До останньої краплі крові

Бандесіне «До останньої краплі крові» — це вестерн авторів Жерома Фелікса й Поля Ґастіна. Історія переносить у часи Дикого суворого заходу, коли епоха ковбоїв добігає кінця, а Рассел думає осісти в Монтані й стати фермером. Він рушає туди з Беннеттом, якого любить як сина. Герої зупиняються у Санденсі, а спокійна поїздка до мрії перетворюється на пекло: зранку Беннетта знаходять мертвим. 
 

Голова міста говорить, що краще вважати цей інцидент нещасним випадком, бо ж якщо ні, то між будинками й вуличками десь причаївся лиходій. А це додаткова робота. Та старий ковбой Рассел повертається на чолі банди розбійників, щоб дізнатися правду. 

Бандесіне про ковбойську епоху

Ковбої — вже червонокнижний вид серед Дикого Заходу кінця вісімнадцятого століття. Кому ж потрібні суворі чолов’яги, готові захищати худобу під час перегону, коли є вагони, станції й залізниця? Ковбої пристосовуються та шукають місця в новому світі: є вибір — стати робітником, селянином або ж бандитом. Підходить кінець епохи відважних дядьків, а Рассел шукає, що ж йому робити далі. 
 

Старий ковбой переганяє худобу востаннє. Тепер чоловік прямує до Монтани: там на невеликому клаптику землі побудує ранчо й оселиться з малим хлопчиком Беннеттом, якого всиновить і полюбить, як рідну дитину. Вони зупиняться в Санденсі — містечку, що має стати однією з провідних залізничних станцій. Та ранок змінить у планах Рассела все: його сина Беннетта вбивають вночі. Здається, рівнина все ще потребує відважних вершників у епоху модернізації й поганців нового часу. 
 

Таємниця інтригує та бентежить, а в комплекті з розкішними ілюстраціями це бандесіне стане захопливим, швидким читанням. Особливо поціновувачам припадуть до душі нічні сцени біля вогнища: Пол Ґастін переконує кольорами, тінями й деталізацією. 

72 сторінки чистої естетичної насолоди 

Купити «До останньої краплі крові» варто всім, хто шукає жорстокої, кривавої та правдивої історії з переконливою атмосферою кінця ковбойської епохи. Це відвертий сюжет про ті жахи, на які здатна людина навіть у часи, коли, гадалося б, невпинно насувається майбутнє і в кровопролитті немає потреби. 

«​​Що стосується малюнку Поля Ґастіна, то найкращі слова, які спадають на думку: робота художника без роздумів закриває огріхи в сюжеті. Не потрапляючи в пастку гіперреалізму, ілюстратор проробив справді хорошу роботу. Атмосфера того періоду чудова, я не втомлювався смакувати, як і міськими декораціями, так і краєвидами рівнин, де відбувалися події», 

— із відгуку автора телеграм-каналу «Роршах врятує нас»