Остання повість Ольги Кобилянської «За ситуаціями»: про жіночу несамовитість, мистецтво і жагу до свободи
Авторка: Тетяна Крисюк, PR-менеджерка Vivat
Літературний критик Микола Євшан свого часу охрестив повість Ольги Кобилянської «За ситуаціями» історією про велику буйну жіночу душу. А головну героїню Аглаю-Феліцітас — феєричною постаттю, що прагне вільного духовного розвитку і незалежності. Інакше кажучи, новою людиною, новим «типом будучності».
Інакшість дівчини насамперед закладена в її імені, бо Феліцітас означає щаслива. І оскільки по-справжньому щасливою її робить музика, вона попри все закінчує консерваторію у Відні.
Дівчина може зректися особистого щастя, але музики — ніколи й нізащо.
Прототипом Аглаї стала піаністка, скрипалька і композиторка Наталія Пігуляк, садиба батьків якої стояла поруч із будинком Кобилянської. Жінки товаришували, часто спілкувалися, адже обидві були інтелектуалками.
Євшан зазначає, що тексти письменниці мають в собі щось «очищуюче, катаргичне, як в діянні музики». Музика у цій повісті має справді неабияке значення. Це не просто тло, а спосіб сприйняття світу, вираженням мрій, думок, хвилювань, страждань Аглаї.
Музика — ніби окрема героїня. І це не дивно, бо сама Ольга Кобилянська добре зналася на музиці, називаючи своє життя «нескінченним монотонним ноктюрном». Обожнювала творчість Шопена.
За текстом Аглая-Феліцітас кілька разів виконує композиційно важливу пісню на ромський мотив «Гайда в гори!». Текст пісні написав український публіцист, поет Микола Шаповал, з яким Ольга Кобилянська була особисто знайома — чоловік приїжджав вивчати буковинські ліси. Але, припускаю, Кобилянську в ньому приваблювала не тільки любов до природи, а й відважність: він організував підрив пам’ятника-погруддя Пушкіну в Харкові, а згодом пояснив: «Доки на Україні нема пам’ятника Шевченкові — не сміє стояти ніякий інший пам’ятник».
На початку творчого шляху Кобилянську критикували за викривлення естетичного смаку, декадентизм. Для сучасників письменниці її тексти були занадто похмурими, сумними, а героїні та герої надто складними. Так Аглая-Феліцітас, надзвичайно талановита, чуттєва піаністка, розумна жінка, водночас сповнена протиріч і контрастів. Вона несамовита й химерна, як стихія, якій щоб жити, потрібна абсолютна свобода. А життя для неї — це винятково мистецтво і музика. І в цьому є певний трагізм.
Читаючи «За ситуаціями», людина має дійти до усвідомлення того, що щастя, закладене в ім’я Аглаї-Феліцітас, має для головної героїні інше значення.
Не традиційне, як-то вийти заміж і сховатися у тіні чоловіка. І мені здається, тут проглядається образ мислення самої Ольги Кобилянської, яка захоплювалася працями Артура Шопенгауера, Декарта Рене, Спінози Бенедикта. Ідеї, викладені у трактаті Фрідріха Ніцше «Народження трагедії із духу музики», цілком можуть зчитуватися поміж рядків цієї напрочуд глибокої і музичної повісті.
Читати художній текст і знаходити елементи реальності, натяки на присутність авторки, дуже захопливо.
З дванадцяти книг, які увійшли до першої черги «Vivat Класика», Ольга Кобилянська — єдина жінка, вона складає компанію Івану Франку, Валер’яну Підмогильному, Юрію Яновському, Володимиру Винниченку.
Книгу вже можна придбати на сайті Vivat та у фізичних магазинах. Книга «За ситуаціями» суголосна зі збіркою текстів, які увійшли до «Маніпулянтки» Франка. Останній вважав Ольгу надзвичайно талановитою письменницею.
Схожі статті