Хлопчик, який намалював Аушвіц. Правдива історія надії та виживання

Вражаюча історія хлопчика, який був ув'язнений в Аушвіці, Гросс-Розені й Бухенвальді, зміг вижити і відобразив власну історію у вигляді нотаток і кольорових малюнків

У червні 1943 року, після довгих років скрути і переслідувань, тринадцятирічного Томаса Ґеве та його матір депортували до Аушвіцу. Після прибуття їх розділили і хлопчик залишився сам. Попереду його чекали двадцять два суворі місяці перебування у таборах смерті і нелюдська жорстокість нацистів. Але Томас ніколи не втрачав бажання жити.  

Йому було п’ятнадцять, коли його звільнили з Бухенвальду. Це був третій концтабір, який він пережив. Ще перебуваючи в Аушвіці, Томас намагався детально відтворити все, що відбувалося у нацистському світі: він схематично змальовував усі події в реальному часі, використовуючи деревне вугілля та клаптики цементних мішків. Оригінальні ескізи не збереглися, проте пам’ять про зображене закарбувалася у свідомості, і відразу після війни він знову взявся за олівець. Щоб зберегти пам’ять про своїх втрачених друзів і мільйони жертв Голокосту, Томас намалював понад вісімдесят простих і водночас пронизливо деталізованих малюнків, де зображав не лише жахи і темряву таборів смерті, а й повсякденні події, прояви людяності, підтримки і дружби. А згодом доповнив власну історію словами.

Попри все зло, що наповнювало концентраційні табори, його розповідь — це разюче підтвердженням сили життя. «Хлопчик, який намалював Аушвіц» — це живе свідчення війни очима дитини, яка попри темряву зберегла у собі здатність спостерігати і запам'ятовувати кожну деталь навколо.

Книга «Хлопчик, який намалював Аушвіц. Правдива історія надії та виживання» — це автобіографічний нонфікшн письменника й художника Томаса Ґеве. Він народився у Щецині, зростав у єврейській родині, у віці тринадцяти років опинився в Аушвіці, а згодом пережив ще два нацистські концтабори — Гросс-Розен і Бухенвальд.
 

Минули роки, і Томас Ґеве вирішив поділитися цим травматичним досвідом на сторінках книжки, запропонувавши публіці:

• Правдиві мемуари про Голокост і переслідування євреїв.
• Авторські кольорові рисунки, що стали основою видання.
• Унікальні свідчення про військові злочини.
• Історію Другої світової війни, розказану зсередини.

Щира оповідь підлітка про пройдені муки

У книзі «Хлопчик, який намалював Аушвіц» Томас Ґеве послідовно розповідає свою історію — від спокійного дитинства й жаху таборів і спроб повернення до «нормального» існування.
 

Після переїзду родини до Берліна й арешту разом із матір’ю в червні 1943 року хлопчика депортують до Аушвіцу. Згодом мати зникає безвісти, а Томас опиняється в концтаборі. Життя Ґеве перетворюється на виживання: важка праця, холод, голод, постійні перевірки та страх смерті. Саме тут — серед бараків і диму крематоріїв — у підлітка виникає потреба малювати не так заради фіксації спогадів, а щоб просто не збожеволіти.

Оспівування людяності й волі до життя

Томас бачить нескінченні «номери та списки» й стає свідком випадкових актів емпатії серед тих, хто ледве тримається як фізично, так і психологічно. В’язні створюють власну систему взаємодопомоги — діляться їжею та ховають слабших від наглядачів, чим намагаються підтримати Ґеве.

Підліток продовжує малювати. Близько вісімдесяти аркушів розкривають його особисте пекло й масштабний людський вимір трагедії — бараки, роботу, ритуали, обличчя. Розлучений з рідними, підданий нелюдським умовам, маленький художник зумів вижити, зберегти пам’ять і залишитися собою, навіть коли навколо панувало систематичне приниження та насильство, знущання, смерть.

Найбільша трагедія єврейського народу в художніх замальовках

Оригінали малюнків Томаса Ґеве не збереглися, але автор відтворив їх у дорослому віці за допомогою кольорових олівців. У цих ілюстраціях поєдналися пронизлива наївність дитячої душі, що була змушена так рано зіткнутися зі звірствами нацистів, а також непереборна сила духу. Одночасно — біль, жах, страждання, віра в краще, прагнення не просто виживання, а гідного майбутнього для себе та всього єврейського народу. Усе це відбилося у спогадах підлітка, що перетворилися на історичний документ.
 

Після смерті автор залишив значний мистецький спадок: серію табірних рисунків, пізні картини, графічні роботи та архів документів, які нині зберігаються в музеях і приватних колекціях у Німеччині, Ізраїлі й США. А ще — цю книгу-свідчення: тиху, чесну та болісно людяну.
 

Варто купити «Хлопчик, який намалював Аушвіц» і побачити страшну правду очима Томаса Ґеве, відчути силу пам’яті та мистецтва й вшанувати жертв геноциду.