Кушмарджак
Ярослав Дорош, дивом уцілілий у боях за Іловайськ, після повернення до рідних П’яних Мостів намагається пристосуватися до звичного життя. Однак пережите на фронті та підживлені війною травми дитинства не дають вирватися із зачарованого кола минулого. Час, улюблена справа і робота над застосунком із ШІ роблять своє, та цей недовгий спокій порушують нове несподіване кохання й місцевий кримінальний авторитет.
Руйнація сім’ї, таємнича смерть колеги, постійні флешбеки війни з привидами минулого, шлях помсти, що не лишає вибору, і почвара з дитячих жахіть, яка знову змушує головного героя з острахом вглядатися в пітьму. Це божевілля чи все відбувається насправді? Проте шляху назад нема. Цього разу він зробить усе правильно.
ДЛЯ КОГО КНИЖКА «КУШМАРДЖАК»
Роман зацікавить як любителів хороших історій, так і поціновувачів творчості Сергія Мартинюка.
ЧОМУ ЦЯ КНИЖКА СЕРГІЯ «КОЛОСА» МАРТИНЮКА
Це масштабна за обсягом і за змістом історія, яку автор писав і проживав протягом останніх двох років. Ідея роману народилася з його назви — імені напівміфічної почвари, яку автор вигадав іще в дитинстві та чий образ із ним і понині. Це своєрідний «птср-трилер, у якому люди в декораціях вигаданого містечка на київському Поліссі поборюють привидів минулого, множачи нові й нові травми...».
ПРО АВТОРА
Сергій Мартинюк — вокаліст і фронтмен гурту «Фіолет», співзасновник й артдиректор всеукраїнського фестивалю «Бандерштат», письменник. Поєднуючи вокальну кар’єру з участю в різноманітних музичних заходах, Сергій Мартинюк у 2018 році видав свою першу книжку — дебютний прозовий твір «Капітан смуток». Та натхнення не дрімає: у 2019-му виходить поетична збірка «Реп’яхи», у 2020-му — роман «Рок-н-ролл», а у 2022-му — «Король Дощу».
ЦИТАТИ З РОМАНУ «КУШМАРДЖАК»
Дорош робив своє: досліджував, аналізував, порівнював і знову досліджував. Писав, редагував, знову писав. Щоразу складніші структури алгоритмів, оптимізація, гіперпараметри, навчання, факторна пам’ять та «мислення». Безконечні тести, баги й перші успіхи. Незмінно — з думкою про події двадцятирічної давнини. З божевільною ідеєю дати TRUE її голос, воскресити щось більше за розрізнені уривки з посіченої часом і болем пам’яті.
— Після Іловайська я не раз прокидався з думкою, що помер. Уставав тихенько вдосвіта й шарився будинком, шукав докази, що так воно і є. Обмацував сплячого сина, перевіряв, чи він не привид, штрикав себе на кухні ножем і до закоцюбіння стояв під холодним душем.
— Синдром Котара... — несамохіть вирвалося з Поліни.
— Потім узагалі вирішив, що смерть — це ок. Велике невідворотне повернення додому, яке пояснює всі несправедливості життя, а отже і його тимчасовість. Абсолютна нірвана, коли хочеш.
