Марк Аврелій. Імператор-стоїк
Він залишав Рим як книжний філософ, а повернувся спустошеним важкими війнами полководцем. Під час його правління Рим досяг піку могутності, хоча йому довелося долати епідемії, наслідки страшних стихійних лих та загрози громадянської війни. Він не зміг стати прикладом наслідування для власного сина, однак був уособленням досконалості та гідності для сотень тисяч римлян.
У ваших руках захоплива історія шляху та випробувань імператора Марка Аврелія. З неї ви дізнаєтеся про роль стоїків та імператора Адріана у становленні майбутнього правителя, про моральні дилеми Марка Аврелія щодо рабства, про його стиль керування величезною імперією і рішучі кроки в умовах політичного тиску та економічних криз. У цій книжці Дональд Робертсон досліджує, що ж саме зробило Марка Аврелія визначним лідером і філософом, яким і сьогодні захоплюються мільйони людей.
Про автора
Дональд Робертсон — когнітивно-поведінковий психотерапевт, який спеціалізується на зв’язку між стародавньою філософією та сучасною психологією самовдосконалення. Очолює Центр Академії Платона. Один із засновників некомерційної організації Modern Stoicism.
Відгуки
«Робертсон вдумливо й доступно передає суть цього величного чоловіка і його величного життя. Обов’язково читати кожному, хто прагне стати стоїком»,
— Раян Голідей, медіастратег і письменник, автор книжки «Стоїцизм на кожен день»
«Провідний представник сучасного відродження стоїчної філософії, Робертсон прямо й елегантно виявляє зв’язок між досвідом Марка, викуваним у невблаганному горнилі римської імперської політики, та його філософськими ідеями»,
— Пітер Юл, Liberal Patriot
Цитати
Юним Марк бачив свою життєву місію в ролі філософа, а не майбутнього імператора, і не вірив, що ці дві ролі можна поєднати. Його любов до філософії вважали слабкістю — вона була більше грецькою, ніж римською, і дехто сприймав її як жіночність. (Пізніше його ображали, називаючи «філософською старою бабою».) На щастя, Марк незабаром зрозумів, що навчання філософії може стати його найбільшим здобутком, оскільки підготує його до викликів, з якими одного дня йому доведеться зіткнутися.
Якщо ми збираємося проникнути у свідомість імператора-стоїка, нам варто ретельно розглянути свідчення про його думки і вчинки. Марк дотримувався філософії, яка суттєво відрізняється від панівних цінностей будь-якого сучасного суспільства. Деякі з його недавніх біографів дещо зневажливо ставляться до стоїчної філософії, яка відіграла таку важливу роль у його житті: «Важко уявити більш зарозуміле, нелюдське, буркітливе й загалом відразливе вчення ніж стоїцизм, — глузує один з них, — але цілком зрозуміло, чому ця програма приваблювала Марка Аврелія». Такий погляд на стоїцизм є карикатурою, основаною на популярних хибних уявленнях, і він не дає цій філософії справедливої оцінки. В античному світі стоїцизм процвітав протягом п’яти століть, а про переваги та привабливість цього вчення говорили численні його прихильники.
Марк майже не мав нагоди пізнати свого батька. Проте до кінця життя, за звичаєм, молився перед образом цієї людини в родинному святилищі (lararium), вшановуючи його пам’ять. Йому довелося вибудовувати пам’ять про батька з уривків власних дитячих спогадів і розповідей про нього. Марк вважав, що батько був прикладом насамперед двох чеснот: мужності і скромності. Пізніше він стверджував, що слово «мужній» (arrenikos), якщо його правильно визначити, означає не жорсткий і агресивний, а добрий і сповнений природної чуйності. Марк, очевидно, згадував свого батька як втілення ніжного й ласкавого чоловіка, який протистояв порочним клікам римського елітарного суспільства.
Перебираючи один за одним чоловічі взірці для наслідування, Марк намагався відповідати прикладу свого батька. Та як багатьом вразливим юнакам, часом йому заважало почуття гніву
