Друга книга сновидінь (Зільбер #2)

Великих змін у житті героїв не відбулося. Джаспер почав навчатися в іншій школі, поїхав до Франції. Як нам відомо, Анабель визнали психічно хворою, й вона проходила реабілітацію у лікарні. Втаємничена веде свій блог, приділяючи набагато більше уваги Лів та Генрі. 

Тема стосунків ніколи не втратить своєї актуальності, тому підлітки швиденько розібрали стосунки на предмет «ліжка» й «кохання у чистому вигляді». Окрім цього, втаємничена продовжувала випереджати події й завжди дізнавалася про все першою. Як-от про бідолашного містера Снаґлза: його вбивство було на совісті Лів та Мії Зільбер. Життя у школі було не таким вже й солодким після цієї резонансної події. Генрі не полишав Лів й був її єдиною розрадою у той час. Флоренс більше не сиділа з ними за одним столом, Емілі із солідарності зробила так само. Ні для кого не секрет, що у складні моменти життя підтримка приходить від тих людей, які до сьогодні були для тебе поза сумнівами ворогами. До Лів та Генрі наважився приєднатися й Артур. Можна стверджувати, що Генрі не пробачив своєму «колишньому» найкращому другові всієї брехні, якої було чимало у «Першій книзі сновидінь»; особливо боляче пригадувати про підлу витівку зі склепом… Але це був просто гарний жест з боку Артура, принаймні маленький шанс укласти таке собі перемир’я. Якби ж вони тільки знали, чого можна чекати від Артура…