Що потрібно знати письменнику про авторське право: основи, цікаві факти й пояснення експерта
Авторка тексту: Ольга Боднар
Працюєте над власною книгою й мрієте побачити її на полицях книгарень? Перед тим, як надсилати рукопис до видавництва, буде корисно дізнатися ключові аспекти, що стосуються захисту інтелектуальної власності. Хто отримає право на екранізацію, створення мерчу та похідних творів за вашою книгою, коли вона вийде в світ? З якими труднощами автори стикаються на етапі укладення договору? Інформація про авторське право важлива для всіх, хто створює інтелектуальні продукти, тож сьогодні постараємося дати відповіді принаймні на частину поширених запитань з поясненнями експерта.
Про особливості співпраці між авторами та видавництвом нашій редакції розповів керівник юридичного відділу Vivat Володимир Шевчук. Розібравшись у тонкощах теми, дізнавшись цікаві факти про авторське право, ви зможете не лише захистити свою працю, а й зберегти за собою її інтелектуальний слід, якщо ваші ідеї матимуть потенціал для розвитку, зокрема, надихатимуть на творчість інших митців.
Кому належить слово: як зароджувалася ідея про значення авторського права у давнину
✍️Розуміння того, що автору належать права на його твір, з’явилося давно, проте не було офіційно проголошеним. Частіше авторство було колективним або приписувалося відомим особистостям (як наприклад, Гомеру чи Шекспіру, про реальну біографію яких нам достеменно відомо небагато, а довкола цих постатей виникло багато міфів).
✍️ У трактаті «Десять книг про архітектуру» римлянина Вітрувія є оповідка про літературні баталії, що проводилися на честь дев’яти Муз та бога Аполлона. Граматик Аристофан, суддя, в кінці відзначив, що деякі учасники скопіювали твори відомих на той час авторів, глядачі ж ці твори вподобали. Незалежно від того, наскільки якісними були копії, учасники-«плагіатори» були змушені з ганьбою покинути місто. А перемога дісталася поету, вірші якого аудиторії сподобалися менше, зате були оригінальними.
✍️Середньовічні монахи переписували книги вручну, ці екземпляри були надзвичайно рідкісними й дорогими. Вони могли переписувати одні й ті самі тексти, але про авторські права не йшлося, бо отримання більшої кількості примірників було важливішим. До того ж, християнські автори вважали себе лише скромними розповсюджувачами божественних знань. Тому заявляти про свої права на твір не видавалося таким важливим заняттям.
✍️Після винайдення друкарської машинки у 1455 році питання про необхідність правового регулювання розповсюдження текстів загострилося. Підприємці вкладали чимало коштів у друкарські машинки та найм персоналу, заняття друкарською справою потребувало захисту, можливостей на справедливе використання творів. Виникли так звані привілеї — дозволи на певний період, які можна було отримати від монарха, для розповсюдження літературних творів. Привілеї були своєрідною формою державного контролю — не всі охочі могли друкувати що завгодно.
✍️У 1710 році з’явився перший документ про авторське право — «Статут королеви Анни». Тож можна вважати, що історія авторського права офіційно розпочалася саме в Англії. Документ гарантував автору 14 років ексклюзивного права на публікацію. За життя автора його можна було продовжити ще на 14 років.
Королева Анна Стюарт та друкований примірник «Статуту»
Коротко про авторське право сьогодні
Права автора на твір виникають автоматично з моменту його створення в матеріальній формі. Автор є первинним суб’єктом авторського права. Суб’єктами авторського права можуть стати й інші фізичні та юридичні особи, якщо вони отримали на твір майнові права — наприклад, роботодавці чи спадкоємці.
Захист авторських прав поширюється на різні форми творчості. Об’єктами авторського права вважаються літературні, музичні, фотографічні, драматичні, аудіовізуальні та інші твори. До переліку належать і комп’ютерні програми, і бази даних, і різноманітні карти, плани, креслення тощо.
Принципи, на яких базується авторське право в Україні
Законодавчою базою, яка забезпечує регулювання питань, що стосуються авторського права в Україні є:
- Конституція України.
- Цивільний кодекс України.
- Закон України «Про авторське право і суміжні права», інші закони України, а також ухвалені на їхній основі нормативно-правові акти, пов’язані зі сферою охорони авторського права.
Серед міжнародних угод варто виділити Бернську конвенцію про охорону літературних і художніх творів (Berne Convention for the Protection of Literary and Artistic Works), підписану 9 вересня 1886 року. Україна також належить до країн-членів конвенції з 1995 року.
Термін дії авторського права на твір в Україні триває до 70 років після смерті автора. По закінченню цього періоду твір переходить у суспільне надбання.
Авторське право та епоха технологічного розвитку
Численні випадки порушення авторських прав — актуальна проблема нашого часу. У різних країнах світу, зокрема і в Україні, набули поширення такі форми піратства, як камкординг (записування аудіовізуальних творів без відповідного дозволу — відеозйомка у кінотеатрі під час сеансу, наприклад) та кардшейрінг (незаконне надання вільного доступу до програм організації мовлення, як-от спільне користування картками супутникового телебачення). У новій редакції Закону України «Про авторське право і суміжні права» враховані ці моменти.
Використання штучного інтелекту
З розвитком штучного інтелекту виникають нові виклики для авторського права. Проте використовувати засоби штучного інтелекту законом не заборонено — якщо ви докладаєте власні зусилля при створенні твору. Скажімо, якщо для створення тексту ви скористалися допомогою програми GPT, але кінцевий результат вийшов оригінальним, ви дослідили тему й написали матеріал, то авторські права на цю роботу належать вам. Те саме стосується й роботи з візуальними, аудіоматеріалами.
«Твори, створені фізичними особами з використанням комп’ютерних технологій, не вважаються неоригінальними об’єктами, згенерованими комп’ютерною програмою», — йдеться у Законі України «Про авторське право і суміжні права».
Справедливе використання. Що потрібно знати, перед тим як використовувати фрагменти чужого твору для свого матеріалу в інтернеті
Щодня у мережі з’являються публікації з використанням фрагментів чужих творів — вставки текстів, відеокліпів, зображень, музики. Користувачі керуються принципом fair use — згідно з ним, фрагменти роботи можна використовувати без дозволу правовласника.
Принцип добросовісного використання визначений в американській законодавчій системі. Тобто якщо ви публікуєте контент на платформах та ресурсах, які юридично зареєстровані в Америці, то є можливість слідувати принципу fair use. Проблема полягає у тому, що неможливо чітко визначити умови, за якими стовідсотково дозволено використовувати чужі напрацювання.
Важливо послуговуватися правилами добросовісного використання контенту й розуміти, що:
✍️Законно використовувати ті твори, за якими не закріплений власник авторського права. Наприклад, якщо термін дії авторського права вже минув і вони стали суспільним надбанням. Або автор сам надає дозвіл на вільне використання свого твору.
✍️Користувачів публікують чужі матеріали з покликанням на автора. Звичайно, вказувати джерела інформації та авторів потрібно, однак варто знати, що це не дає можливості абсолютно захистити себе за принципом fair use.
✍️Є кілька критеріїв добросовісного використання твору. Перш за все це мета й характер використання — комерційний чи некомерційний. Для аналізу першотвору, критики, коментарів чи з некомерційною метою можна використовувати фрагменти першоджерела. Важлива оригінальність нового твору, тобто поміщений фрагмент має додавати щось абсолютно нове. Наступні критерії — характер твору, обсяг та суттєвість використаного фрагмента, ефект від його використання. Під час судових розборів в США увагу приділяють особливостям кожного окремого випадку.
Автору важливо знати про це: права на книгу та укладення договору з видавництвом
Уявімо, що ваш рукопис вже готовий. Для автора співпраця з видавництвом — це не лише шанс, а й виклик, тож розуміння своїх можливостей в юридичному полі стане у нагоді. Юрист Володимир Шевчук, який регулярно працює з видавничими проєктами, дає наступні поради щодо збереження своїх прав:
«Спочатку слід захистити свої авторські права. Спеціальної процедури, з якою пов’язується факт виникнення авторських прав чинним законодавством України не передбачено. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення.
За бажанням можна зареєструвати авторське право в Українському національному офісі інтелектуальної власності та інновацій. Але якщо видається книга, то розміщення у ній знаку охорони авторського права буде достатньо для повідомлення публіки про наявність прав і для подальшого доведення факту належності авторських прав. Такий знак складається з латинської літери «С» обведеної колом — ©, поряд зі знаком зазначаються ім’я (найменування) суб’єкта майнових прав на твір, рік першого опублікування твору».
Знання своїх прав дає можливість автору захистити себе й від плагіату — поширеного явища, яке часто стає причиною судових конфліктів. А авторам, які покликаються на інші твори у своїх матеріалах, обов’язково залишати посилання на першоджерела. Зокрема, не варто уникати правил коректного цитування у художніх творах, без спотворень авторського тексту, із зазначенням джерела.
Пан Шевчук зазначає, що для виявлення порушення авторських прав бажано систематично здійснювати моніторинг використання твору в інтернеті, книгарнях та книжкових ринках, на виставках.
Експерт згадує й про різні форми ліцензування авторських прав:
«Серед технологічних інструментів, які переважно застосовуються до електронного контенту, можна відзначити авторизацію доступу, засоби проти копіювання, спеціальні „водяні“ знаки, використання низької роздільної здатності зображення; технології DRM (Digital Rights Management) та інші».
Комунікація письменника з видавництвом: як усе відбувається
Ви працювали, доклали чимало сил, знань та досвіду у створення книги — отже, це ваша інтелектуальна власність. Самого факту створення вами твору достатньо, щоб вимагати правового захисту у разі потреби. Далі все визначають домовленості в юридичному полі. Ви маєте право вимагати вказувати вас як автора, а також розпоряджатися тим, як саме інші люди можуть використовувати твір.
Важливо розрізняти: авторське право захищає унікальність, а не ідеї. Це означає, що ви не можете захистити ідею про героя, що розкриває злочини на космічному кораблі, але ваш твір, який спирається на цю ідею, з особливими героями, стилем та поворотами сюжету — так.
Пан Шевчук детальніше розповів про те, як відбувається домовленість між автором та видавництвом:
«Якщо Автор та Видавництво зацікавлені у співпраці, то сторони зазвичай підписують Ліцензійний договір. Відповідно до чинного законодавства України книга є твором. У Ліцензійному договорі сторони погоджують: вид та строк ліцензії; способи, територію використання твору; тираж; розмір і порядок виплати винагороди; гарантії Автора щодо твору, відповідальність сторін та інші умови.
Ліцензія може бути виключною та невиключною. Виключна ліцензія надається тільки Видавництву і позбавляє Автора права використовувати твір способами, погодженими у такій ліцензії. Невиключна ліцензія може надаватися іншим компаніям або особам і дозволяє Автору використовувати твір самостійно. Способами використання твору можуть бути: випуск і розповсюдження друкованого або електронного видання; переклад твору іншими мовами; інші способи».
Ці умови діють лише до закінчення терміну договору.
«Ліцензійний договір укладається на строк, який відповідає строку дії ліцензії. Після закінчення строку дії Договору дія ліцензії за ним припиняється і Автор може використовувати твір на власний розсуд», — каже експерт.
Похідні товари за твором: кому належать права
Видавництво Vivat виготовляє мерч за книгами: закладинки, оверлеї, листівки і не тільки. Тож у письменника резонно може виникнути питання: права на створення та продаж похідних товарів належать видавництву апріорі чи можуть залишатися в автора за його бажанням? Володимир Шевчук зазначає, що все визначають умови договору:
«Створення мерчу та інші переробки твору є способами використання твору і відносяться до умов Договору, які мають бути погоджені сторонами в обов’язковому порядку. Тому, якщо певні способи використання твору прямо не зазначені в Договорі, то вони залишаються за Автором».
Спільна взаємодія: важливі моменти, які слід враховувати під час укладання договору
Письменники готові до творчої роботи, яка відрізняється від скрупульозного перечитування юридичних документів. Проте саме у договорі ховаються моменти, які можуть вплинути на подальшу долю вашої книжки. Про договірні нюанси, які корисно враховувати письменнику, щоб уникнути неприємних сюрпризів, юрист розповів наступне:
«Якщо говорити про Авторів, то в першу чергу слід розуміти, що договір з Видавництвом повинен укладатися у письмовій, а не в усній формі. Письмова форма зафіксує домовленості сторін, які можна буде підтвердити при порушенні прав Автора. Договір повинен бути складений у двох оригінальних примірниках, один з яких повинен бути у Автора. Договір повинен містити істотні умови, до яких у видавничій сфері відносять умови щодо характеристик Твору (назва), вид ліцензії, територія, строк дії ліцензії, способи використання Твору (друкована та/чи електронна книга, мерчі і т. ін.), розмір та порядок виплати винагороди та відповідальність за порушення умов про винагороду.
Щодо співпраці Видавництва з Авторами: важливо отримати від Автора гарантії того, що твір створений ним особисто, без використання штучного інтелекту, без порушень прав третіх осіб та законодавства України, і встановити відповідальність Автора, якщо такі гарантії порушені. Так само слід зважати на погодження виду ліцензії, території та строку дії ліцензії, способів використання творів. Так, якщо сторонами не визначена територія дії ліцензії, то за замовчуванням це територія України. Якщо не визначено вид ліцензії — така ліцензія вважається невиключною. Щодо способів використання, то способи прямо не передбачені в Договорі вважаються такими, що не передані. Уваги також заслуговує обов’язок Видавництва відповідно до законодавства України щодо оплати у повному обсязі винагороди Авторові за нерозпроданий, встановлений у Договорі, тираж твору на момент спливу дії такого Договору. Тому для фіксування обсягу тиражу в Договорі слід підходити виважено».
У книжковій сфері, де кожне слово має значення, авторське право відіграє ключову роль для захисту інтелектуальної власності письменників. Ця тема достатньо об’ємна, тож і досліджувати її можна поступово. Про основні моменти реєстрації авторського права на книгу в Україні ми розповімо окремо у блозі Vivat. Сподіваємося, ця інформація принесе користь усім, хто має на меті опублікувати свою книжку. Бажаємо успіхів й натхнення творити! 💚
Більше цікавих статей