Як перекладати книги та співпрацювати з видавництвом: поради від перекладачок Vivat Євгенії Петрук та Анастасії Кіржаєвої

Сьогодні переклади книг українською мовою виходять у величезній кількості та різноманітті. Але до того, як новинка з’являється на полицях книгарень, над нею працюють чимало фахівців. Одним із найважливіших етапів на цьому шляху є переклад — робота, яка вимагає не тільки відмінного знання іноземної мови, а й самодисципліни, старанності, вміння шукати потрібну інформацію, цікавості до теми, з якою працюєш, та, безумовно, любові до слова.

Як виглядає на практиці робота перекладачів у видавництві? З якими труднощами вони стикаються, як співпрацюють з редакторами, організовують робочі процеси та самовдосконалюються — про це ми запитали у перекладачок Євгенії Петрук та Анастасії Кіржаєвої. Так, саме вони перекладають українською бестселери, що виходять у Vivat.

Наші гості розповіли чимало цікавинок стосовно перекладацької роботи та поділилися кількома секретами. Тож сподіваємося, цей матеріал стане корисним для людей, які розпочинають свою перекладацьку карʼєру.

Як потрапити у світ видавничого перекладу: історії перекладачок Vivat

Ми схильні романтизувати творчі професії, та наскільки наші уявлення про них перегукуються з реальним життям? Книголюби впевнені, що для роботи у видавництві важливо любити читання. Наші експертки підтвердили цю тезу, а також погодилися з тим, що перекладати книги — це робота мрії.

Євгенія Петрук працює перекладачкою вже більше семи років, вдало обравши свій фах при вступі до університету:

💬 «У школі я була відмінницею, тому добре давала раду з усіма предметами. Коли настав час вибирати дисципліни для складання ЗНО і напряму навчання у виші, орієнтувалася саме на те, чим би реально хотіла займатися в житті, що приносило б мені задоволення. Почала більше дізнаватися про різні спеціальності й поміж усіх зрозуміла, що царина перекладу може бути саме для мене.

Зараз, сім років по тому, як почала працювати перекладачем (а почала ще за студентських часів), і майже два по тому, як влаштувалася у Vivat, можу на всі 100% сказати, що це робота моєї мрії. Особливо відчула це тоді, коли почала працювати з художньою літературою. Чи це складно? Так. Але чи отримую я задоволення від результату своєї роботи та в процесі? Однозначно!»

Євгенія Петрук

Пані Євгенія поділилася особистою історією про те, як наважилася змінити роботу і не помилилася у своєму рішенні:

💬 «Я з дитинства люблю читати, тому мені завжди хотілося працювати саме у видавництві. Але позаяк ніколи не натрапляла на оголошення про вакансії перекладача, вважала це чимось неможливим. Утім, влітку та на початку осені 2023 року я відчула вигорання на колишній роботі (тоді я активно працювала в бюро перекладів), а після того, як у вересні сходила на KyivBookFest, настільки надихнулася атмосферою, що сповнилася рішучості хоча б спробувати долучитися до видавничої сфери. Взялася шукати контакти видавництв, склала цілий список, написала резюме, про всяк випадок мотиваційний лист і навіть попросила оформити для мене кілька рекомендаційних листів від бюро перекладів. Склала сам лист-звернення (коротко написала про свій досвід роботи й одразу просила дати мені тестове завдання) і почала просто, як то кажуть, стукати в зачинені двері. За кілька днів зі мною зв’язалася менеджерка перекладацьких проєктів Vivat, надіслала тестове завдання. За його результатами відразу запропонувала співпрацю й дала книжку в роботу. Наразі працюю вже над десятим романом. Щаслива, що тоді наважилася піти за своєю мрією, і дуже вдячна видавництву, що воно відгукнулося й повірило в мене».

Співпраця Анастасії Кіржаєвої з видавництвом Vivat розпочалася з перекладу трилогії Стефані Ґарбер «Одного разу розбите серце». Матеріал про особливості перекладу цих фентезійних романів з коментарями перекладачки ми публікували раніше у блозі. Пані Анастасія також має чималий досвід роботи з текстами та захоплюється літературою:

💬 «Я з дитинства люблю читати, ще й росла у 80-ті й 90-ті, коли конкуренцію книжкам складали хіба віртуальна гра у вовка з яйцями чи стрибки через резинку у дворі. До того ж я перекладачка за фахом і все життя працюю власне з текстами. Щоправда, не завжди надто художніми, зате різноманітними — від новин до інструкцій до тракторів.

Щодо перекладу художньої літератури — мені він завжди здавався чимось недосяжним, чимось зі сфери небожителів, а не простих смертних ремісників. Часом я уявляла собі, як перекладаю ту чи іншу книжку, але навіть не сподівалася потрапити у видавничу галузь. Доки робота не знайшла мене сама.

Колега, з якою ми колись разом гарували в агентстві новин і яка тепер працює у Vivat, запропонувала спробувати перекласти фентезі. Я вагалася, сумнівалася у своїх силах, але бажання хоча б трішечки долучитися до світу, який для мене й досі є магічним, перемогло. І ось вже маю надруковану трилогію роментезі Стефані Ґарбер «Одного разу розбите серце» у своєму перекладі та наразі працюю над іншою книжкою».

Анастасія Кіржаєва

Пані Анастасія детальніше розповіла про те, з яких етапів складається робота над книжкою з її точки зору як перекладачки:

💬 «Спочатку я читаю книжку, яку пропонують на переклад. Маю оцінити, чи подужаю стиль авторки / автора. Твір має мені сподобатися, бо переклад — це радше про любов, ніж про гроші.

• До того, як розпочати працювати з текстом, маю дочитати книжку до кінця, щоб розуміти задум автора у його цілісності. Тоді мені не доведеться змінювати якісь перекладацькі речення в процесі, коли дочитуєш до певного моменту й розумієш: «Ба! Ось що авторка мала на увазі під цим словом чи фразою!»
• Далі я сідаю перекладати. Для себе вивела формулу — перекладаю нові сторінки вдень та ввечері, а зранку наступного дня обов’язково все перечитую й редагую.
• Потім — вичитка всього перекладу. З останньою книжкою мені пощастило — я мала достатньо часу і перечитала готовий текст двічі. Вірю, що це значно покращило переклад і спростило роботу редакторці. Але, на жаль, не у всіх і не завжди є така змога.
• Потім увесь текст перекладу надсилається редакторці / редактору й повертається до мене вже з їхніми правками. Я ще раз усе уважно перечитую. Погоджуюся з тими правками, які вважаю доречними, та коментую ті, які викривляють сенс чи, на мій погляд, не підходять з інших причин. А тоді повертаю текст редакторці зі своїми зауваженнями.
• Фінальний етап — вичитка зверстаної книжки. Підозрюю, що не всі читають макети своїх перекладів, але для мене це дуже важливо. Це остання можливість виловити якісь огріхи, недогляди й відверті помилки. Бо далі вже все — ридатимеш над паперовим примірником і не матимеш змоги щось змінити.

У мене був ще один етап. Мене попросили вибрати сцени з книжки, для яких художниця робитиме ілюстрації, та описати їх: зовнішність героїв, де вони перебувають, що роблять, що відчувають. Дуже цікавий досвід, який дав можливість доторкнутися ще й до візуальної частини. Пам’ятаю, з яким захватом розглядала прекрасні закладинки й оверлеї, які робила Маша Ґрімм, і пишалася тим, що теж причетна до їхнього створення».

Оверлеї до книги «Одного разу розбите серце» ілюстраторки Маші Ґрімм

Як виглядає робочий день перекладача

Ранкова чашка кави, ноутбук, кілька словничків поряд, можливо, недбалий стосик паперів на столі — так ми уявляємо робочу зону перекладача. Звісно… не забуваємо про десятки правок, дедлайни та комунікацію з колегами-редакторами протягом дня. Наскільки цей опис відповідає дійсності і як насправді виглядають перекладацькі будні, запитуємо у наших експерток.

Євгенія Петрук ділиться тим, як розподіляє робочий час і на що звертає увагу при встановленні дедлайнів:

💬 «На завантаженість впливає багато факторів. Я мала різний досвід роботи, часом дуже стресовий, скажімо, 150 сторінок надскладного технічного тексту за тиждень чи договір на кільканадцять сторінок „на вчора“. Тому однією з причин, чому мені дуже комфортно працювати з Vivat, є людяність та адекватність у встановленні дедлайнів. Зі мною радяться, мене чують. Це неймовірно!

Перекладаючи книжки, я дотримуюся стабільного зручного для себе темпу, з яким маю час на позаробоче життя, вихідні тощо. Спокійно вкладаюся в дедлайн. Математика проста: мінімум перекладати на день 12 сторінок (але насправді майже завжди виходить більше, десь 14-16), потім два дні на вичитку й редагування одного такого тижневого блоку. Таким чином, роман на понад 400 сторінок (в оригіналі) без поспіху й паніки перекладаю орієнтовно за два місяці. Завжди варто про всяк випадок додавати тиждень-два, бо раптом станеться якийсь форс-мажор».

Ексклюзивна новинка від Vivat «І спалахне пожежа» Ханни Ґрейс вийшла українською у перекладі Євгенії Петрук

Отож, при правильній організації часу можна не тільки встигати перекладати найпопулярніші книжки, а й постійно стежити за виходом новинок та основними подіями книжкової сфери, відвідувати івенти тощо. 

Пані Євгенія розповіла, що читання є однією з її залежностей — навіть у танцювальній студії, яку відвідує перекладачка, її називають «дівчиною з книжкою»:

💬 «Читати, поповнювати нескінченний список бажанок, слідкувати за новинками, бути частим гостем книгарень і книжкових фестивалів — це все про мене. Але, на жаль, не часто є можливість зануритися в якусь книжку на годину чи кілька поспіль. Тому читаю переважно в дорозі чи коли випадає вільна хвилинка.

Євгенія Петрук

Коли почала працювати у видавництві, стала уважніше читати книжки, звертати увагу на лексику, окремі фрази та формулювання й використовувати їх у роботі. Бували й цікаві збіги: працюю над проєктом, не знаю, як правильно передати той чи інший момент, а потім того ж дня читаю книжку для задоволення й буквально натрапляю на відповідь. А загалом вважаю так: щоб перекладати художню літературу, треба постійно читати художню літературу, бо це один із засобів самовдосконалення».

Анастасія Кіржаєва має свій насичений графік, перекладачка розповідає:

💬 «Художній переклад — це не єдина моя робота, тому перекладаю в перервах, а частіше після основної. Коли починала працювати над трилогією, часто під час нічних тривог сиділа з ноутбуком в коридорі або в метро. Зараз кількість вбивчого непотребу в небі збільшилася, і перекладати під звук вибухів чи після попередньої безсонної ночі в укритті я вже просто не можу.

Тут власне й криється відповідь на те, скільки годин треба перекладати, щоб усе встигнути. Залежить від дедлайнів, складності тексту й стану менталки.

 Наразі мені дуже важко перекладати більше як 4-5 годин на день. А іноді буває, що зупиняюся й на 1-2 годинах. Причина — це не та робота, яку можна виконувати автоматично. У мене пар із вух валить, коли намагаюся передати словами ті образи, які маю в голові, або знайти вдалий український відповідник тій чи іншій англомовній фразі.

Точно можу сказати одне: що більше в перекладача часу на доопрацювання тексту, то кращий результат. 

Буде менше помилок, тавтологій, пропущених абзаців чи речень, неприбраних коментарів абощо».

Анастасія Кіржаєва

А що ж зі співпрацею редактора й перекладача? Очевидно, гнучкість та вміння комунікувати, відстоювати та аргументувати власні рішення під час дискусій — це ті вміння, які знадобляться перекладачам під час роботи. 

Пані Анастасія каже, що задоволена тим, як злагоджено вони працювали з редакторками проєкту:

💬 «Я працювала лише з однією редакторкою — Ольгою Уліщенко, і мені з нею дуже пощастило. Вона не просто зробила переклад набагато кращим, але й дослухалася до моїх коментарів і прийняла всі мої зауваження.

У першій книжці була купа правок. Я уважно читала їх, виписувала вирази та фрази, які хотіла б мати в активному словнику, занотовувала свої помилки (а вони були) й намагалася надалі їх уникати. Я не прискіпувалася до стилістичних правок редакторки, які підходили за сенсом та вкладалися в манеру героїв розмовляти, навіть якщо сама написала б інакше. А якщо я дійсно була не згодна з виправленнями, то ввічливо пояснювала, що з ним не так, і пропонувала альтернативні варіанти. І їх приймали. Крім того, в мене чудова випускова — Ганна Череміс, до якої завжди можна було б звернутися, щоб нас розсудити. Але в цьому не виникло потреби.

Не знаю, що б робила, якби мене не чули. Думаю, що намагалася б відстоювати свою позицію, зверталася б до випускової, аргументувала. 

Мені здається, що ключ до гармонійної співпраці — взаємна повага й діалог. 

І важливо не просто заперечувати правки, а пояснювати, чому вони не підходять, шукати альтернативний варіант — бо якщо редактор щось виправив, певно у початковому варіанті йому щось муляло».

З якими труднощами найчастіше стикаються перекладачі

Перекладацька робота передбачає чимало викликів, пов’язаних і з пошуком найвлучніших фраз чи виразів, і з правильним відтворенням контексту подій у творі, і з адаптацією складних фраз. Для фахівців це стає непростим викликом у роботі з першими проєктами. 

Євгенія Петрук розпочинала працювати з технічним перекладом:

💬 «Складність полягала в тому, що постійно маєш справу зі спеціальною термінологією і нерозумінням, що й до чого. Наприклад, якщо йдеться про якесь устаткування чи механізм. Коли згодом я влаштувалася працювати в бюро перекладів, дуже складно було переключатися між найрізноманітнішими темами — від юридичних договорів до медичних довідок, від ігор та застосунків до цілих сайтів на різноманітну тематику тощо. Доводилося навіть перекладати й створювати субтитри до відео, перекладати серіали та вірші. Це було важко. Втім, такий досвід навчив мене працювати з найрізноманітнішими жанрами та не боятися нового й незрозумілого.

Щодо роботи у Vivat, одним із перших моїх проєктів була книжка «І зійде крига» Ханни Ґрейс, відома, зокрема, своїми spicy-сценами. Вони були для мене справжнім викликом. І ніяково, і некомфортно, і слова потрібні не добираються, і «зашпортуюся» мало не на кожному реченні… Але зрештою поставилася до цієї задачі суто професійно й поступово все вдалося. 

Художній переклад — дуже творчий процес, тому працюючи над першими кількома книжками буквально привчаєш свій мозок до свого роду письменницької діяльності, випрацьовуєш свій стиль».

Робота з художньою літературою має свої особливості. Пані Євгенія каже, що для неї при роботі з текстом головний виклик — зробити переклад максимально відповідним оригіналу, але так, щоб текст звучав природньо для українського читача: 

💬 «Підбирати такі наші слова, фрази, фразеологізми, розмовну лексику, щоб легко читалося й відчувалася потрібна атмосфера. Також у будь-якому тексті трапляються речення, коли начебто всі слова знайомі, задум автора вловив, але як його вдало сформулювати українською… Тоді перекладаєш наступне, бо якщо зациклитися на одній фразі, далі взагалі можна не просунутися. Але подумки, десь на задньому фоні перебираєш варіанти, поки не настає Eureka moment і пазл складається. Гадаю, це знайомо всім перекладачам».

Нерідко перекладачкам доводиться балансувати між оригінальним текстом і потребою адаптувати його українською мовою. 

Анастасія Кіржаєва зауважує, що є прихильницею адаптації й розповідає про окремі випадки, коли їй доводилося шукати найбільш вдалі рішення під час роботи над фентезі Стефані Ґарбер:

💬 «Англійська й українська мають різну структуру й різні традиції. Ґарбер пише від третьої особи, але від імені своєї героїні й через слово додає „вона думала“, „їй здавалося“, „мабуть“, „либонь“, „певно“, ще й дуже полюбляє умовний спосіб. Спочатку я старанно перекладала усі ці вставні конструкції, а при вичитці зрозуміла, що читачі затинатимуться на кожному реченні, і прибрала все зайве. Мені здається, що стиль авторки не постраждав, а українському текстові це достоту пішло на користь.

А ще я не люблю зноски, які пояснюють гру слів. Завжди намагаюся вигадати щось своє.

 З останнього можу згадати, як перекладала «єдинорога» — який в англійській є одночасно синонімом квірності та рідкісного явища, аномалії, а в українській не має таких конотацій: «Heart attacks are so damn rare for teens, I’m like a unicorn — and not just because I’m gay». Викрутилася іншим символом ЛГБТ±спільноти: «Я наче райдуга взимку — і не лише тому, що я гей».

Якщо ж перекласти гру слів неможливо, то вважаю, що краще її упустити. Можна спробувати обіграти щось у сусідньому реченні, якщо це доречно. Або просто попрощатися з цією втратою, бо без втрат переклад неможливий. 

У роботі з Ґарбер найскладніше було перекласти назву. Once Upon a Broken Heart — це фраза, в якій усе починається традиційно і казково, а завершується несподівано за сенсом і граматикою. Тому вона чіпляє. Моя робоча версія була «Одного разу з розбитим серцем». Мені вона і зараз до душі. Були варіанти «Колись давно розбите серце», «Давно-давно розбите серце», але ми вирішили зупинитися на «Одного разу розбите серце».

Досить важко мені давалися й гарячі сцени між героями. На щастя, це янґедалт і нічого дуже відвертого чи порнографічного там не було. Але навіть невинні пестощі в буквальному перекладі українською часто ставали вульгарними й відверто кринжовими. Доводилося довго гратися з формулюваннями, шукати якісь нейтральніші відповідники й тестувати їх на друзях. Друзі й досі зі мною спілкуються, тож напевно я їх радше розважила, ніж травмувала».

Бестселери серії «Одного разу розбите серце» Стефані Ґарбер українською у перекладі Анастасії Кіржаєвої

Корисне: перекладачки Vivat рекомендують колегам-початківцям сервіси, якими самі користуються в роботі

Вдало дібрані інструменти значно полегшують роботу фахівця у різних сферах, тож ми попросили наших експерток порадити корисні ресурси, що стануть у нагоді перекладачам-початківцям.

Євгенія Петрук згадує про своє університетське навчання та тривалий практичний досвід, які стали базовими для її перекладацької кар’єри. Стосовно корисних ресурсів, перекладачка каже: 

💬 «Це, звісно, старий добрий інтернет, онлайн-словники на кшталт Cambridge Dictionary та Urban Dictionary. ChatGPT також може стати у нагоді, але саме для пошуку, пояснення якогось незрозумілого поняття чи назви, місцевих реалій, які незрозумілі нашому читачу». 

Пані Євгенія зазначила, що потрібна відповідь може відшукатися де-завгодно, головне — не боятися і не лінуватися її шукати.

Анастасія Кіржаєва радить курси з художнього перекладу від Litosvita:

💬 «Особливо практичні заняття від Галини Курило та Катерини й Анатолія Пітиків, хоча там усі викладачі й лектори прекрасні. Навчання дало мені не тільки практичні інструменти, але віру у власні сили. Саме після цих курсів я зрозуміла, що готова спробувати, і погодилася взятися за „Одного разу розбите серце“.

Пані Анастасія також порекомендувала ресурси, які, додамо від себе, — стають у нагоді не тільки перекладачам, а й редакторам, журналістам, письменникам — словом, усім, хто працює з текстами. Перекладачка каже:

💬 «Я дуже люблю онлайн-ресурс „Горох“ — це агрегатор різноманітних словників та стилістичних порад. На жаль, там є неточності й помилки, тому цей сайт у жодному разі не заміна словникам чи правопису. Але це чудове місце, щоб шукати синоніми чи фразеологізми.

Якщо я не впевнена, як саме і наскільки широко вживається те чи інше слово, забиваю його в пошук у ГРАК — корпусі художніх та публіцистичних текстів української мови. Тут можна побачити, як часто використовується слово, у яких контекстах, у яких творах, у які роки.

Також можна ставити питання й просити поради у різноманітних редакторських і перекладацьких групах, як-от «Українські перекладачі», «Український переклад», «Перекладачі в Дії | Translators In Action», «Редакторська майстерня».

А ще я не розумію, коли демонізують чат GPT чи інші чат-боти зі штучним інтелектом. Як на мене, це такий самий інструмент, як і всі інші. Якісно перекласти книжку він поки не здатний. Зате може знайти синоніми, запропонувати, як можна переформулювати речення, підказати класні розмовні фрази. Головне — не копіювати з нього бездумно, а брати лише те, що вам підійде. І перевіряти, бо ШІ часто робить орфографічні помилки, тягне русизми, перекручує сенси.»

Мрієте працювати у видавництві? Тоді ці поради для вас

На завершення ми попросили наших експерток поділитися кількома секретами зі своїми колегами. Зокрема тими, хто ще не розпочав активно працювати над перекладацькими проєктами, але мріє про це.

Євгенія Петрук каже: на її думку, видавці шукають у перекладачах риси, які кожен працедавець хоче бачити у працівнику. Це відповідальність, уважність, професіоналізм, дотримання дедлайнів та гнучкість.

💬 «Якщо тобі дали в переклад книжку, чесно і якісно виконуй свою роботу, бо це передовсім питання довіри. Моя особиста порада така: на всіх етапах будьте такою людиною, з якою вам самому / самій було б приємно співпрацювати. Демонструйте свою щиру зацікавленість, будьте відкритими та готовими до викликів, спокійно та адекватно ставтеся до порад та критики, вчіться на них. Якщо не згодні з якимось редакторськими правками, без бурхливих емоцій аргументуйте свою точку зору, а не боріться за кожну кому. Кожна книжка — це результат роботи цілої команди людей, не особистий проєкт винятково перекладача, і всі вони зацікавлені у тому, щоб кінцевий продукт був якнайкращим. Тому показуйте себе командним гравцем, на якого можна покластися».

Анастасія Кіржаєва дає кілька практичних порад для перекладачів-початківців:

💬 «Пишіть видавцям. Якщо є знайомі у сфері книговидання, то питайте в них. Кількість книг на переклад зараз настільки велика, що якщо ви налаштовані серйозно, я впевнена — робота знайдеться.

Якщо ви добре знаєте мову, як іноземну, так і свою, любите читати, працювати з текстами або й просто любите писати (пости в соцмережах, відгуки на книжки, фанфіки), то у вас є всі шанси.

Мені здається, що немає якогось одного інструменту, щоб навчитися перекладати. Жодні курси чи поради не замінять практики. Треба брати — і робити. 

Можна почати перекладати щось для себе або відразу просити тестові завдання у видавництв і тренуватися вже на них. З першого разу ідеально не вийде. Це просто неможливо. Але зі свого досвіду скажу: що далі, то легше.

І є ще одна дуже важлива для перекладачів риса — допитливість.

 Якщо ваші герої — таксидермісти, середньовічні лицарі або професійні хокеїсти — то доведеться щось шукати у Вікіпедії чи читати профільні статті, можливо, шукати знайомих у цих сферах. Якщо книжка цитує інші твори, то варто зазирнути в них. Якщо персонажі говорять незрозумілим сленгом — доведеться гуглити, питати в друзів-нейтивів чи писати на форуми. Переклад — це не тільки текст, а ще й купа навколотекстової роботи. Тому краще перекладати ті жанри, у яких ви начитані, і про ті культури, про які ви щось знаєте. А ще не боятися питати поради як у знайомих, так і в чужих людей».

Редакція блогу Vivat дякує пані Євгенії та пані Анастасії за те, що поділилися своїм досвідом. Бестселери, перекладені нашими гостями, чекають на вас у книгарні Vivat, тож бажаємо приємного читання 💚