Будь ласка, не бійся
У цій книжці немає ідеальних персонажів — лише живі люди, які сміливо крокують у темряву невідомості, щоб неодмінно послизнутися в багнюці, вперше в житті слухають Боба Ділана, барижать волонтерською допомогою і зачаровано дивляться на зірки в нічному небі лютневого Києва. Тут ви знайдете напружений сюжет, у якому високий трагізм межує з абсурдним гумором, а ницість — із самопожертвою. Це чесна сповідь про пошук світла у власній темряві й про наш спільний лютий, що змінив кожного.
Книга «Будь ласка, не бійся» — це українська воєнна художня проза, роман у новелах про перші тижні повномасштабного вторгнення. Кожен розділ — окремий персонаж, окрема точка входу у війну.
Дядько Коля, який зістрибнув із ліжка о п'ятій ранку двадцять четвертого лютого і рвонув на збірний пункт у піксельних штанах, куплених колись випадково на ринку. Міліненко Олексій Олександрович — комерційний директор з Подолу, який прийшов «забрати документи», а підписав заяву в тероборону, залишивши родину й ставши заступником командира комендантської роти з позивним Автор. Його дружина Тетяна Борисівна з донькою Марусею в заміському будинку за п'ятдесят кілометрів від Києва, який від них тепер відділяють чужі блокпости. Отець Іоанн, який у своєму житті встиг побути піонером, партійним функціонером і комерсантом — і лише потім священником. Він так ніде й не знайшов твердої віри, але наблизився до розуміння того, що ж таки є найбільшою цінністю.
- Роман Павла Белянського, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка 2026.
- Книжка була видана в рамках програми стипендій від Норвезького Гельсінського комітету, Норвезької асоціації авторів і перекладачів нонфікшн-літератури, Норвезької спілки письменників та Українського ПЕН.
Хаос початку повномасштабного вторгнення
Павло Белянський — письменник і боєць тероборони — не пише про героїзм як свідомий вибір сильних людей. Він пише про те, як в умовах повного безладу війни та окупації звичайні люди робили те, що могли, часто не розуміючи ні наказів, ні наслідків. Зброю роздавали тим, хто не знав, з якого боку до неї братися. Аптечок не вистачало, і ніхто не вмів ними користуватись. Перший поранений приїхав у цивільному «Опелі». Хтось випадково ледь не застрелив побратима перед чищенням автомата. Хтось падав в епілептичному нападі просто посеред двору — з «Калашниковим» у руках. Все це — не тло, а сама тканина роману. Безлад, дурість і героїзм, змішані в рівних пропорціях.
Війна не робить людей кращими — вона просто більше не дозволяє ховатися
У романі «Будь ласка, не бійся» Павло Белянський не робить зі своїх персонажів кращих людей. Він просто ставить їх у ситуацію, де не можна більше вдавати із себе когось іншого, де оприявнюються як найкращі, так і найтемніші сторони людської натури. Кожен рано чи пізно стикається з моментом, який знімає з нього всі нашарування: зручні, звичні, соціально прийнятні ролі. Павло Белянський не стверджує, що війна робить людей кращими. Але страх перед нею та її небезпека не дає права боятися бути собою.
Рекомендуємо купити «Будь ласка, не бійся» всім, хто у пошуках правдивої художньої прози про перші дні тероборони.
