Сім книг — сім подорожей: від «Китайський шлях» до «Література. Мандрівка світом»

Ми досі змушені носити маски, дотримуватися хай не такого суворого, але, здається, вічного карантину. Та й за кордон не надто виїдеш, тому доводиться ностальгійно поглядати на знімки з подорожей, де ми були лишень минулого року. Та є одне рятувальні "але". З нами завше може бути книга, яка не тільки занурить в новий роман чи познайомить з новим автором, а й дозволить поринути в незнану атмосферу нової країни. Тож годі чекати.

Гайда за мною!

Перше місце призначення "Китайський шлях. Подорож у майбутнє". Нашими очима та вухами буде Роб Гіффорд, який в минулому був британським кореспондентом радіо та журналістом. Щоб поділитися найцікавішим з ним доведеться вирушити, хай і сидячи на дивані, у подорож відстанню 3000 км. Ми пройдемо од Шанхая до кордону з Казахстаном. Ми будемо бачити Китай таким, який він є. Не тільки через призму реальності та історії, але й через зустрічі з жителями країни, які будуть чи то успішними студентами, чи сезонними робітниками, повіями в караоке, а то і тибетським монахом... Також доведеться зазирнути у плавки, куди журналіст ховає навіщось плівку для записів. Побуваємо в занепалих селах Китаю, де є численні зараження СНІДом фермерів через... здачу крові.

Також автор не тільки намалює картину реальності буття китайців, а й міркує над перспективами східної держави.

Але в нас не так багато часу, тому ми поспішаємо в наступну подорож. Гайнемо... на південь Франції у затишне село, покинувши задушливе та галасливе місто. Як зробив це Пітер Мейл у книзі "Рік у Провансі". Разом з ним та його дружиною ми поринатимо в геть інший легкий ритм зі своїми родзинками та несподіванками. Це не тільки цікавий французький провансальський діалект та особливості поведінки місцевого люду, а й цікава кухня та сам ритм життя, який зачаровує своєю чарівністю та неспішністю. Варто відзначити, що все відбувається легко та дотепно.

Та ми мусимо йти далі хоч од цього місця віє принадливо пригодами.

Вирушаємо в дитинство геолога Андреса Русо у книгу "Кипуча річка. Пригоди і відкриття в Амазонії". Там, десь в далекому Перу, дідусь розповідає автору казки і легенди, зокрема, що в амазонських нетрях існує річка, що... кипить. Вже дорослим він шукає легендарну річку і... знаходить. Там тубільці роблять з неї чай, тваринам туди зась, бо можуть елементарно загинути. Неймовірна знахідка тягне за собою не тільки додаткові питання про пояснення цього унікального явища з точки зору науки, а й питання захисту такої знахідки.

Пригодницькі перепитії в боротьбі, в деяких моментах навіть з собою, демонструє, що цікава подорож гарантована. І ви не пожалкуєте, що вирушили в неї.

Що ж, після добрячого психологічного навантаження варто поринути у щось легке та романтичне. Наприклад, у "Солодке життя в Парижі" Девіда Лебовіца, щоб наповнити, зрештою, не тільки розум цікавими деталями атмосфери Парижу, яку з легкістю та гумором передає автор, між іншим, з власного досвіду, коли переїздив з Америки. І показує, як місце може поступово розкривати свою чарівність, якщо прислухатися до нього і чути.

Також книга допоможе точно перенести в столицю романтику, якщо знайти в собі сили та приготувати за одним з вишуканих рецептів шеф-повара, що є теж неабияким плюсом.

Тут вже ми поринаємо в пошук
"Ікіґаї. Японські секрети довгого і щасливого життя" Ектор Гарсіа (Кірай), Франсеск Мірал'єс. І відчиняємо двері в Японію, а точніше на острів Окінави, де зафіксовано найбільша кількість довгожителів у світі. Там ми знайомимось з ритмом їхнього життя, ставленні один до одного та світу, роботою та відпочинком.

І наполегливо шукаємо розгадку їхнього добробуту, радості та, зрештою, довголіття.

Данці теж мають свої секрети щастя тут і тепер, най і не можуть похвалитися таким довголіттям, як японці. Та беруть іншим. Чим саме? Розповідає Геллен Рассел в книзі "Рік Хюґе по-данськи. Секрети найщасливішої країни у світі". Вона теж переїжджає з іншої країни та із захватом та допитливістю відкриває нову країну, а з нею і ми. Затишок, який знаходиться в будинках з мінімалістичним дизайном та свічками, які запалюють для затишку. Ба, навіть знаходиться в смачних булочках.

Імпонує, що авторка відкриває не тільки плюси, а й мінуси життя в країні, що виглядає не засолодко, чесно, а тому привабливо.

А зараз зроблю дещо несподіване. Ми повернемося подорожувати рідною Україною. Після подорожей книгами в інші далекі краї. Дещо втомлені і спраглі за своїм линемо лелекою в "Україно, я люблю тебе" Людмили Лапшиною. Де неспішно помандруємо до унікальних маленьких сіл, старовинних фортець та храмів, цікавих дендрологічних парків, карпатської природи...

Та так, що точно після того схочеться за можливості та поїхати їх відвідати наживо.

Коли ж вистачило помандрувати цим текстом, а спрага читати так і лишається невиліковною хворобою затятого книголюба/книголюбки, то тут зарадити може "Література. Мандрівка світом" німкені Катаріни Маренгольц.
Вона з властивою німцям педантичністю зібрала під однією обкладинкою книги, які варто прочитати, а які — ні. Така собі книжкова фея у світ книг, яка допомагає зорієнтувати читачів у виборі.

Робить це невимушено та містко, що не може не сподобатися.


Як бачите, подорожувати за допомогою книги легко і цілком можливо. І ніякі карантинні обмеження не стануть на заваді.
Цілком можливо, що ваша подорож у нову країну почнеться одного разу після того, як ви відвідаєте її через книгу.

Роза Туманова спеціально для vivat.com.ua