Розвиток видавництва Vivat та українська книжкова індустрія: цікаве з «У ритмі ритейлу» з Юлією Орловою

Нещодавно генеральна директорка Vivat Юлія Орлова була гостею проєкту «У ритмі ритейлу» для Deloitte Ukraine. Видавчиня розповідала про особливості та виклики в книжковій індустрії в останні роки, а також поділилася цікавою інформацією про стратегію розвитку видавництва Vivat.

Випуск доступний для перегляду на ютуб-каналі.

Редакція блогу Vivat вибрала цитати про розвиток книжкового ринку, що лунали у розмові пані Юлії з Олександром Ямпольським, лідером напряму ритейлу та оптової дистрибуції Deloitte Ukraine. Ділимося ними з вами.

Про увагу до книжкового бізнесу

Мені приємно, що увага до нашого бізнесу прикута зараз. Мені приємно, що ви запитуєте у мене про наш ринок. Приємно, коли мене нагороджували як одного з найкращих підприємців України, тому що це також увага до читання, а моя місія — популяризувати книжку. Все це насправді популяризує читання як процес, а книжку як інструмент. Це по-перше.

По-друге, це, звісно, про відповідальність. […] «Справа Василя Стуса» — книжка, після якої був не один суд з Медведчуком, показала, що ми насправді несемо повну відповідальність за те, що видаємо.

Про актуальний стиль управління командою

Він змінився абсолютно кардинально. По-перше, хоча б через те, що ми всі зараз працюємо віддалено.

Уявіть: у мене практично 300 людей в команді і вони всі працюють віддалено. У нас є офіс, звісно, — в Харкові, але я не можу наполягати на тому, щоб люди ходили туди зараз.

Частина команди їздить в офіс, частина працює з дому. Це додало великої системності і з точки зору мене і моєї команди, і з точки зору менеджерського контуру. На мою думку, я стала більш системною, більш надихаючою. І я роблю зараз таку «команду команд».

Про соцмережі

Я вважаю, що вони наші помічники. Наприклад, завдяки тіктоку ми доносимо книжку до читача. Якщо я видала щось дуже хороше і поклала на склад, то про це ніхто і не дізнається. А завдяки тіктоку, завдяки соцмережам ми можемо збирати величезні спільноти. Що ми і робимо: в інстаграмі у нас більш як 160 тисяч підписників, у фейсбуці і в тіктоці ми одні з найбільших.

Соцмережі допомагають нам донести інформацію про ту чи іншу книжку залежно від віку, інтересів і так далі до читача. Це ж просто прекрасно. І я можу вам сказати, що це класно працює.

Наприклад, та ж Рупі Каур: поки в тіктоці не було вірусних відео, ми продали десь півтори тисячі примірників. Зараз завдяки тіктоку ми продали вже приблизно більш ніж 10 тисяч.

Люди зараз збираються не за віком, не за статтю, не за соціальним статусом. Вони збираються за інтересами.

Якщо якихось людей цікавить, наприклад, фантастика, то незалежно від віку вона буде цікава. І моє завдання — знайти цих людей і зібрати їх, дати те, що їм цікаво.

Про книжковий бізнес у цифрах

У середньому за рік ми випускаємо 300 новинок і десь ще 200 книжок додруковуємо, тому що вони дуже гарно пішли і читачам виявилося замало того накладу, який ми розрахували.

Це близько 2,5 мільйона примірників щороку. Дивіться, за 10 років 25 мільйонів книжок. Потрібно порахувати, скільки у нас зараз залишилось в Україні людей. І я думаю, що у зв’язку з тим, що видавництво існує вже 12 років, то в кожного українця, теоретично, є книжка Vivat. Це щодо кількості.

Щодо авторів: їх насправді дуже багато, я ніколи не задавалась цим питанням. Є автори перекладні, тобто закордонні, є автори наші. Наших авторів маємо близько 30-40 людей і ми б хотіли їх видавати ще більше, але дуже прискріпливо ставимося до текстів.

Про вибір книг для друку

У нас є ціла видавнича рада. В якій беру участь і я — директорка. 

Але я там не як директорка, а просто як людина, яка вже настільки довго в книжках, що у мене є знання, піде ця книжка чи не піде, сподобається вона чи не сподобається. Неусвідомлене знання отаке.

У нас є маркетологи, паблішери, які обирають книжки, головний редактор, люди з продажів. Це достатньо велика кількість людей, котрі постійно моніторять, які є книжки, які вони оцінки мають на гудрідз, на амазоні.

І у кожної людини, яка представляє книжки на цю раду, є критерії, за якими вона обирає. Тобто це така системна величезна робота, просіяти величезну кількість книжок, а потім відібрати. Причому я можу вам сказати, що ми не всі беремо не тому, що вони хороші чи погані.

Ми не позиціонуємо себе як видавництво, яке видає поезію — не сформована цільова аудиторія під поезію. Ми беремо поезію, вже коли настільки вона нам подобається, що ми не можемо відмовитись від неї. Наприклад, от ми видали книжку Катерини Калитко.

Це, мені здається, одна з найкращих поеток сьогодення. Тобто, інколи в нас проскакують такі книжки. А інколи ми відмовляємось від книжок абсолютно усвідомлено, тому що ми розуміємо, що інше видавництво це зробить краще: в них сформована аудиторія під цю книжку.

Про роль інтернет-магазину та фізичних книгарень у бізнес-стратегії

По-перше, це аналітика, дуже класна аналітика. Аналітика, яка у тебе є завжди під рукою, бо це наш спосіб дізнаватися, чого хочуть насправді читачі. Найважливіша, найдорожча річ.

Ми бачимо, як люди реагують. І це не тільки цифри. Ми просто бачимо, як люди реагують, як вони реагують на обкладинки, на ще щось. Бо завжди є якісь хард-речі, хард-показники, а є якісь софт-показники. І оці софт-показники ти не збереш, коли ти запитуєш, запитуєш, запитуєш. А коли у тебе є свої канали продажів, то це, звісно, дуже добре.

Плюс це наш спосіб спілкуватися з читачами, бо ми багато робимо презентації, відкриття магазинів, щоб це було свято книжки в місті. Це і про популяризацію читання, про донесення книжки до читача також.

А щодо інтернет-магазину: я вважаю, що і далі будуть змінюватися в сторону інтернет-продажів наші купівельні звички […] Моє завдання — зробити сайт, з якомога більшим юзабіліті для того, щоб і продажі йшли, і людям було легше, і знову ж таки це все для популяризації читання.

Зараз у нас 16 магазинів, я думаю, що до кінця цього року ми ще 5-6 відкриємо, бо вже у нас є три контракти на руках, тобто ми ще будемо відкривати. Думаю, що наприкінці року буде приблизно 20-22, можливо, трошки більше магазинів. Ну і на наступний рік ми думаємо, що ми не менше відкриємо, ніж у цьому році.

Ми будемо збільшувати як свою мережу роздрібних магазинів, так збільшувати і свій e-commerce. Ми бачимо, що це потрібно.

Про фізичні книгарні за кордоном

Ми подивилися, що це не дуже для нас цікаво з точки зору бізнесу. Але у нас є представництво в Польщі і ми вивозимо достатньо велику кількість книжок не тільки нашого видавництва, а ще і інших видавництв України щомісячно, два або три рази на місяць, у Польщу. Польща далі виступає хабом, який розкидає ці книжки по Європі та інших країнах.

Про книжкові формати

Ми намагаємось робити електронну книжку, якщо є паперова. Зараз ми вже купуємо права таким чином: на паперовий носій і на цифровий формат. Цифровий формат — це електронна і аудіокнижка. Це дорожче, але ми стараємось купити права одразу на всі три формати. Електронних у нас стає все більше і більше, але вони займають не більше, ніж 7-8% від паперових книжок.

Але цей канал збільшується і ми навіть його почали бюджетувати. Тобто раніше він був настільки маленький, що ми навіть бюджет не включали і плани по ньому не будували. А зараз вже більше і більше людей читають книжки на пристроях.

З аудіо трошки важче поки що. У нас є, звісно, багатенько, вже більше, напевно, ніж сотня книжок в аудіо. Не кожна книжка на слух сприймається добре. Наприклад, бізнес-книжки часто не сприймаються, тому що там є багато діаграм, графіків або приміток. Але якщо це ромком або фентезі, або сучасна якась література, чи класика — так, звісно, ми робимо аудіоформат.

Ну і ще аудіокнижка достатньо дорога в виробництві, тому що потрібен актор, потрібно дібрати голос, потрібно, щоб він читав у студії, далі потрібен постпродакшн, тобто це робота, робота і робота. Дуже велике значення має насправді, хто начитує книжку, подобається голос слухачам чи ні. Там купа нюансів, в які потрібно занурюватися і розбиратися. Але ці формати також збільшуються.

Про обстріл друкарні у травні 2024 року

Ракети потрапили в друкарню. У зв’язку з тим, що ми знаходимося в одній групі компаній «Фактор», то і «Фактор Друк», і Vivat мають одного власника — Сергія Яковича Політучого. Ми з ним співвласники Vivat, у нас поруч розташовані склади тощо. І звісно, здебільшого ми друкуємось на «Фактор Друці».

Згоріла велика кількість книжок Vivat, це десь близько 20 мільйонів. Для будь-кого це великі гроші. І коли у тебе на якійсь крейсерській швидкості йде потяг, а його доводиться швидко зупиняти, це достатньо боляче.

Ми вирішили призупинити друк книжок, але не призупинили платити зарплатню всім нашим співробітникам. Ми не призупинили роботу редакцій, не призупинили відвантаження того, що ми можемо, але, на жаль, у нас не вистачало грошей одразу для того, щоб всі книжки, які хотіли, здати в друк — був касовий розрив через оці втрати.

Ми не очікували, звісно, що нас будуть так підтримувати. І коли зрозуміли, наскільки підтримка велика, це надало сил. Ми зрозуміли, що все, що ми робимо, все ж таки робимо для когось, воно потрібне. Ми якось потихеньку-потихеньку збиралися й робили своє.

Друкарня вже за рік практично відновилася. Вона зараз працює і практично всі технологічні процеси вже налагоджені. І я дуже хотіла б подякувати всім, хто нас підтримував у той момент.

Про успіхи книжкової індустрії України в найближчому майбутньому

Я вірю в те, що український книжковий ринок є і буде і що він буде розвиватись.

Думаю, потрібна синергія, співпраця українських видавництв і держави, бо інколи ми без держави не можемо нічого зробити. Наприклад, є боротьба з піратством або боротьба з контрафактом. Тобто деякі речі ми точно маємо робити самі, але тут дійсно у нас не вистачає на це кваліфікацій.

Я вважаю, що нам потрібно замінити в українських бібліотеках фонди на українськомовні повністю: в українських бібліотеках зараз багато книжок російською мовою. Це величезна робота насправді. І я вірю в те, що у нас поступово вийде.

І я вірю в те, що наклади книжок в Україні будуть збільшуватись. Мені здається, це може бути дуже класним критерієм успіху. Уявіть собі: на таку величезну країну, як Україна, у нас середній наклад 2000 примірників. Не в нашому видавництві, взагалі в книговидавництві. Це такий плюс-мінус наклад, як в Литві або в Латвії — маленьких країнах. А наприклад, в Польщі, яка також трошки менша, ніж Україна, наклади здебільшого 7-10 тисяч.

Це означає, що ми читаємо разів у 5 менше за поляків. І тут не у війні справа, тому що і до війни була теж плюс-мінус така ситуація. Тому нам є що робити — і нам як видавництвам, і нам як суспільству, і державі — з точки зору популяризації читання.

Я б хотіла, щоб читати було модно.

Тому що це, принаймні, розвиває нас всіх, розвиває наші когнітивні функції, підтримує наше ментальне здоров’я. І нам, врешті-решт, потрібно турбуватися не тільки про фізичне здоров’я, а і про ментальне також. Тому, на мою думку, це справа всіх і кожного.