«Проста фізика»: Якби Волтер Вайт викладав не хімію школярам, а фізику студентам
Автор: Олександр Гнатюк
Хоча Волтер Левін і всесвітньовідомий популяризатор фізики, поки я не взяв книгу до рук, то нічого про нього не чув і жодного відео з ним не дивився. Тому можна сказати він для мене був чистим листом і його науково-викладацьке та педагогічне уміння я оцінював саме зі сторінок цієї книги, а не через відео на YouTube.
Думаю, це важливо зазначити, адже одразу після передмови книги «Проста фізика. Від атомного ядра до межі Всесвіту» в уяві постає трохи літній, збіса розумний дивак — певний аналог Дока з «Назад у майбутнє». Й у мене виникло питання, чи саме не його дивацький виклад і є тією родзинкою? Бо може вийти так, що книга виявиться простим посібником із фізики з дещо спрощеною для широкого кола читачів науковістю?
На виході маємо неоднозначну відповідь. Адже ця книга точно не є спрощеним узагальнюючим посібником з фізики. Я б сказав, що це симбіоз поезії науки і педагогіки.
Однак тут і криється певна неоднозначність. Не всю фізику можна показати в аудиторії на практиці. Тобто, чим далі від практичних дослідів була тема, тим менш віртуозним був її виклад. Це якраз стосується найменших і найбільших об’єктів у різних галузях фізики, а саме квантової механіки і астрофізики. Якось цікаво показати, а не розказати про Великий гадронний колайдер чи нейтронні зорі з чорними дірами на практиці неможливо.
Та з усім дотичним до практичного застосування був повний клас, я часто посміхався. Справа в тім, що пан Левін не просто знає матеріал і бажає його цікаво передати, а відточує кожен приклад, кожне слово, рух, репетируючи годинами лекції вдома. Він дійсно виводить викладання на новий рівень. Правда, тут межа між дивацтвом і викладанням дуже розмита.
Впевнений, далеко не усі (напевне — майже ніхто) з вітчизняних викладачів так би не діяли, боячись за свою професорську репутацію. Але для Волтера (майже Вайта) не існує цих меж, він любить фізику й намагається у неї закохати якнайбільше людей.
У розділах, присвячених тиску, електриці, магнетизму, хвилям, кольорам та енергії він вигадує дивацькі, але досить прості пристрої, робить їх, а потім за допомогою них показує в лабораторії цікаві досліди, максимально залучаючи в цю «гру» студентів. Правда, деякі з них можуть бути травматичні, як-от стрибання зі столу з вагами, примотаними до ніг скотчем. Але я так розумію це жертва в ім’я науки. Спойлерити досліди не буду, адже цікаво самостійно їх побачити/прочитати.
Негативне у книзі
- У цій книзі, якщо бути відвертим, і немає негативного, але якщо прискіпуватись, то можна знайти наприклад те, що в Галактиці Андромеда 200 мільярдів зір, проте з усіх джерел, що я читав до цього їх завжди було вп'ятеро більше.
- Інший аспект — перекладацький. ВГК — Великий гадронний колайдер, тут пишуть як адронний. Я не перекладач, але hadron і байдуже, як східний сусід собі вигадує. Ми ж не читаємо Аррі Поттер? Хоча, знову ж, я не перекладач.
- Мені здається тим, хто читає книгу через слово «проста», буде таки важкувато, а хто читає через слово «фізика» — їм буде замало інформації.
- Ще один не негативний момент, а скоріше неоднозначний, коли автор почав багато розповідати про своє життя не в передмові, а у першому розділі. Тобто фізика, фізика, фізика і тут бац: Голокост, концтабор, розстріли, газові камери. Я був трішки не готовий у розділі «Від атомного ядра до глибокого космосу» читати про ці події. Це звичайно дуже сумно й водночас показує, як пан Левін став тим, ким він є, але якось дуже різким виявився цей скачок. В інших розділах я такого скачка не помітив.
Позитивне у книзі
- Все складне розжовується різноманіттям прикладів і ототожнень.
- Сам автор. Він дуже весела і добра людина, читаючи, ти чудово це відчуваєш. Такий собі ще один Річард Фейнман.
- Книга для будь-якого віку. Її може читати навіть школяр початкових класів, який ще не вчить фізику, бо там не скільки «як щось здійснити», а «як було б прикольно щось здійснити».
- При цьому «Проста фізика» буде вельми цікавою будь-якому дорослому, як в цілях розширення свого кругозору, так і як помічник при виконанні домашки дітей.
- Окремо відзначу, що тут значна частина одного розділу приділяється похибкам і неточностям. Адже теорія від практики завжди відрізняється. Тут вона пояснюється дуже простими прикладами і це чудово, бо в книзі Шона Керрола «Частинка на краю Всесвіту» було складніше, хоча й глибинніше.
Насамкінець скажу, що для мене Волтер Левін став на один щабель із Шоном Керролом (фізик квантів) та Нілом Деграссом Тайсоном (астрофізик). Й можу запевнити, якщо ви бажаєте глибоко вивчити фізику, то починати треба саме з такої книги, як «Проста фізика».
Схожі статті