Амазонки Моссаду. Жінки в ізраїльській розвідці

Чи знали ви про розвідоперації, з якими могли впоратися тільки жінки? Чи що «Моссад» навчає майже порівну чоловіків і жінок? Амазонки «Моссаду» — це не «слабка стать» чи «спокусниці», які працюють власним тілом, а повноцінні бійчині, за підготовкою рівні із чоловіками.

У цій книжці зібрано унікальні історії, що тривалий час були під грифом секретності, але заслуговують світової відомості. Вони про жінок, які рятували Ізраїль від ядерної небезпеки, розбивали скляну стелю, виживали під час Голокосту, вербували найкращих мусульманських агентів. Робили неможливе — часом надто дорогою ціною.

Книжка поглиблює видання «Моссад. Найвидатніші операції ізраїльської розвідки» і трансформує хибне уявлення про службу як про бондіану й таємну армію першокласних шпигунів, яких повно в кіно, серіалах і дешевих романах. У «Моссаді» справді багато відважних чоловіків, але поруч з ними працюють не менш сміливі жінки. І ця історія — про них.

Про авторів

Міхаель Бар-Зохар — історик, професор, політик. Автор низки книжок, зокрема про Давида Бен-Гуріона, Шимона Переса й діяльність ізраїльських організацій безпеки.

Ніссім Мішаль — журналіст і телерепортер. Автор праць про значущі епізоди в історії Ізраілю, дослідник діяльності Моссаду. У співавторстві з колишнім міністром закордонних справ Ізраілю Шломо Бен-Амі написав книжку про історію юдаїзму.

Відгук

Початок цієї історії сягає часів, коли ще не існувало ні процедури, ні протоколу офіційного залучення жінок до роботи ізраїльських спецслужб, і жінки з власної ініціативи починали допомагати своїй країні, живучи у ворожих сусідніх країнах. На індивідуальних прикладах ми дізнаємося про особливості роботи жінок у спецслужбах, про небезпеки й ризики, пов’язані з їхніми завданнями, про їхню підготовку (чи її повну відсутність), про майже фантастичні успішні операції та про гучні провали. Книжка є вдалим поєднанням документалістики й художньої оповіді. — Катерина Диса, перекладачка.

Цитати

Я розлучена, у мене дві доньки й син. Вони не знають, над чим я працюю. Молодша донька якось розмовляла зі мною про шпигунів, і я кинула: «Може, я могла б бути шпигункою?». І трирічка відказала: «Ти? Та ти не вмієш вдавати інших людей...».

«Коли бачите самотнього чоловіка вночі на розі вулиці, ви його підозрюєте. Коли бачите самотню жінку — хочете їй допомогти». Тож жінки поступово приєдналися до бойової спільноти.

Спочатку жінки «Моссаду» були секретарками чи «батлевая» — супутницями оперативників «Моссаду», граючи роль дружини чи подруги. Пара завжди викликає менше підозр, ніж один або кілька чоловіків, наявність жінки в парі чи групі завжди зменшує підозри. Чоловік і жінка, які обіймаються в авто, не здаються підозрілими, і мало хто здогадається, що вони можуть вести спостереження чи навіть командувати таємною операцією неподалік.