого попри його збитковість у дечому перегукується з меседжами, які втілювали перші американські книжки про Різдво.
• «Мій грудневий коханий» від відомої письменниці Лорен Ашер — драма любові й забутих почуттів у різдвяній атмосфері.
• «Різдвяні кружляння» від дуету авторок Крістін Лорен — ромком, у глінтвейн якого письменниці додають щедру дрібку містики.
• «Це Крістмас, крихітко!» від письменниці Трейсі Андрін — про магію Різдва, яка робить чарівним навіть найбільш нестерпний час.

Якщо серця дорослих у цю пору потребують романтичних історій, то дітлахам американські автори й авторки пропонують сюжети, головний сенс яких — у цінностях добра, щастя й надії, а не подарунках. Наприклад:

🎄 «Дванадцять шалених днів до Різдва» від Джеймса Паттерсона й Теда Сафрана — про свято, яке приходить навіть у дім тих, хто довгі роки відмовляється від нього.

🎄 «Полярний експрес» від автора й ілюстратора Кріса Ван Оллсбурга — про чарівну подорож напередодні Різдва.

🎄 Цикл «Різдвяна відьма» від Дена Мерфі і Обрі Плази — знедолена чаклунка і сестра Санти, яка ненавидить Різдво вирішує покінчити зі святом назавжди. Незвичайний погляд на події, еге ж? А все тому, що у співавторах — американська акторка Обрі Плаза, вайб якої, безперечно, випромінює деяку саркастичність.

Оскільки американська культура Різдва комерціалізується дуже стрімко, то й література намагається встигнути за цими шаленими темпами святкової продуктивності. Втім, серед сюжетів усе ще знаходяться ті, що-справжньому гріють серце й змушують поглянути на речі з іншої перспективи.

Пакуйте свої різдвяні шапочку й кутю в дорогу, адже ми рушаємо досліджувати це свято до Азії!

Різдво в азійських текстах

Оскільки майже немає місць, куди б не дісталась глобалізація, то Різдво у своїй європейсько-американській інтерпретації дісталося Азії. У країнах, де християни належать до меншості, це свято має світське забарвлення, а в більшості держав 25 грудня не є вихідним. Та такі порядки стосуються не всіх країн. Наприклад, на Філіппінах існує найдовший різдвяний сезон у світі, адже розпочинається з 1 вересня.

Від культурного обміну постають нові традиції: у Південній Кореї з’явилась своя версія Санта Клауса, який має синє вбрання, а в Японії Святвечір вважається чимось на кшталт романтичного свята для пар. Втім, вулиці великих міст вкриваються масивним різдвяним декором, а 3,6 мільйона японських сімей відзначають свято з куркою від KFC. Ні, це не жарт і не рекламна інтеграція. Просто один японець — менеджер першого закладу у 1970-х роках — вигадав кампанію продажу святкового відра, повного курки. І ця традиція прижилась надзвичайно добре!

Поки ви не зголодніли, ми продовжимо про Різдво в азійській літературі. Загалом, у цій частині світу достатньо манґи, що містить це свято на сторінках або ж розгортає цілий сюжет навколо нього.

Наприклад, у циклі «Хорімія» від автора Hero міститься епізод, позначений присутністю Різдва. Дівчина Хорі прагне провести свято з коханим Міямурою, однак той не може відвідати святкування. Сімейство юнки невдоволене таким плином подій, що провокує низку міркувань і рішень згодом.

Кадр з аніме за манґою «Хорімія»

Зараз у японських соціальних мережах шириться онлайн-манґа від ілюстраторки Мусьоко під назвою «Європейські різдвяні речі». Дівчина живе за кордоном, а у своїх малюнках ділиться, що особливо її дивує в традиціях святкування іншої культури. В інтерв’ю для японського медіа (за посиланням є і зображення з манґи, до речі) мисткиня ділиться тим, що відрізняється від японського Різдва найбільше.

На сайті Pixivision також доступна до уваги читачів добірка різдвяної манґи, у якій Санта Клаус просить Сніговика допомоги з подарунками чи доставляє пакуночки у небезпечній ситуації.

Є й епізод про Різдво у серії «Вихідний день Лиходія», яку цього року почали видавати у Vivat. Герої влаштовують святкуванняя, Генерал знайомиться з Санта Клаусом та вибирає різдвяні презенти у другому томі, який поки не видано українською, проте цей розділ уже адаптували в аніме за манґою Ю Морікави.

Так Різдво прокладає свій шлях в азійські культури, з’являючись часто винятково в святкових атрибутах, позбавлених початкового сенсу. Втім, за цим процесом споглядати однаково захопливо, адже десь на межі звичаїв і традицій різні нації знаходять порозуміння. Помандрувавши, ми вертаємося до України, де дух Різдва вирує попри всі негаразди.

Українські різдвяні мотиви

​​Колядники в селі Космач (1900 р.). Фото з мистецького історико-етнографічного альбому Івана Гончара «Україна та Українці»

Свято в українській культурі вціліло всупереч численним спробам комуністичної влади знищити його або ж наповнити іншими, абсурдними сенсами. Різдвяні звичаї стали ціллю радянської атаки у кожному своєму аспекті. Замість фольклорних колядок популяризувались перероблені на кшталт такої:

«Добрий вечір тобі, вільний пролетарю.
Радуйся, ой, радуйся, земле,
Світ новий народився.
Застилайте ж столи та все килимами,
Оселі вбирайте та все прапорами.
Гей, пісні складайте, волю величайте,
Бо прийдуть до тебе твої свята в гості.
Що першеє свято – першого повстання, Першого повстання ще й свято Тараса.
А другеє свято – то Першого Травня,
Свято робітниче, всесвітнє, весняне.
А що третє свято – Червоного Жовтня,
Червоного Жовтня, коли пута впали,
Коли пута впали, Ради понастали!»

Ялинку виривали з різдвяного контексту й робили її частиною нової радянської атрибутики. Вертеп також намагались спотворити: за Козою водили ряджених «ненависних панів, куркулів і попів».

Втім, завдяки пам’яті народу й фіксації справжніх традицій у літературних текстах питомому Різдву нації вдалося вціліти. Мотив цього християнського торжества пронизує нашу літературу, являючись у мозаїці сюжетів — піднесених, трагічних, пронизливих, дотепних та інших, безмежно різних і незбагненних.

«Жанрова палітра українського різдвяного тексту не зводиться до самих лише „святочних оповідань“, вона набагато ширша: колядки (прадавні, з рудиментами поганського міфологічного світогляду, і нові, власне християнські), вертепна драма (в обох варіантах — ляльковому й костюмованому), різдвяні вірші, разом з бурлескними ораціями, травестіями й сатирами мандрівних дяків-„бакалярів“, різдвяні пісні (суто релігійні і світські), казки, легенди, притчі, новели, повісті, нариси, есеї, мемуарні замальовки, ідилії, антиідилії, поеми, ба навіть бувальщини й анекдоти!» — пише дослідник Богдан Тихолоз у передмові нашої прекрасної і наснаженої сенсами антології «Різдвяна класика».

Ілюстрації Лади Касьяненко до видання «Різдвяна класика»

Різдвяна українська література прекрасна у своєму різноманітті: у ній відлунює дух сакрального єднання родини у дні свята, столітніх традицій і вічних цінностей людяності. Саме тому ці історії проходять крізь літа, гордо стоячи супроти вихору часу. У них закладено щось настільки вічне, що неможливо стерти жодним режимам та ідеологіям.

Крім згаданої збірки, радимо розмаїття українського різдвяного читання:

• «Три королі повертаються додому. Різдвяні історії для всієї родини» від письменниці Галини Пагутяк — про пошуки й повернення до того самого внутрішнього дому, у якому можна здолати всі складні часи.
• «Кутя-челендж та інші різдвяні оповідання» — пронизливі й затишні історії про проживання підлітками досвіду Різдва у часи війни.
• «Різдво. Любов. Дива» — новенька антологія про підлітків і Різдво.
• «Суперсила Різдва» — збірка, у якій різні відомі українці розповідають про те, що для них означає це свято.
• «Вівці цілі» від Євгенії Кузнєцової — дуже затишна книжка, що веде зимовим циклом свят (і куди ж тут без Різдва) у перший рік вторгнення. Головна героїня Яна намагається відшукати нові сенси, а натомість натрапляє на розлученого і прекрасного Максима. Та їхня історія — це не феєрверки любові й щасливого фіналу.
• Історії збірки «Твоє, моє і наше Різдво» нагадують про тепло й любов єднання з близькими за святковою трапезою і спільними цінностями.

Крізь різні сюжети й перспективи письменники й письменниці фіксують важливі цінності Різдва, спонукаючи поринути у затишок цього свята. Кепкуючи, розчулюючи й дивуючи, автори й авторки нагадують всім нам — у суті Різдва заховане щось таке глибинне й справжнє, що долає кордони, єднаючи людей у розумінні й радощах зимовому диву. Зі святами! 💫

У статті також використано ілюстрацію Джона P. Р. Толкіна до книги «Листи Різдвяного Діда»