Один надійний спосіб розрізнити високе та низьке фентезі (й чи потрібно це робити)
Авторка: Катерина Булаєва, редакторка блогу Vivat
У цій статті розкажемо, що розуміють під високим та низьким фентезі й дамо приклади, а також коментар письменника щодо понять.
Фентезі — це обʼємний та багатий на піджанри різновид фантастики. Якщо ви любите фентезі, читаєте чи дивитеся відгуки на книжки, то могли помітити: у оглядах та книжкових добірках стали частіше використовувати такі терміни, як «високе» й «низьке» або high та low fantasy.
Що під цим мається на увазі та звідки походять назви — розкажемо у статті.
Високе і низьке фентезі — як розрізняють
Одразу зазначимо, низьке фентезі — це не твори більш низької якості, як може здатися з назви. Аж ніяк! «Низьке» — дослівний переклад запозиченого англомовного терміну.
Основна відмінність двох піджанрів — це світ (сетинг), в якому відбуваються події:
- Для високого фентезі характерне створення окремого світу, нічим не повʼязаного з реальним. Це може бути описано як континент, планета, галактика — вигаданий всесвіт. Його повністю побувано письменником, розроблено все, про що можна тільки подумати: клімат, географія, закони та історія світу, система магії, раси й народи, їхній побут і традиції.
На те, що у вас в руках книжка високого фентезі, може вказати карта світу, розміщена на перших сторінках. - У низькому фентезі натомість містичні чи магічні події відбуваються в нашому, реальному світі, до якого додано магічний елемент. Якщо читач опиняється в сетингу типу «в нашому, здавалося б, цілком звичайному місті живуть ельфи», «дівчина перейшла в нову школу й закохалася у вампіра», то ймовірно, це твір низького фентезі.
Недарма цей піджанр ще називають фентезі про вторгнення. У ньому магія й магічні створіння втручаються в життя персонажів та можуть змінювати закони світу, але це досі планета Земля.
Ось кілька прикладів для кожного піджанру, що наочніше представлять закладену різницю (і, можливо, поповнять ваш список книжкових бажанок).
🧝♂️ Високе фентезі:
- «Володар перснів» та «Гоббіт» Дж. P. Р. Толкіна (ну звичайно ж).
- «Пісня льоду й полумʼя» Джорджа Р. Р. Мартіна, за якою знято «Гру престолів».
- Цикли «З-імли-народжені» та «Хроніки Буресвітла» Брендона Сандерсона.
- Гришаверс — усі книжки Лі Бардуґо про гришників.
- Метавсесвіт Сари Дж. Маас: цикл «Двір шипів і троянд» (до речі, взимку Vivat видав нову частину — «Двір срібного полум’я»), цикл «Трон зі скла» та цикл «Місто Півмісяця».
- Книжки про відмака Ґеральта авторства Анджея Сапковського.
- Трилогія «Замок із кришталю» Ірини Грабовської.
🧛 Низьке фентезі:
- «Девʼятий дім» Лі Бардуґо.
- «Незриме життя Адді Лярю» Вікторії Шваб.
- Серія «Знаряддя смерті» Касандри Клер (за цими книжками зняли серіал «Сутінкові мисливці»).
- «Лазарус», Світлани Тараторіної.
- «Мандрівний цирк сріблястої пані», Наталії Довгопол.
Але…
Як же тоді епічне фентезі? Його теж відносити до високого чи виділяти в окремий піджанр?
Що робити з «Хроніками Нарнії» та «Алісою в Дивокраї», де наш світ, здавалося б існує, але герої потрапляють в паралельний вимір через портал? Чи доцільно як компроміс ці книжки відносити до ще одного піджанру — «портального» фентезі?
ЦІ запитання лишаються без однозначної відповіді.
В англомовних країнах, звідки ці терміни до нас перекочували, автори та критики самі часто не можуть дійти згоди, бо ця класифікація доволі відносна.
А от про поширеність і доцільність вжитку термінів високого та низького фентезі в Україні ми запитали у письменника-фантаста, укладача антології української фантастики «Змієві вали» Володимира Аренєва. Ось як він прокоментував питання:
«Молодші автори, які багато читають англійською, намагаються деякі терміни калькувати з неї ж. От, наприклад, нещодавно пропонували сукупність фантастичних жанрів називати спекулятивною літературою — від Speculative fiction. Але, може, варто згадати, що „спекулятивний“ має два значення, і одне з них — найбільш вживане — має чіткі негативні конотації?
Так і тут. Чому мені здається, що “низьке” — це не найліпший варіант? Бо ця назва так само тягне за собою низку не найприємніших асоціацій. Схожа ситуація із “твердою” і “мʼякою” фантастикою: в англомовній традиції є hard і soft fantasy, від поділу галузей науки на hard і soft science. І за цими назвами в англомовній традиції є певний шлях, який пройшла наука і який пройшов жанр. А от дослівний переклад українською звучить не дуже доречно, часто потребує пояснень; але там уже “так історично склалося, всі звикли”. То може, на майбутнє варто уникати цього і одразу формувати термінологію, яка матиме прозорі й зрозумілі назви?
Тому мені здається, що говорити, зокрема, про “низьке фентезі” — це невдала історія для українського культурного поля. Особливо враховуючи те, що в нас фантастика і так стигматизована та часто сприймається як щось несерйозне, вторинне.
І знову ж таки, англомовні експети самі ще остаточно не визначилися із критеріями. Тож зʼявляються окремі “фентезі порталів”, криптоісторія, урбан-фентезі тощо. А може бути “фентезі порталів”, в якому місто відіграє вагому роль, а дія відбувається в минулому нашого світу? І тоді це “Низьке портальне криптоісторичне урбан-фентезі”?
Книжкова аналітикиня Інна Білоножко піднімала цікаву тему: коли саме якась сукупність текстів породжує окремий жанр. Вона висловила таку думку, що це відбувається, коли в книгарні зʼявляється окрема тематична поличка. Як, наприклад, сталося з роментезі.
Щодо “високого” ми маємо синонім — “епічне фентезі”. Він напрочуд вдалий, бо водночас характеризує і масштаб (зазвичай дія таких творів охоплює багато часу і чималі території) та коріння (бо часто автори надихаються епосом того чи іншого народу).
А от твори, які записують до “низького” фентезі, часто опиняються на різних книжкових полицях: “міське фентезі”, “роментезі”, “криптоісторія” і т. д. Зрештою тут у таких назвах дуже важлива семантична прозорість, адже вони, серед усього іншого, “продають” певний піджанр читачам».
Схожі статті