Чому матуся хоче напитися

Чому матуся хоче напитися? Тому що кожного дня на неї чекає нове випробування: двоє чудових дітлахів часом перетворюються на чортяк, затишний будинок — на вирву від бомби, коханий чоловік за будь-якої нагоди тікає з хати… додайте до цього пришелепкуватих родичів і кодло ідеальних мамць зі школи — як тут не з’їхати з глузду? Незламна матуся з неперевершеним почуттям гумору іноді укріплює бойовий дух міцним слівцем і не менш міцними напоями. Не закликаємо брати її за приклад, але читати обов’язково, адже сміятися корисно для здоров’я! 

Книжки Джилл Сімс, що увійшли в серію «Щоденник виснаженої мами»: «Чому матуся хоче напитися», «Чому матуся часто матіркує» та «Чому матусю все дістало» —  бестселери Sunday Times, а видання, що зараз перед вами, до того ж здобуло премію British Book Awards у номінації «Книжковий дебют року» (2017). 

Книжка видана за часткової інституційної підтримки у формі гранта від Державної установи «Український інститут книги».

Цитати

На сторожі холодильника

Учора холодильник був повний, а нині майже порожній. Пітерові минуло лише шість років, як, господи боже мій, я прогодую його, коли він стане підлітком? Пам’ятаю, коли діти були маленькими, я частенько пропонувала своїй подрузі Клер піти на каву, до парку чи ще кудись. Клер мала сина-підлітка й дочку віку Джейн, і зазвичай наполягала, щоб ми прийшли до неї додому, особливо в ті дні, коли щойно повернулась із супермаркету. Як казала сама, їй треба було охороняти холодильник від свого сина, бо, якщо вийти й залишити його, він усе з’їсть. Мені здавалося, вона перебільшує, але тепер, надивившись на Пітера, я вже боюся, що на мене чекає голодне майбутнє.

Спеціальна пропозиція

На жаль, Саймон недалекоглядно доручив купити феєрверки мені, а я була трохи неуважлива, бо перед тим, як піти до супермаркету, пролила, заправляючи машину, бензин на свої черевички. І мені стало цікаво, чи продадуть феєрверки людині, від якої тхне бензином, чи просто зателефонують до поліції й повідомлять про феєрверкового маніяка у себе в магазині? Я була така рада, що ніхто не згадав про моє бензинове амбре, що забрала найбільші коробки з феєрверками, які в них знайшлися (на свій захист скажу, що їх продавали три за ціною двох, і я не могла відмовитися від спеціальної пропозиції).

День народження

Туди ж його нехай. Мені сьогодні тридцять дев’ять. Я не хочу, щоб мені було тридцять дев’ять. Як це сталося? Коли це сталося? Я б хотіла мати максимум двадцять вісім років — і навіть це, здавалося колись, так багато, — а тепер я на порозі сороківки й майбутнього, в якому мій гардероб, певно, складатиметься зі спідниць із вигадливим візерунком з каталогів і, можливо, «молодіжного» шарфа, якщо мені не бракуватиме зухвальства.

Грішні помисли

Мені дуже соромно за себе, шановану одружену жінку, матір двох дітей, через те що я витріщалася на зад чужого чоловіка на шкільному подвір’ї в оточенні невинних сердець та умів вразливих діток, але, поцілуйте мою підстаркувату дупу, це був справді гарний зад. Хоч як Саймон заперечує, що витріщається на зади виховательок, коли забирає дітей, він явно бреше, бо не помічати задів виховательок неможливо. Мамці на шкільному подвір’ї здебільшого розмірковують, чи в нас хоча б колись були такі зади, як у виховательок. По тяжких роздумах ми доходимо висновку, що, напевно, ні, бо ми британки, а британки ще замолоду цмулять сидр та жеруть чипси.

Мандрівка до музею

Звісно, мандрівка була жахливою. Я навіть уявити не могла, як купа дітей може засмердіти автобус. Чим батьки їх годують? Тридцять дітей у закритому просторі безперервно перділи всю дорогу від школи до дуже великого музею, напханого безцінними артефактами, що мав просвіщати малечу, тоді як дорослі намагалися завадити їм щось украсти чи розбити. Коли ми висадилися, в мене сльозилися очі й вибухали легені. Гадаю, хтось таки обісрався, занадто вже кепсько смерділо. Якщо вчителям доводиться цілий день проводити в такому смердючому тумані, їм треба видавати протигази.

Феєрверк

Перші охи та ахи й радість на обличчях у світлі феєрверків дуже швидко змінилися на бурмотіння «Це безпечно?», «Їдрить, воно пролетіло просто біля мого будинку», «Може, хтось викличе пожежників?» і «Срань господня, цей маніяк хоче спалити вулицю!». Маленькі діти розплакалися, дорослі завели розмови про те, що треба сформувати ланцюг із відрами, щоб загасити пожежу, яку ми влаштували.