Евріпід. Трагедії
Евріпід (бл. 480 до н.е. – 406 до н.е.) – третій після Есхіла й Софокла атенський трагік. Його творчість відзначається критичним ставленням до будь-яких усталених норм – від мітологічних до суспільних. Творам Евріпіда властиві інтонації філософського диспуту в дусі софістів, інтерес до людської долі.
«Софокл вважав, що саме він змальовує людей, якими вони повинні бути, Евріпід же – такими, якими вони є. Справді-бо, одна річ скомпонувати образ героїчної особистості, чиї дії підлягають окресленій нормативності, й цілком інша – зазирнути у людську душу, спробувати поетичним словом передати те, що в ній діється. Гармонія пропорцій, співмірність, доцільність – усе, що в уявленні еллінів пов’язувалося з поняттям прекрасного, що давало насолоду від сприймання довершеної цілості, вихоплювалося з-під Евріпідового стилоса»
– А. Содомора.
Книга «Евріпід. Трагедії» — це збірка творів з міфологічними сюжетами від давньогрецького автора Евріпіда. Мислитель, несподівано для тенденцій тодішньої драми, зображує людей такими, якими вони є, а також прагне зазирнути до приватного життя соціуму. Доробок автора вражає масштабами, непередбачуваними фіналами й витонченим поєднанням мистецтва театру з філософією. Тексти митця досі викликають палкі дискусії, спонукаючи читачів і критиків повсякчас повертатися до його творчості.
- Видання містить 17 текстів, серед яких важливі для світової культури п’єси «Гекуба», «Орест» і «Медея», що шляхом психологічного аналізу досліджують теми страждань і помсти.
- Ці унікальні зразки класичної літератури стали фундаментом для становлення мистецтва трагедії.
Симбіоз античних міфів і власного світогляду в давньогрецькій драмі
Твори митця посіли провідне місце в каноні. Хоча зараз його драматургія отримала визнання, однак у свою епоху філософ збурював публіку непопулярними поглядами та увагою до тих верств суспільства, яких мистецтво тодішнього театру намагалося не висвітлювати. Купити «Евріпід. Трагедії» варто поціновувачам п’єс давнини, що бентежать і спонукають до рефлексій.
Об’єктом суперечок залишається ставлення автора до жіноцтва. Однак філософ був одним із небагатьох драматургів, що витончено працював над образами персонажок, розповіді про яких досі захоплюють. Він повсякчас шокував словами, якими наділяв своїх героїнь. Наприклад, Медея у його однойменному тексті виголошує, що ліпше тричі стане з щитом до бою, ніж народить один раз.
Доля та фатум у монологах Евріпіда
Не лише завдяки жіночим образам філософ увійшов до історії, здобувши заслужену славу вже після смерті. Інтерес драматурга зростав до буденних сюжетів: автор ставив у центр своїх історій не богів, а простих людей, досліджуючи їхні слабкості й душевні страждання. Митець завжди прагнув більшого та був готовий поставити під сумнів етичні норми, міфологію й традиції тодішнього суспільства.
Видання «Евріпід. Трагедії» стане скарбом на полицях усіх, хто прагне знайомства з джерелами світового театру.
«Одним із перших серед трагіків і митців того часу Евріпід порушує у творі "Медея" тему жахливого та безвольного становища жінок, вони просто власність чоловіків, пригнічені рабині. Помста Медеї це водночас помста і всього жіноцтва. Дуже цікаво було читати також Евріпідову "Електру". (...) Евріпід дуже вдало засвоїв уроки своїх попередників, так ще зміг поєднати філософію, поезію й трагедію в безсмертних зразках жанру й творах, котрі я перечитуватиму й цитуватиму ще багато разів»,
— з відгуку користувача Abraham Hosebr на Goodreads
