Амадока
Книга «Амадока» — це психологічна драма про українську історію 20 століття від письменниці Софії Андрухович. Чоловік без імені отямився після того, як дивом вислизнув від смерті в гарячих точках війни на Сході. Його обличчя понівечене, а пам’ять — повністю стерта. За формою губ героя впізнає Романа, його дружина. Жінка витрачає всі гроші на операції та забирає коханого додому, де на пару чекає найважче завдання — повернути воїна з пазурів амнезії.
У своїй фрагментарній оповіді авторка витворює складну наративну структуру, що дозволяє їй говорити про Другу світову війну, Голокост, війну на Донбасі й колективні травми, від яких вже не одне десятиліття намагається оговтатися народ.
- Рейтинг 4,35 на Goodreads із понад 1 тис. оцінок.
- Книга перекладена словацькою, хорватською та німецькою, очікується вихід ще тринадцятьма мовами. У 2025 році друк «Амадоки» запланований у США та Великобританії.
- 2023 року історія здобула премію імені Шолом-Алейхема.
- Софія Андрухович і перекладачі «Амадоки» 2024 року отримали Міжнародну премію імені Германа Гессе — одну з найпрестижніших німецьких відзнак.
- Книга «Амадока» потрапила до списку фіналістів премії «Еспресо. Вибір читачів 2020».
Історична белетристика про культурну спадщину та ідентичність
Роман «Амадока» постав перед публікою після шести років творчої перерви Софії Андрухович між великими прозовими текстами й одразу став одним із фундаментальних творів сучасної української літератури.
Перші уривки історії почали з’являтись у думках авторки ще за часів роботи над «Фелікс Австрія». Однак тоді мисткиня не відчувала сміливості наважитися говорити про такі складні теми як колабораціонізм українців у Другій світовій. На час написання роману «Амадока» Софія Андрухович повністю відмовилася від публічності, не брала участі в заходах і зникла із соціального життя: вона вважала, що мусила повністю пірнути в те, чим займалась.
За роки плідної праці поступово був написаний талановитий текст, що веде читачів стежками історії двадцятого століття, сміливо експериментуючи з формою. Через короткі предметні замальовки постають фотографії, крізь які авторка розкриває сюжет про Голокост і репресії. Пости в соціальних мережах Романи занурюють у непростий шлях самоідентифікації, трансформації сімейних стосунків унаслідок втрати пам’яті й будні російсько-української війни.
Об’ємний текст, що порушує складні теми
Історія Софії Андрухович працює з людським болем, осмислюючи його чуттєво й емпатично. Сміливість руйнувати чорно-білу ілюзію ролі українців у плині минулого та уважність до різного досвіду. Це одні з тих речей, які роблять «Амадоку» безмежно відвертою і важливою працею серед національного літературного канону.
Оповідь авторки сплітає воєдино випробування, біль української історії двадцятого століття й сучасність. Цю книгу не назвати пересічною. Вона химерна, текст повсякчас переривається й не пропонує відповідей — тільки змушує ставити ще більше питань про націю та її минуле, однак у цьому вся краса «Амадоки».
Вартісна книга, що говорить про біль і забуття
Коли авторку запитали про цей роман, вона відповіла, що це величезний твір, який нікому не під силу прочитати. Співрозмовника такий опис зацікавив, як і українську публіку. Критики розхвалили книгу як високу вершину й неймовірно глибоке напрацювання, а читачі поквапилися купити «Амадока» Софії Андрухович і поринути в минуле з химерною машиною часу, яку побудувала письменниця.
Такий роман-гігант поєднав у собі кілька сюжетів, історичних періодів, жанрів і форм, елегантно звівши їх у точці Амадоки — величезного озера, що згідно з Геродотом, лежало між Волинню й Поділлям. У XVII столітті воно зникає з усіх мап і лишає географів та істориків тільки припускати, що відбулося.
Авторка майстерно послуговується метафорою озера: водойма щезає, постаючи міфологізованою чи навіть художньою вигадкою сторінок минулого. Так само пам’ять одного чи мільйонів здатна стертися внаслідок травми, а нація буде змушена шукати правду серед того, що матиме вигляд фантазії чи фантома.
