Творчі ритуали та звички: як працюють відомі письменники
Авторка тексту: Ольга Боднар
Ми схильні вважати, що творчість потребує натхнення. Проте автори, котрі зробили творче письмо справою свого життя знають, що системність набагато важливіша. Кожен митець організовує власну щоденну рутину, наповнюючи її особистими ритуалами. Це допомагає уникати прокрастинації, дисциплінує та надає енергії на продовження роботи. Зазирнімо за лаштунки життя літературних зірок: сьогодні розповідаємо про підходи до письма, якими свого часу ділилися семеро популярних письменників та письменниць.
✍️Поради майстрів точно надихнуть авторів-початківців на створення власних творчих ритуалів. А про те, як успішно написати власну книжку, читайте велику статтю у блозі Vivat. У ній ви знайдете цікаві ідеї від українських письменників та творчі поради, які можна використовувати на різних етапах роботи з книжкою — від генерування ідей та вибору жанру до пошуку найкращого видавця для своєї історії.
Без музи письменницька творчість стає справді роботою. Але хто сказав, що ця робота не може приносити задоволення? Найважливіше тут — зробити перший крок, тобто сісти перед порожнім білим аркушем і почати у ньому писати. Ось як це роблять справжні гуру письма.
Ернест Гемінґвей
Ернест Гемінґвей
В інтерв’ю The Paris Review 1958 року Гемінґвей розповідав, що під час роботи над книгою розпочинає працювати якомога раніше, з появою перших сонячних променів.
«Ніхто не може стати тобі на заваді, прохолодно, чи холодно, ти сідаєш працювати і зігріваєшся, поки пишеш. Ти читаєш написане, і оскільки ти завжди зупиняєшся, коли знаєш, що трапиться далі, то продовжуєш писати з цього місця. Ти пишеш до того моменту, коли розумієш, у тебе ще залишаються сили і ти знаєш, що буде відбуватися потім, далі зупиняєшся і намагаєшся дожити до наступного дня, коли знову продовжиш цю справу. Припустімо, ти почав писати о 6 ранку, можеш працювати до полудня або й впоратися раніше. Коли зупиняєшся, ти спустошений і водночас не спустошений, а наповнений, ніби займався коханням з людиною, яку любиш. Ніщо не може тебе зачепити, нічого не може статися, ніщо не має значення до наступного дня, коли ти візьмешся за справу знову. Очікування наступного дня — це те, що дається важко».
📚 Що прочитати у автора: «По кому подзвін», «Старий і море».
Курт Воннегут
Курт Воннегут
Насичене життя Курта Воннегута заслуговує окремих оповідей. А про те, як він проводить дні в університеті Айови, викладаючи там письменницьку майстерність, митець розповідав у листі дружині 1965 року:
«Я прокидаюся о 5:30, працюю до 8:00, снідаю вдома, працюю до 10:00, проходжу кілька кварталів у місті, виконую доручення, їду до сусіднього муніципального басейну, який весь у моєму розпорядженні, і плаваю півгодини, повертаюся додому о 11:45, читаю пошту, обідаю опівдні. У другій половині дня я або викладаю, або готуюся до занять. Коли повертаюся додому близько 5:30, розслабляю напружений мозок кількома ковтками скотчу з водою ($5.00 за ⅕ галона в State Liquor store, єдиному винному магазині в місті. Хоча тут багато барів), готую вечерю, читаю і слухаю джаз (тут по радіо багато хорошої музики), готуюся до сну в 10:00. Я постійно роблю віджимання і вправи на прес, відчуваю, як стаю худим і м’язистим, хоча, можливо, це і не так».
Погодьтеся, ця рутина доволі підйомна для більшості авторів. Воннегут не забуває і попрацювати, і зайнятися фізичними вправами, і розслабитися після важкого дня (хоча щодня вживати скотч не радимо!).
📚 Що прочитати у автора: «Божої вам ласки, містере Роузвотере, або Перли перед свиньми», «Сирени Титана».
С’юзен Зонтаґ
С’юзен Зонтаґ
1977 року С’юзен Зонтаґ вирішила сформувати для себе максимально чіткі правила роботи й записала їх у щоденнику:
«Починаючи від завтра — якщо не від сьогодні:
- Я вставатиму щоранку не пізніше восьмої. (Можу порушити це правило раз на тиждень.)
- Я обідатиму лише з Роджером [Страусом]. (Ні, я не виходжу з дому на обід. Можу порушити це правило раз на два тижні.)
- Я писатиму в зошиті щодня.
- Я скажу людям не телефонувати вранці або не відповідатиму на телефонні дзвінки.
- Я спробую обмежити своє читання до вечора. (Я читаю занадто багато — це як втеча від письма.)
- Я відповідатиму на листи раз на тиждень. (П’ятниця? — Я все одно повинна ходити до лікарні.)»
Через багато років в інтерв’ю The Paris Review письменниця поділилася ще кількома деталями:
«Я пишу маркером, а іноді й олівцем у великих зошитах з жовтим чи білим папером, це фетиш американських письменників. Мені подобається неквапливість письма від руки. Потім я передруковую текст і роблю на ньому позначки. І продовжую передруковувати, кожен раз вносячи правки і від руки, і просто на машинці, доки не побачу, що вже не можу зробити краще. Я пишу ривками. Я пишу, коли маю писати, тому що тиск накопичується і я відчуваю достатню впевненість, що щось дозріло в моїй голові і я можу це записати. Але тільки-но щось таке відбувається, я не хочу робити більше нічого. Я не виходжу з дому, тривалий час забуваю поїсти, сплю дуже мало. Це недисциплінований спосіб праці, який робить мене не дуже плодовитою. Але мене цікавить занадто багато інших речей».
📚 Що прочитати про авторку: «Зонтаг. Життя і творчість», Бенджамін Мозер
Харукі Муракамі
Харукі Муракамі
Харукі Муракамі захоплюється не лише літературою, а музикою та бігом. Свої хобі він успішно інтегрує у повсякденну рутину й зазначає, що ці речі сприяють його продуктивності.
В одному з інтерв’ю Муракамі ділився деталями:
«Коли я налаштований на написання роману, прокидаюся о четвертій ранку і працюю протягом п’яти-шести годин. У другій половині дня я пробігаю десять кілометрів або плаваю на п’ятнадцять сотень метрів (або роблю і те, й інше), потім трохи читаю і слухаю музику. Я лягаю спати о дев’ятій вечора.
Я дотримуюся цієї рутини щодня без варіацій. Саме повторення стає важливим; це форма гіпнозу. Я гіпнотизую себе, щоб досягти більш глибокого стану душі».
Не кожен зможе привнести у своє життя такий напружений графік, проте Харукі Муракамі точно надихне прагнути більшого, працювати не лише над розвитком розуму, а й над силою тіла.
📚 Що прочитати у автора: «Про що я говорю, коли говорю про біг», «Норвезький ліс».
Урсула Ле Гвін
Урсула Ле Гвін
Письменницька рутина відомої фантастки була максимально продуманою. Про неї читачі дізналися з інтерв’ю Ле Гвін 1988 року (пізніше воно було опубліковане у книзі Ursula K. Le Guin: The Last Interview: and Other Conversations).
Графік Урсули Ле Гвін виглядав так:
«5:30 ранку — прокидаюся, лежу і розмірковую.
6:15 ранку — встаю і снідаю.
7.15 ранку — починаю працювати, пишу, пишу, пишу.
Полудень — обід.
1 – 3 дня — читання, музика.
3 5 дня — листування, можливо, прибирання будинку.
5 – 8 вечора — готую вечерю і їм.
Після 8 вечора я, як правило, дуже дурна, і ми не будемо говорити про це».
📚 Що прочитати у авторки: цикл «Чарівник Земномор’я», роман «Планета вигнання».
Стівен Кінг
Стівен Кінг
«Король жахів» і один з найплідніших відомих письменників Стівен Кінг пише по 1000 слів на день і говорить про свою щоденну рутину як про спосіб вступу в «стан письма»:
«У мене є склянка води або чашка чаю. Є певний час, коли я починаю писати, з 8:00 до 8:30, десь протягом півгодини щоранку. У мене є вітаміни та моя музика, сиджу на одному і тому ж кріслі, папери знаходяться в одному місці».
Завдяки такій дисципліні письменнику вдалося стати одним з найвпливовіших у галузі.
📚 Іншими секретами своєї творчості Кінг ділився у книжці «Про письменництво».
Джоан Ролінґ
Джоан Ролінґ
Писати історію про Гаррі Поттера Джоан Ролінґ починала, сидячи у затишній кав’ярні. Зазначала, що фоновий шум сприяє концентрації. Такий спосіб для роботи вона продовжувала практикувати й пізніше.
«Мені подобається фізично переміщатися з паперами», — ділилася авторка у інтерв’ю для the Telegraph. Вона також вважає за краще працювати в кав’ярнях, де «не потрібно відриватися від роботи і ходити на кухню, щоб приготувати каву».
📚 Радимо прочитати у авторки: фентезі-серія про Гаррі Поттера, детективна серія про Корморана Страйка.
Романи не пишуться за один день та вимагають послідовних дій, концентрації уваги й, звісно, дрібку натхнення. Для кожного це може бути щось своє. Тому сподіваємося, що ідеї іменитих авторів надихнуть сформувати письменницьку рутину авторам-початківцям, а палких читачів надихнуть дізнатися більше про своїх улюблених письменників 💚
Схожі статті