Що таке бантер і як він допомагає розкрити персонажів любовних романів

Що може передати «хімію» між персонажами літературного твору краще, ніж словесні ігри? Іронічні зауваження в бік одного з героїв часто виказують неприхований інтерес до нього. Обмін дотепними репліками поступово сприяє зближенню. Навіть якщо на початку герої з ентузіазмом псують одне одному нерви, читачі розуміють, що це все напоказ і до кінця твору ситуація може змінитися. Автори використовують такий прийом, щоб краще розкрити персонажів та розважити нас. І він має свою назву — бантер.

Слово «бантер» (banter) поширене в англомовних країнах, зокрема, у Британії. Під ним розуміють дотепний обмін жартами, поняття глибоко вкоренилося в культуру комунікації: його використовують в особистому спілкуванні, корпоративній сфері та романтичних стосунках. Не дивно, що воно перейшло й у літературу. 

Тож редакція блогу Vivat вирішила дослідити, як письменники та письменниці урізноманітнюють свої тексти яскравими діалогами, що запам’ятовуються читачам.

Особливості хорошого бантеру

Бантер зустрічається в романах різного періоду, особливо яскраво проявляючись у романтичній літературі, на якій ми й зупинимося. Але жартівливих діалогів чимало у різних жанрах. Бантер асоціюється з грайливістю, невимушеністю, несерйозністю.

Ідеальна ситуація, яка визначає, чи це точно бантер: співрозмовники обмінюються лаконічними репліками, дружніми підколками, зауваженнями чи запитаннями в жартівливому тоні.

Його можна назвати інтелектуальною словесною грою, де учасники вповні проявляють вміння спонтанно жартувати. Але ця гра не має бути травматичною, принизливою чи болісною для опонента.

Приклади бантеру трапляються не тільки між парами: лиходій з детективного твору може продемонструвати агенту під прикриттям уразливість, приховану за випадковим жартом або реакцією на провокацію. А у фентезійних творах завдяки обміну колкими репліками між героями-друзями ми краще розуміємо особливості їхнього характеру, ставлення до різних ситуацій, моральні переконання тощо. Автори також акцентують увагу на впевненості чи невпевненості героїв у діалогах.

Ознаки, за якими ви точно розпізнаєте бантер

🎯 Обмін репліками має бути почерговим: двоє (у більшості випадків) людей беруть активну участь у діалозі за власним бажанням. Коли у творі стикаються герої з різним типом темпераменту, кожен з них по-своєму реагує на закиди «опонента». Якщо підсміювання чи претензії з боку персонажа перетворяться на монолог, це вже буде не бантер, а пряма образа чи насмішка.

🎯 За «підсміюваннями» ховається підтекст, який обоє добре розуміють. Як ми згадували на початку статті, у любовних романах нерідко «в’їдливі» чи дотепні зауваження з боку персонажа означають, що він заінтригований, фліртує, хоче зблизитися або навіть ревнує. Письменники знають про важливість натяків, багатозначних висловлювань, непрямого розкриття почуттів.

Алі Гейзелвуд, сучасну авторку популярних романтичних бестселерів, фанати навіть називали «королевою бантеру». В одному з її романів під назвою «Шах і мат» йдеться про Меллорі та Нолана. Їхню блискучу гру у шахи вже оцінила публіка, і Нолану дуже хочеться грати з Меллані ще. Хлопець всіляко проявляє зацікавлення, завітавши до дівчини у гості, а вона не хоче зізнаватися родині, що заробляє грою в шахи і просить його підіграти їй:

«Мама схилила голову вбік.

— Схоже, що ви двоє багато працюєте разом.

— Не так, як мені хотілося б.

О господи. О. Боже.

— А яка Меллорі на роботі? — запитала Дарсі. — Старі люди її люблять?

— Вона заробила собі певну репутацію тим, що цупить пудинги. — Усі вирячилися на мене так, немовби я якийсь чувак із фармацевтичної компанії, що підняв ціни на базові ліки. — І тим, що з’явилася на людях майже гола.

У мами розширилися очі від подиву.

— Меллорі, це мене тривожить…

— Він жартує. — Я добряче копнула Нолана по литці. Схоже, що йому було байдуже, але він все-таки затиснув мою ногу своїми. — Він відомий своїм жахливим почуттям гумору».

Ці  двоє не припиняють піджартовувати та іронізувати, навіть коли хтось із них сильно захворів:

« — Це отрута?

— Ібупрофен швидкої дії.

— А що це так пахне?

— Твої пахви.

— Ні, гарно пахне.

— Я готую.

Нолан різко розплющив очі.

— Ти готуєш курячий суп.

— На який ти не заслуговуєш.

— Сама?

— Це дуже легко, а всі оці супи з банок смакують як отруєння свинцем і розпач. До речі, ти мені винен сорок три долари. І так, я хочу, щоб ти мені також заплатив і за «Снікерс», який я купила собі як емоційну підтримку, — можеш скинути через Venmo 1, але, будь ласка, не пиши «За послуги лікування» у призначенні платежу».

🎯 Важливий тон і тривалість реплік. Найкраще сприймаються читачами короткі репліки в позитивному тоні, вони не передбачають пасивної агресії чи навмисного бажання нагрубіянити. Оскільки бантер, використаний в діалозі, часто служить інструментом характеризації персонажів, письменники доповнюють жарти з діалогів описами дій, а також роблять акценти на емоціях, які герої переживають у процесі.

У роментезі «Помічниця лиходія» Ханни Ніколь Мерер практично весь гумор базується на діалогах головної героїні та боса, у якого вона закохана. Це не можна назвати словесною «дуеллю», але взаємні жарти допомагають героям підтримувати хороші взаємини. Вочевидь, вміння Еві Сейдж, нашої героїні, знаходити кумедні відповіді на зауваження свого боса йому дуже подобається:

« — Сейдж, як ти впала? — У його словах чулася плавна витонченість. Легкий акцент робив його голос ще привабливішим.

— Моє крісло перекинулося, — спокійно відповіла Еві. — І мої сідниці пізнали, що таке підлога.

Кутики його губ сіпнулися вгору, й Еві почувалася так, неначе щойно натрапила на скарбницю. Повертаючись, щоб покласти решту паперів на стіл, вона відчула, як гострий біль пронизав її спину. Вона скривилася.

Тінь посмішки зникла з його вуст, і за це Еві проклинала свою незграбність.

— Тобі потрібен огляд цілительки? — спитав він і поклав руку на край столу, схиляючись так, що сильне передпліччя вдало випнулося нижче закоченого рукава.

Гм-м… раптом у неї в горлі геть пересохло.

— Ні, сер, я не хочу щоб Тетяна брала участь у моїй війні з кріслом.

Нахилившись, вона жестом попросила його наблизитися. Еві не виказала здивування, коли він підіграв її витівці та злегка поверну голову, наближаючи своє вухо.

— Краще нехай це залишиться між нами, інакше інші крісла теж доєднаються до повстання».

І ось Емі дочекалася позитивної реакції героя на жарти: «Господар витворив щось таке, що майже змусило душу Еві покинути її смертне тіло, — він засміявся».

🎯 Бантер може стати хорошим способом розрядити обстановку чи навіть сприяти примиренню під час напруженої ситуації.

🎯 Важливо враховувати контекст, коли йдеться про таку взаємодію. Жарти, які працюють з найближчим другом, не працюють з керівником на роботі. Важливо взяти до уваги середовище, в якому перебувають учасники розмови. Ось, до прикладу, один із користувачів на Реддіт ділиться своїми роздумами про бантер: «…мій найкращий друг може дражнити мене наодинці через якусь дурість, яку я зробив у підлітковому віці, але я б дуже розлютився, якби він зробив те саме перед моїм начальником». В літературі бантер працює так само.

Дотепними відповідями на запитання герої персонажів веселять коханих, родичів та друзів. Ось Ізабелла, героїня класичного роману «Нортенґерське абатство» авторства Джейн Остін приходить на зустріч з подругою:

« — Моя люба, що вас так затримало? Я чекаю вас цілу вічність!

— Невже я змусила вас чекати? Перепрошую, але я гадала, що не спізнююсь. Адже зараз перша година. Сподіваюсь, ви тут недавно?

— О, я чекаю вже тисячу років, не менше. Принаймні цілих півгодини».

🎯 Гумор має свої межі, адже випадково кинутий жарт може бути сприйнятий як образа. Багато залежить від характеру, менталітету, способу мовлення учасників. Форма і межі гумору можуть варіюватися від саркастичних прямих жартів до завуальованих і більш делікатних.

Часом у читацьких рецензіях трапляються зауваження про те, що автор демонструє занадто грубу поведінку персонажа в діалозі. При цьому читач начебто має сприймати її з гумором, як бантер, але йому не смішно. Про те, що працює в діалогах з бантером, розповідає у своїй статті для медіа Wriders Digest письменниця Керрі Рі:

«Бантер має залишати приємні відчуття для персонажів і читачів. Це грайливо, кокетливо та весело, і хоча персонажі мусять мати повну свободу дражнити один одного, вони не повинні принижувати одне одного. Зрештою, вони подобаються або починають подобатися один одному. І бантер є для них завуальованим способом дослідити ці почуття».

Прихильники бантерів складають готові книжкові добірки романтичної літератури, ось як ця на Goodreads. Ну а ми у цьому матеріалі наводимо приклади романтичних бестселерів, вже перекладених українською.

Бантер у романтичній літературі: чим вирізняється і «чіпляє» читачів

Гумор допомагає авторам робити своїх персонажів багатогранними й цікавими. За допомогою жартів легше передати особливості мовних звичок, завдяки яким того чи іншого героя буде легше запам’ятати. Це робить діалоги більш живими та невимушеними. Використовують бантер в сучасній любовній прозі, роментезі, ромкомах.

Конфронтація між персонажами: від неприязні до пристрасті

Бантер чудово працює в поєднанні з популярними сюжетними тропами любовних романів, зокрема, з тропом «від ворогів до коханців». Герої наче сперечаются про дрібниці, намагаються вколоти одне одного іронічними «шпильками», перевіряють межі, за які можуть заходити в розмові. І ось вже виявляється, що вони вкладають у суперечки з людиною, яка їх щойно дратувала куди більше енергії, ніж у інші бесіди. 

Бантер часто порівнюють з грою у пінг-понг, де обоє учасників перекидуються репліками. 

Буває, що такий спосіб мовлення сприяє вираженню та розв'язанню внутрішніх конфліктів персонажів, що проявляються в діалогах. Завдяки іронічним словесним перепалкам вони можуть бути відвертішими і чеснішими одне з одним. 

Так, діалоги в любовній прозі від сучасних авторів іноді стають подібними до сварок між містером Дарсі та Елізабет Беннет з класичного твору Джейн Остін. Навіть якщо це не звучить так поетично, як у ХІХ столітті, рівень напруги залишається таким самим.

💘 Цей прийом часто можна побачити у книжках, де персонажі перебувають в корпоративному середовищі. Головні герої роману Саллі Торн «Мій коханий ворог», дружелюбна Люсі та прискіпливий Джошуа, працюють у видавництві. Їм доводиться ділити один кабінет на двох, а пізніше ще й одночасно конкурувати за важливу посаду. Люсі визнає, що колега видається їй привабливим, при цьому неймовірно дратує. Тому вона завжди напоготові, коли потрібно відбити напад з боку Джошуа або видається можливість напасти першою. Це проявляється у виконанні робочих завдань та у вербальному протистоянні за дверима їхнього кабінету:

«Я розпочинаю гру, що її зву „Ти такий“. Подача відбувається приблизно так:

— Ти такий… А, пусте, не зважай!

Зітхаю. Він заковтнув наживку.

— Симпатичний. Розумний. Ні, стривай. Неперевершений! Ти вже вертаєшся до тями, Люсіндо.

Джошуа відривається від компа й розгортає нотатника, простягаючи руку до стаканчика з авторучками й олівцями. Я затамовую дух. Джошуа супиться і згортає блокнот. У сірому він мав би скидатися на кіборга, але зрештою має симпатичний і розумний вигляд. Неперевершений негідник.

— Ти такий… передбачуваний!

Якось відчуваю, що цей закид його незле зачепить. Очі Джоша перетворюються на щілинки, у яких світиться ворожнеча.

— Що, правда? Це як?

Гра «Ти такий» дає обом учасникам повну свободу висловлювання своєї ненависті.

— Сорочки. Настрої. Дії. Геть усе за шаблоном. Такі, як ти, успіху не досягають. Якби ти бодай раз учинив щось незвичне і здивував мене, я достоту померла б на місці від шоку.

— Це що, особистий виклик? — Він утуплює очі в стіл і глибоко замислюється.

— Цікаво, а чи здатний ти його прийняти? Ти такий негнучкий!..

— Точно.

Я влучила в яблучко, так і є. Можу закинути ноги на стіл і розслабитися. Збираю себе в кулак, скидаю брову і втуплююся в стелю зі самовдоволеною посмішкою. Коли ми знову схрещуємо погляди, мої губи вже чистий тобі рожевий пуп’янок із сотнею відбитків у лискучих поверхнях. Він опускає очі долу, і я схрещую ноги, похопившись, що сиджу, скинувши черевички. Непросто вдавати з себе богиню помсти, коли світиш яскраво-червоним педикюром.

— Якщо я вчиню щось незвичне, ти помреш від шоку?

Дивлюся на віддзеркалення власного обличчя за його плечем. Там ніби ховається мій розпатланий двійник. Темне волосся спадає на плечі, наче язики полум’я.

— Тоді варто над цим попрацювати».

Залишаємо відео з кількома епізодами екранізації цього романтичного бестселера Саллі Торн.

💘 Персонажі романтичних комедій часто вдаються до обміну колкими репліками. Такі діалоги чудово працюють, коли потрібно розповісти трохи більше про минуле та теперішні стосунки між майбутньою парою. Ось, до прикладу, уривок з розмови Ліз та Веса, героїв ромкому «Краще, ніж у фільмах»:

«— Саме так. — Я вже прописала сценарій. — У мене є план.

— І який же?

— Наче я тобі скажу. — Я підібгала ноги під себе.

— Ні. — Він підвівся, підійшов до дивана і вмостився поруч зі мною. — Твій план — відстій.

Я щільніше загорнулася в плед, накинутий на плечі.

— Звідки ти можеш це знати, якщо взагалі не знаєш, у чому полягає мій план?

— Тому що я знаю тебе з п’яти років, Ліз. Я впевнений, що твій план полягає в підлаштованій зустрічі, безглуздих ідеях, занотованих у записнику, і в тому, щоб у фіналі хтось їхав у захід сонця».

Ліз хоче попросити Веса, з яким ніколи не уникає конфліктів, побути в ролі її хлопця на вечірці. Це дасть героїні змогу наблизитися до справжнього об’єкту захоплення дівчини, Майкла. Далі вони активно обговорюють сюжетні тропи романтичних комедій і Ліз підмічає, що Вес непогано на них знається. Що дивно, враховуючи його показний снобізм. З кожною сторінкою ми дізнаємось щось нове про цю пару, і хтозна, можливо рано чи пізно Вес продемонструє-таки чутливість та уразливість, хай навіть приховану за жартами.

💘 У кожній історії настає час, коли стосунки персонажів міцнішають і вони вже не можуть робити вигляд, що не відчувають пристрасті одне до одного. Навіть коли стосунки переходять на новий рівень, герої можуть іронізувати, доки плавно не перейдуть до кокетства чи серйозніших розмов, визнавши, що об’єкт неприязні насправді є коханням всього життя. Герої історичного любовного роману «Віконт, який мене кохав» Джулії Куїнн, Ентоні та Кейт, познайомившись, спілкуються наступним чином:

« — Якщо не брати до уваги, що я ніколи не нашкодила б Едвіні, — презирливо процідила дівчина, — як, на вашу думку, я все це могла підлаштувати? — Вона притулила долоню до щоки в удаваному осяянні: — А, звісна річ, я ж бо знаю таємну мову коргі. Я наказала собаці вирвати повідець із моєї руки, а з огляду на те, що бачу все на світі, то знала, що Едвіна просто біля Змійовика! Тому наказала собаці — за допомогою потужного ментального зв’язку, бо він тоді вже був задалеко, щоб почути мій голос, — повернути, підбігти до Едвіни та штовхнути її в озеро.

— Сарказм вам не личить, міс Шеффілд.

— Вам не личить нічого, лорде Бріджертоне.

Ентоні нахилився вперед, його підборіддя загрозливо випнулося.

— Жінки не повинні тримати тварин, якщо не здатні їх контролювати.

— А чоловіки не повинні супроводжувати жінок, котрі вигулюють тварин у парку, якщо теж не здатні їх контролювати, — відбила закид вона.

Бріджертон відчув, як від ледве стримуваної люті червоніють кінчики вух.

— Ви, мадам, просто загроза для суспільства.

Вона розтулила була рота, щоб відповісти щось не менш образливе, проте передумала й послала йому майже моторошну диявольську посмішку».

Ентоні та Кейт. Кадр з телесеріалу “Бріджертони”, 2020-…рр.

З розвитком сюжету співпадають і зміни в динаміці стосунків персонажів. Вже до кінця роману вони наважуються поділитися своїм внутрішнім світом з коханою людиною, і це саме те, чого очікує читач. Геппі-енд передбачає, що кожен з героїв стане трохи серйознішим, а розмови набудуть глибини:

«Я кохаю тебе, Кейт, — прошепотів Ентоні біля її вуст. — Я так кохаю тебе.

Вона кивнула, не в змозі вимовити ні звуку.

— І якби ж зараз… якби ж…

Тут сталося щось дивне. У ньому забулькотів сміх. Його охопила чиста радість, і він спромігся лише стримати бажання підхопити Кейт на руки й закружлятив повітрі.

— Ентоні? — покликала вона водночас весело та спантеличено.

— Знаєш, що ще означає кохання?

Він обіруч узяв дружину за плечі й торкнувся носом її носа.

Вона похитала головою й мовила:

— Не насмілюся навіть висловити жодного припущення.

— Це означає, — проказав Ентоні, — що я вважаю твою зламану ногу бісовим неподобством».

Вміння автора вписувати гумор у живу розмову між персонажами додає балів будь-якій художній книжці. Це сприяє розкриттю персонажів, додає їм харизми, робить закохані книжкові пари ближчими до читачами. Тож, якщо ви вподобали манеру спілкування героїв з діалогів, наведених у статті, надихаємо вас оцінити книги повністю, вони доступні в інтернет-книгарні Vivat.