Архітектура в добу штучного інтелекту. Вступ до ШІ для архітекторів
Уперше опублікована 2022 року, ця книжка Ніла Ліча зараз готується до другого видання, запланованого на 2025 рік. Але оновлена версія «Архітектури в добу штучного інтелекту» українською мовою побачить світ раніше — вже влітку 2024 року! Автор люб’язно запропонував урахувати в українському перекладі зміни, які він зробив для другого видання, «щоб точніше відобразити мінливий простір ідей і технологічного поступу, які живлять революцію в ШІ-дизайні».
Ніл Ліч пише про застосування штучного інтелекту в архітектурі та «місто-мозок» майбутнього в дуже широкому контексті — після стислого огляду історії розвитку ШІ він ділиться міркуваннями на радше філософські теми, як-от здатність ШІ до творчості чи переосмислення мистецтва і взагалі процесів людського мислення в дзеркалі ШІ. Утім, йому йдеться також про багато цілком практичних речей — від проблем авторського права до конкретних програм, що їх уже сьогодні з різною метою використовують архітектори. Крім украй насиченого інформативно тексту, ця книжка також забезпечить Вам величезний список до читання й безліч лінків для подальших розвідок: у ній приблизно сімсот приміток.
Але й це ще не все — Ніл Ліч працює над другою книгою, що має стати продовженням і діалектичною протилежністю першої. Цитуємо автора: «Ця серія книжок є відображенням згаданого парадоксу. Перший том, “Архітектура в добу штучного інтелекту”, відзначає позитивний внесок ШІ. Тут описано надзвичайні досягнення ШІ в минулому та висловлено припущення про потенціал ШІ щодо проєктування наших будівель у майбутньому. Натомість другий том, “Смерть архітектора”, розкриває потенційну темну сторону ШІ й окреслює загрози, які він створює в плані безробіття, стеження та втрати особистої свободи. Ці два перші томи задумано як діалектичне протиставлення. Немає підстав вважати якийсь із них переконливішим за інший, тож читачам лишається сформувати власну думку, виходячи з аргументів, наведених в обох виданнях. Утім, ці аргументи певною мірою одні й ті самі — як дві сторони одної медалі. Адже коли ШІ буде здатним проєктувати для нас будівлі — хіба це не призведе до “Смерті архітектора”?».
Про автора
Ніл Ліч — архітектор, куратор, автор книжок. Наразі він має титули запрошеного професора Гарвардського університету, професора Європейської вищої школи, професора на стипендії Ґао Фенґ в Університеті Тунцзі та ад’юнкт-професора в Університеті Південної Каліфорнії. Також викладав у Інституті архітектури Південної Каліфорнії (SCI-Arc), Архітектурній асоціації, Вищій школі архітектури, планування та збереження Колумбії (Columbia GSAPP), Університеті Корнелла, Інституті архітектури Дессау, Інституті передової архітектури Каталонії (IaaC), Лондонському консорціумі, Королівській школі образотворчих мистецтв Данії, Вищій школі архітектури Мадрида (ESARQ), а також в університетах Ноттінгема, Бата й Брайтона.
Його дослідницькі інтереси поширюються на дві галузі: критичну теорію та цифровий дизайн. У царині критичної теорії він опублікував кілька монографій і долучився до збірників, присвячених переважно тому, які наслідки має перенесення теоретичних інструментів із критичної теорії на архітектурну сферу. Зокрема: «Переосмислення архітектури: Читанка з теорії культури» (Rethinking Architecture: A Reader in Cultural Theory, Routledge, 1997); «Анестезія архітектури» (The Anaesthetics of Architecture, MIT Press, 1999); «Культура межі тисячоліть» (Millennium Culture, Ellipsis, 1999); «Архітектура й революція: Новітні перспективи Центральної та Східної Європи» (Architecture and Revolution: Contemporary Perspectives on Central and Eastern Europe, Routledge, 1999); «Ієрогліфи простору: Читання та досвід сучасного мегаполісу» (The Hieroglyphics of Space: Reading and Experiencing the Modern Metropolis, Routledge, 2002), «Китай» (China, Map Office, 2004) та «Камуфляж» (Camouflage, MIT Press, 2006). У галузі цифрового дизайну він також має низку публікацій, зокрема «Створення дизайну для цифрового світу» (Designing for a Digital World, Wiley, 2002), «Цифрова тектоніка» (Digital Tectonics, Wiley, 2004), «Цифрові міста» (Digital Cities, Wiley, 2009) і «Архітектура об’єкта, надрукованого на 3D-принтері» (3D Printed Body Architecture, Wiley, 2017).
