5 цитат гендиректорки Vivat Юлії Орлової про видавничий бізнес в Україні
Редакція блогу Vivat вибрала кілька цитат з розмови генеральної директорки Vivat Юлії Орлової з Іллею Кабачинським для проекту «Сила Бізнесу», який створюють AIN.UA та AIN.Business.
У статті на вас чекає цінна та цікава інформація про видавничий бізнес в Україні сьогодні, те, як взагалі створюються книжки, а також трошки більше про роботу Vivat. Читайте цитати з інтервʼю тут, дивіться відеозапис розмови в YouTube або слухайте аудіо цього випуску «Сили Бізнесу» на Soundcloud.
Надалі — пряма мова Юлії Орлової.
На фото Юлія Орлова та Ілля Кабачинський
Видавництво і друкарня — різні бізнеси, які часто плутають
Видавництво — це група людей, які роблять оригінал-макет, книжку до того, як вона піде в друк. Друкарня — виробництво, інший бізнес. Він достатньо великий, там велика кількість верстатів, які коштують достатньо дорого та займають зазвичай велику площу. Взагалі, це абсолютно, абсолютно інший бізнес.
Яка команда працює над книжкою
Ви знаєте, в різних видавництвах це різні люди. Та загалом спочатку повинна бути людина, яка взагалі придумала, що власне видавати. Тобто якийсь візіонер. Як його назвати? Ну називається вже, як завгодно: може бути і директор, і шеф-редактор, і головний редактор.
Далі повинен бути редактор — людина, яка вміє працювати з текстами, яка розуміє, що сказати автору, куди дійти, яка має вийти сюжетна лінія. Редактор спілкується з автором, і якщо класний редактор, то вони з автором насправді створюють книжку разом. І це дуже важливо.
Потім беруться коректори, редактори — люди, які можуть бути як в команді, так і на аутсорсі.
Далі все залежить від концепції видавництва. Можна просто надрукувати книжку віддати її до дистриб’юторської компанії, яка надалі буде продавати. […] Можна продавати самим. Ну і далі йде процес продажів.
Я б хотіла наголосити на тому, що задача видавництва — не тільки надрукувати книжку, а й донести її до читача.
Як видаються перекладні книжки
Спочатку потрібно обрати, а що, власне, ти будеш видавати? Обрали, зрозуміли чому. А далі? Потрібно купити права. Зазвичай продають права не видавництва, а продають агенції.
І це прям дуже відрізняє закордонний бізнес від нашого українського бізнесу. У нас агенцій практично немає. А за кордоном є агенції, які скуповують права великої кількості видавництв, і ми зазвичай обговорюємо купівлю прав в агенціях.
Ну а далі вже видавництво наші українські купують і шукають перекладача. Якщо зробили якісь не дуже якісний переклад, це одразу відчувається, це видно. Надалі з цим текстом працює редактор і він скаже: «Ой, щось не те, я не хочу більше з цим перекладачем працювати». Тому що він перевіряє і в процесі не може зрозуміти, чому так, а чому інакше, не може «відчути» цю книжку.
Тобто, якщо ти хочеш зробити якісний продукт, то потрібно оці всі люди в ланці, вони прям ну дуже важливі насправді. […]
Жоден видавець, звісно, не вибере таку книжку, що б взагалі не була там бестселером чи не вистрілила за кордоном. Всі хочуть видавати бестселери. Це ж бізнес все-таки.
Але от чомусь в усьому світі зайшла книжка Мішель Обами, а у нас вона якось так собі зайшла. Я не бачу, щоб «Запасний» (мемуари Принца Гаррі — прим. ред.) дуже зайшов.
У нас зайшла і в світі зайшла — «Емоційний інтелект».
«Фактор Черчилля», напевно, в світі не так зайшла, як у нас: у нас вже більше п’ятдесяти тисяч наклад — дуже великий. І у нас вже закінчилися права. Тож ми написали в агенцію, і продовжили права на цю книжку. Тому що до неї є постійний інтерес, і вона у нас одна з найбільш продаваних.
Vivat — це 4 бізнеси в 1
У нас насправді навіть не три, а чотири бізнеси. Починається все з видавництва — ми створюємо книжку. Далі ми подумали: «А потрібно ж її якось розповсюдити». І це вже B2B-бізнес. Ми працюємо практично з усіма мережами супермаркетів з заправками, книгарнями — з мережами книгарень та крафтовими.
Тоді ми подумали: «А чому б не створити свої книгарні?» Спочатку ми їх створювали просто як брендову складову, для підтримки бренду Vivat — щоб в суспільстві віват прозвучав і щоб його побачили.
А далі ми побачили, що наші книгарні стають улюбленими у читачів. І вирішили, що, напевно, це буде також окремою гілкою бізнесу. У нас відкрилася вже сьома книгарня, і ми будемо відкривати ще наступного року, будемо розвивати мережу. Я не можу сказати, що ми відкриємо там п’ятдесят або сто книгарень, але нам хотілося дійсно цей напрямок розвивати.
Ну і свій інтернет-магазин — ще один, четвертий, напрямок нашого бізнесу.
Як змінився книжковий ринок України після повномасштабного вторгнення
Насправді він почав трансформуватися після 2014-го року. Якщо ми будемо згадувати час до 2014 року, це взагалі — українських книжок було десь там 5-10%. Ніхто цього не вимірював — оцінюю за враженням. В Україні просто панувала російська книжка.
Далі, після 2014-го, потихеньку почали переходити на українську мову, на українську книжку. Ми почали дивитися на українських авторів, почали «полювати» за українськими авторами. І цей ринок просто почав будуватися. Це був цікавий процес.
Після повномасштабного вторгнення нарешті наш президент підписав закон про неможливість завозу російської книжки. Ми просто розправили крила.
І зараз відкриваються книгарні, попри повномасштабне вторгнення. У нас збільшились продажі, попри на повномасштабне вторгнення. І ми дійсно зараз працюємо з українськими авторами.
Схожі статті