Долаємо співзалежність: як припинити контролювати інших і почати дбати про себе

Маєте проблеми із самооцінкою, знижений емоційний фон, понад усе боїтеся самотності? Почуваєтеся великими хрещеними матерями та батьками цього світу й задовольняєте, а чи й передбачаєте потреби інших, ігноруючи власні? Ваш діагноз — співзалежність. Від цієї психічної патології потерпають мільйони людей, і вона виявляється в токсичних стосунках: подружніх, з батьками, колегами, друзями. Досить жити чужим життям і намагатися врятувати всіх ціною свого добробуту, розмиваючи особисті кордони! Необтяжливі опитування допоможуть визначити ваші координати в химерному світі співзалежності, і ви не пройдете повз вихід із цього лабіринту.

«Бітті розуміє, як воно — перебувати за бортом, і це допомагає їй писати поради для тих, хто досі йде за течією», 
- TIME

Книга «Долаємо співзалежність» Мелоді Бітті цінна не лише людяним та доступним викладенням проблеми співзалежності у стосунках. Вона також написана із власного досвіду авторки, яка пережила хімічну та психічну залежності, втрату близьких людей, насильство та розлучення.

Книга «Долаємо співзалежність» була вперше опублікована у 1986 році, але досі залишається бестселером та настільною книгою для тих, хто вже потрапив у співзалежні стосунки, або хотів би вберегтися від них. Книга допоможе усвідомити цінність власного «Я» та суттєво покращити власне психічне здоров’я та добробут.

Діагноз «Співзалежність»: як ідентифікувати та знезброїти невидимого ворога

Співзалежність є  «тихим ворогом» особистості — вона руйнує людину так само як хімічні адикції, але все ще не є видимою для загалу. Співзалежна людина часто опиняється зі своєю проблемою сам на сам, і книги самодопомоги стають дієвою зброєю у боротьбі. Авторка розповідає про перші тривожні дзвіночки співзалежності, її симптоми та способи виходу з цього хворобливого стану й токсичних стосунків.

На думку Мелоді Бітті, приводом для занепокоєння та початку активних дій на подолання співзалежності є:

• Нав’язлива потреба в контролі поведінки інших задля власної безпеки впевненості.
• Хронічно знижений емоційний фон.
• Надмірний перфекціонізм.
• Низька самооцінка та схильність до невиправданої самокритики, залежність від стороннього схвалення.
• Почуття відповідальності за емоційний стан та добробут інших людей.
• Схильність до нездорової самопожертви.
• Труднощі з встановленням та підтриманням здорових емоційних та фізичних меж
• Тривожність, психологія жертви, провина та страх покинутості.

Попри розповсюджений стереотип, що співзалежність — хвороба стосунків у парі, вона часто виникає і в інших соціальних взаємодіях: між батьками та дітьми, з друзями та навіть із колегами.

Досвід Мелоді Бітті допоможе врятувати себе та почати повноцінне життя

Крок за кроком, авторка виводить читачів з лабіринту співзалежності. Вона говорить про джерела такого стану, допомагає краще зрозуміти себе і надає дванадцятикрокову схему з подолання хворобливої прив’язаності. Мелоді Бітті наводить техніки самоконтролю, дає цінні поради на кожен день та списки питань для самоперевірки на предмет співзалежності.

У книзі наведено також приклади поведінки співзалежних людей, зібрані авторкою за час її практики як консультантки із залежностей. Окрім власного досвіду, авторка досліджує праці видатних психотерапевтів, письменників та науковців, інтерпретуючи їх для широкого кола читачів. Кожен розділ цієї нонфікшн-книги завершується питаннями або вправами на подолання окресленої у ньому проблеми. Поєднання теорії співзалежності та практичних вправ роблять книгу унікально-терапевтичною для усіх, хто потрапив до тенет цього розладу. купити «Долаємо співзалежність. Як припинити контролювати інших і почати дбати про себе» українською пропонує видавництво Vivat.

Запитання для обговорення книги «Долаємо співзалежність: як припинити контролювати інших і почати дбати про себе»

⚠️ Обережно, спойлери ⚠️

1. Авторка визначає співзалежність як надмірну зосередженість на житті, проблемах і поведінці іншої людини. Чи згодні ви, що турбота про когось може поступово перетворитися на втрату власного життя?
2. Як авторка пояснює прагнення контролювати поведінку та рішення близької людини, і що, на вашу думку, найчастіше стоїть за цим бажанням — любов, страх, безпорадність чи потреба відчути власну значущість?
3. Які форми контролю, що описані у книзі як замасковані під турботу, поради або «бажання добра», найскладніше розпізнати у взаєминах?
4. Чи наведено у книзі достатньо ознак, за якими можна було б визначити, коли ми підтримуємо людину, а коли позбавляємо її можливості самостійно зіткнутися з наслідками власних дій?
5. Як ви гадаєте, чи може раптове встановлення особистих меж погіршити стосунки, які раніше трималися на постійних поступках і самопожертві? Як застосувати поради із книги, не зруйнувавши наявні звʼязки?
6. Як зрозуміти, що турбота про іншу людину вже відбувається за рахунок власного фізичного, емоційного чи психологічного благополуччя? Чи достатньо чіткими для вас були наведені авторкою критерії?
7. Чи згодні ви з думкою, що спроба контролювати інших часто є способом уникнути власного страху, тривоги або безпорадності?
8. Чи може концепція співзалежності бути надто широкою? Чи існує ризик назвати співзалежністю нормальну турботу, взаємну підтримку або відповідальність у близьких стосунках?