Майк Йогансен: цікаві факти про життя і творчість
Авторка: Яна Кубишкіна, копірайтерка в інтернет-книгарні Vivat
Майк Йогансен — непересічна постать української літератури періоду Розстріляного відродження, без якої ця епоха була б зовсім іншою і точно менш захопливою. Перелік його колоритних амплуа можна продовжувати довго — мисливець, філософ, мандрівник, перекладач, спортсмен, майстер більярду, прозаїк і літературний містифікатор. Постать цього митця безмежно чарує та інтригує з перших митей близького знайомства, бо ж цікаві факти з життя просто не вичерпуються. Йогансен був людиною-феєрією, таланти якої не обмежувались літературою.
У його уяві вирували ідеї, що вкладались на папері гострими, химерними й іронічними рядками. Йогансен мав би ціле життя плекати український модернізм і бути його, можливо, найяскравішим героєм, та радянська влада цинічно знищила поета 27 жовтня 1937 року у Києві. Редакція блогу Vivat підготувала цікаві факти про творчість і життя Майка Йогансена, що був душею харківського авангарду 1920-х.
📖 Свідомий перехід на українську мову
Етнічно Майк Йогансен був наполовину німцем і повсякчас навіював деякої таємничості у питанні власного скандинавського коріння. З юних років лінгвіст привертав увагу інших студентів своєю здібністю до мов, опановуючи їх одна за одною. Відтак Йогансен міг обрати писати твори будь-якою мовою — і, звісно ж, російська була серед опцій, адже імперський авангард тоді кипів життям і вабив молодих талантів. Втім, письменник свідомо віддав перевагу українській мові. Про таке рішення сучасна публіка прагне знати більше, однак Йогансен у авто-анкеті обґрунтовував вибір лаконічно:
«Чому ви пишете українською мовою? — Бо я не живу в Ірляндії, не живу в Тамбові».
📖 Обіграв Маяковського у більярд і загнав його під стола
Серед жителів Будинку «Слово» Йогансен Михайло Гервасійович здобув, серед усього іншого, славу короля більярду. Своє звання він був затято готовий відстоювати.
З «Розповіді про неспокій» письменника Юрія Смолича знаємо про одну цікаву оказію. Митці відкрили Будинок Блакитного — місце неформальних зборів, куди приходили для різних розваг. Більярд був тоді популярною грою серед цього товариства, тож виділили кімнату і для нього. Втім, приміщення було таким малим, що звичайний стіл для більярду просто не змогли втиснути.
На це озвався Володимир Маяковський — російський поет з вже тоді великою славою. Він мав домашній більярд, що був відомий у колах майстрів гри Харкова й москви. Українські письменники від такої щедрості не відмовились — і от вже скоро настало урочисте відкриття більярдної. Умови дійства визначили такі: той, хто перший обіграє Маяковського в американку «на викидку» буде оголошений більярдним королем української літератури з відповідними привілеями — гра без черги й оплати.
Через передумови гри, визначені Маяковським, усі письменники застигли в очікуванні, бо боялись змагання з майстром більярду. Лиш Йогансен взяв кия до рук першим і почав дражнити поета під галас публіки. Зачеплений за живе, Маяковський підвищив ставки — тепер суперники грали «на пролаз». Той, хто програє, мав залізти по-пластунському під більярдний стіл.
Партія була запеклою. Усіх її деталей переказувати ми не будемо, та Йогансен вийшов переможцем з цієї битви. Маяковський поліз під стола, де ще й застряг. Майк стрибав навколо в переможному танці, а письменники тягнули невдаху за руки й ноги з-під столу. Звання «майстра більярду» Йогансен захистив остаточно й беззаперечно.
📖 Полюбляв полювання
Одним з палких захоплень Йогансена було полювання. Мандрував для цього він до Скадовська, закаспійських степів і степової Швейцарії на Харківщині. Ландшафт цей виринає у його романі «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію», а сюжет, пов’язаний з полюванням, є у збірці «Ситутунга». На мисливських вилазках він палив махорку й загалом полюбляв паління. Знав усі системи мисливської зброї — від пістолетів до гвинтівок.
Однак гобі це було не з дешевих. Творчий експериментатор та чудермайстр, він не гребував халтурами для заробітку грошей на полювання й риболовлю. З невластивою йому педантичністю, Йогансен писав поему на певну кількість рядків, щоб отримати потрібну суму. Це був один з двох видів оказій, коли митець ніс халтури до редакції. У яких випадках письменник ще друкував тексти сумнівної якості?
📖 Літературний містифікатор під псевдонімом Віллі Вецеліус
Нісенітниці чи ж своєрідні халтури Йогансен публікував з ціллю літературних містифікацій. У 1925 році світ побачив його пригодницький роман про Мак-Лейстона — «Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Руперта та інших», який став бестселером з накладом понад 100 тисяч примірників. За вигаданою легендою, текст є перекладом німецької повісті Антона Райнке, що писав під псевдонімом Віллі Вецеліус. Видавець і перекладач були сховані за криптонімом. В оповіді Йогансен безмежно експериментує, ігнорує правки редактора й вводить персонажів у текст нізвідки.
Іронія — вічна супутниця письменника у творчості. Навіть у нонфікшні «Як будується оповідання: аналіз прозових зразків» Йогансен кепкує з читачів, тож далеко не всі його мистецькі поради можна сприймати на віру. Такий посібник — вже своєрідний тест від Йогансена на вміння розуміти багатошаровість, гумор та літературні експерименти.
📖 Працював у кіно: творив для Довженка й робив титри
Як і багато письменників тієї епохи, митець працював у кіно. Його завдання були різноманітними. Цікаві факти про Майка Йогансена, здається, просто не вичерпуються — і до індустрії фільмів чудермайстр доклався також. Як долучився до виробництва? У 20-ті роки ВУФКУ закупляв багато кінострічок із закордону, адже потреби прокату зростали і винятково місцеві фабрики не могли покрити необхідну кількість стрічок.
Тож потребувався на посаду поліглот, який би працював над титрами для німого кіно. Йогансен знав понад 10 мов і дуже пасував для такої роботи. Згідно зі спогадами поета Миколи Бажана, Майк вдавався до експериментів і у такій праці. Обурені прокатники скаржились на Йогансена до директора ВУФКУ Захара Хелмно. Чоловік вступався за митця, промовляючи: «Він — професор. Він знає».
Крім цього, Йогансен створив сценарій до «Звенигори» Довженка. Втім, у цій історії є деякі нюанси. Писав він текст до фільму спільно з колишнім генералом-хорунжим армії УНР Юрієм Тютюнником, якому радянська влада дозволила працювати. Дует мандрував до рідного селища Тютюнника й майбутнього місця фільмування — Звенигородки. Коли Йогансен здав сценарій, його дружина Алла обурювалась. Вона вважала, що такий талановитий текст Майк мусить втілити на екранах сам. Чоловік переконував кохану: Довженко своє діло знає, до того ж Йогансен залишив вказівки і підібрав акторів з Курбасом.
На фото дружина письменника Алла Гербурт-Йогансен
Сценарій зазнав кардинальних змін у руках Довженка. Текст більше не втілював ідеї мистецького дуету, тож Тютюнник і Йогансен домоглися зняття своїх імен з титрів. У своїй автобіографії 1930 року Майк називав сценарій згодом зміненим і попсованим Довженком. Так митці розсварились назавжди.
📖 Творець і учасник літературних об’єднань
Серед письменників 1920-х поширеним було створення численних літературних угрупувань. Йогансен стояв біля витоків спілки Гарт, ВАПЛІТЕ й згодом заснував «Техно-мистецьку групу А». Вона проіснувала з 1928 до 1931 року. Говорячи про ідеї організацій і видань, що з’явилися на світ завдяки Йогансену, ми не можемо не згадати про журнал «УЖ». Майк хотів «створити зовсім оригінальний журнал, не знаного ще в українській журналістиці типу англійського «мегезін» — «Універсальний журнал», або «УЖ». Усього вийшло 10 випусків «УЖа».
Члени ВАПЛІТЕ. Знімок 1926 року
Як зазначає кураторка серії Vivat Класика, літературознавиця Ярина Цимбал у матеріалі для «Читомо»:
«У цій історії не було іншого видання, яке існувало б так недовго і яке мало б такий засадничий вплив на белетристику і документалістику. „УЖ“ ствердив право на існування в українській літературі таких жанрів як фантастика, детектив і репортаж. І це ще не все».
Ідея ще одного видання належала Йогансену — і це «Літературний ярмарок». Видання було позагруповим, тож на його сторінках видавались автори з різних об’єднань. Журнал проіснував з грудня 1928 року до лютого 1930 року.
📖 Майстер текстів для малечі
Дитяча література посідає важливе місце у творчості Йогансена. У виданні «Жук-водолюб і таргани» можна ознайомитись з шістьма оповіданнями для малечі від митця. Ці тексти занурюють у невеликі й милі моменти повсякдення, де собака полюбляє лазити на дерево, котик вчиться ловити рибу з глеку, хлопчик Іван риболовить, а сотні крабів мандрують берегом Криму. Сам же Йогансен мав двох дітей від різних дружин, та історія його особистого життя була не надто щасливою.
📖 Поліглот і людина з даром до мов
Йогансен знав безліч мов, які опанував завдяки наполегливій самоосвіті й навчанню на класичному відділенні історико-філологічного факультету Харківського імператорського університету. З анкети письменника відомо, що володів він німецькою, українською, польською, перекладає з них і давньогрецької, латини, читає всіма слов’янськими мовами й німецькою, французькою та англійською.
У спогадах Юрія Смолича є кілька свідчень дару Йогансена до мов. Наприклад, коли норвезький письменник Кнут Гамсун надіслав рукопис свого нового роману «Бродяги» до «Книгоспілки», Йогансен, не знаючи ні норвезької, ні данської, вільно прочитав текст, ставши першим рецензентом цього тексту. Під час війни у Іспанії, коли до Харкова прибули постраждалі діти-сироти, Майк опанував їхню мову просто з розмови. Невдовзі він став посередником у розмовах між українськими письменниками й малечею. Прибувши додому, Йогансен вже читав книжку іспанською. А згодом і перекладав іспанську поезію українською.
Майк казав, що його секрет поліглота — це знаходити відмінність нової для себе мови з іншими, вже відомими Йогансену.
Крім того, зі Смоличем митець ділився, що якби мав тиждень вільного часу, то опанував би і східні мови. Однак з такою кількістю амплуа і хобі знайти час на ще одне додаткове дозвілля було непросто.
Йогансен був непересічною особистістю. Він прагнув підняти українське слово до європейського рівня й творити по-різному: провокувати, бавити, ховати справжнє за нісенітницями й кепкувати з публіки. Через сталінські репресії письменник відійшов у засвіти надто рано. Минули роки, а ми й досі дивимося на небо української літератури, на якому видніється яскравий слід цієї невловимої комети під йменням Майк Йогансен.
