Донька оптиміста

По смерті судді Маккелви спадок родини лишається на відкуп його другій дружині, легковажній матеріялістці Фей, на понад 30 років молодшій за спочилого в Бозі, та на плекання нещодавно овдовілій донці Лаврель, яка прагне лише зберегти пам’ять роду й традиції родини. Як зарадити собі після втрати, коли ти лишаєшся сам, а довкола лише лицеміри й позери? Чому замість боротися за спадщину, Лаврель вдається до порядкування в саду? Й невже чорний голкохвіст, який залетів до осиротілого будинку, і справді провіщає лихо?

Почасти автобіографічний роман «Донька оптиміста» Юдора Велті присвячує матері, яка — попри дочасну кончину чоловіка — присвятила себе піклуванню про трьох дітей, тим самим прищепивши письменниці, що для людини важать родина і пам’ять, тож варто відпускати зле й усюди бачити добре. І пильнувати те добре як зіницю ока.

Книга «Донька оптиміста» — це сімейна драма від відомої американської письменниці Юдори Велті. У центрі сюжету — Лаврель Маккелва-Ганд, жінка середнього віку, яка після звістки про тяжку хворобу батька прямує до Нового Орлеана. «Поїздка турботи» швидко перетворюється на складний внутрішній шлях: Лаврель опиняється в середовищі давньої напруги, замовчуваних проблем і нових конфліктів, пов’язаних із молодою мачухою, чия поведінка оголює прихований біль родини.

• За роман «Донька оптиміста» Юдора Велті отримала Пулітцерівську премію 1973 року.
• Книга занурює в культурний контекст американського Півдня XX століття.
• Історія є унікальним зразком південної готики, вирізняючись високою напругою через розкриття таємниць минулого героїв.

Повернення додому як початок внутрішньої трансформації

Перед читачами — особиста історія нещодавно овдовілої жінки Лаврель. Друга Світова війна забрала чоловіка, а тепер при смерті знаходиться її батько, суддя Клінт Маккелва. Дізнавшись про це, героїня негайно вирушає до тата. Авторка проводить публіку від драматичних сцен у лікарні до тиші рідного дому Лаврель у містечку штату Міссісіпі, де розгортається головний психологічний пласт історії.
 

Повернувшись додому, Лаврель опиняється серед речей та спогадів, які бережуть емоційну спадщину її сім’ї. Міссісіпі виступає контрастом до Нового Орлеана — після гучного, сучасного Чикаго жінка потрапляє до тихого, немовби застиглого у часі, місця дитячих років. Тут на героїню чекає переосмислення минулого: вона згадує людей, яких втратила, і моменти, які не можна повернути — і через цей біль робить катарсичний, вирішальний крок до зцілення. Але доведеться миритися з присутністю Фей — молодої, ексцентричної та егоїстичної дружини її тата, стосунки з якою із самого початку відчуваються як ковток отрути.

Медитативне читання про любов та прозріння

Юдора Велті не вплітає в роман гострих подій та карколомних сюжетних поворотів. Делікатний та медитативний, сповнений тонкого символізму, психологізму та чуйності, наратив обертається навколо поведінки людей у критичні моменти, коли біль ще не проговорений, але вже виступає головним рушієм слів, вчинків і рішень.
 

Авторка також говорить про два види любові: гармонійну, яка пов’язує Лаврель із батьками, та руйнівну, яка виникає там, де немає емпатії до чужого болю. Письменниця не дає прямолінійних оцінок персонажам, натомість показує, як люди роблять вибір між співчуттям і байдужістю. Кульмінаційним моментом є внутрішнє прозріння Лаврель, що народжується із повільного прийняття невідворотності втрат та нової реальності.
 

Купити «Донька оптиміста» — це пізнати глибоку історію про здатність іти далі й те, як плинність часу лікує навіть найглибше горе.