Хто завгодно, тільки не я
У цій збірці оповідань Галина Крук воєдино сплетені ніжні, інтимні, а часом і моторошні переживання. Герої книжки десь бродять поміж нас, однак лиш на цих сторінках ми зможемо прочитати їхні думки. Тут і карантинні хроніки зі справжніми тривогами і розрадами, які довелося пережити кожному з нас. І відчуття втрати, коли замість людини залишається лише стара фотокартка. І телефонні розмови, які все ніяк не можуть відбутися, бо абоненти один для одного недоступні…
Спокусливі, емоційні, близькі — історії в «Хто завгодно, тільки не я» зіткані з почуттів. І, попри назву, вони про нас. Саме про нас.
Книга «Хто завгодно, тільки не я» Галини Крук — це літературна мозаїка з найрізноманітніших аспектів авторського досвіду, як пережитих, так і сприйнятих зовні від випадкових людей. Поліфонічна емоційна проза втілює еволюцію світобачення Крук, адже між деякими з написаних оповідань різниця двадцять років. І це не просто сентиментальні історії — на сторінках сучасної української літератури відбувається зрив печаті із тематичних табу. Авторка відкрито пише про теми ненароджених дітей, хвороб і фізичних вад, нестандартного тілесного досвіду в стосунках, про паліативну допомогу та смерть, про ізоляцію і про самоізоляцію на карантині. А втім, поетичне підґрунтя авторки надало оповіданням художності — словесність залишається вишуканою та естетичною попри те, яку болісну й жорстоку правду вона описує.
Книга, яку створювали три різні жінки
Галина Крук зазначає, якщо вірити в те, що людина за сім років повністю оновлюється біологічно, то за двадцять років літературознавиця й письменниця — «майже тричі інша людина». У центрі кожної оповіді книги стоїть повсякденність. Зазвичай автори пишуть про щось разюче, своєю чергою в книзі «Хто завгодно, тільки не я» Галина Крук знаходить і виводить на перший план виняткові акценти у сірих буднях. Подекуди вони яскраві, захопливі та чуттєві. Але деякі з них змусять серце розриватися від болю, і до цього читачеві також слід бути морально готовим.
Книга також пропонує повністю вигадані історії, продиктовані мріями, страхами, фантазіями та навіть сновидіннями авторки. Тож для прихильників творчості Галини Крук це напрацювання — чудова нагода пізнати улюблену мисткиню сучасності краще. Лаконічні та влучні ілюстрації молодої львівської художниці Валерії Печеник підсилять атмосферу прочитаного й налаштують на потрібний лад.
«Оповідання тут не так романтичні, жіночні чи поетичні, як іронічні, самоіронічні, місцями брутальні, важкі, але аж ніяк не ніжно-трепетні. Тобто там ключовим є жіночий досвід, а не жіночність»,
— з інтерв'ю Галини Крук для Kyiv Daily
Цікавинки сентиментальної прози Галини Крук
- Оповідання «Забагато води» було написане авторкою для журналу про моду й культуру Harper's Bazaar.
- Оповідання «Рибина» народилося фактично разом із сином авторки — після повернення з пологового будинку, де чужа драматична подія ледь не перевернула її світ.
- Більшість історій засновані на реальних подіях, хоча й художньо опрацьовані.
- На багатьох сайтах можна зустріти опис доробку як «жіноча книга», але це так. Деякі оповідання, такі як психоаналітичний нарис «Цицьки», написані з ґендерно-нейтральної або чоловічої перспективи.
- Оповідання «Табула раса» створене для одного із центрів паліативної допомоги, і в нього були вкладені переживання Галини Крук, коли вона сама чекала результатів біохімії. На щастя, підозра не підтвердилася, але саме очікування лишило незгладимий слід на душі.
